Педагогіка - Пальчевський С. С. - Роль і місце ілюстрацій у загальнодидактичній структурі підручника

Згідно з дослідженнями психологів відомо, що перевантаження лівої півкулі кори головного мозку на шкоду правій, яка "відповідальна" за створення образів в усьому багатстві форм, ліній, барв, асоціацій, звуків, запахів, веде не тільки до порушення цілісності сприйняття навчального матеріалу, а й викликає дисгармонію у розвитку особистості. Певним чином допомагають позбавитися цього ілюстрації підручника.

За цільовим призначенням ілюстрації шкільних підручників, за Паламарчук В. Ф., діляться на три групи: 1) ілюстрації, які розкривають основний зміст певного елемента програми; 2) ілюстрації, рівнозначні тексту; 3) ті, які доповнюють текст і є об'єктом для запитань і завдань.

Отже, першу групу складають провідні ілюстрації, які здатні замінити текст. Найчастіше вони є у підручниках для початкової школи, особливо у тих, які стосуються природознавчого циклу.

Другу групу складають ілюстрації рівнозначні тексту. їх значно більше. Нерідко вони підібрані таким чином, щоб активізувати мислительну діяльність учня.

Для третьої групи ілюстрацій властиві обслуговувальні функції.

Важливою для всіх груп ілюстрацій є їхня розвивальна функція, яка полягає у допомозі учням виділяти головне у змісті навчального матеріалу, порівнювати, конкретизувати, співвідносити, розвивати образну пам'ять та образне мислення.

Складовою багатьох підручників, особливо у середніх і старших класах, є система вправ: підготовчих, мотиваційних, діагностуючих, навчаючих, рефлексивних, праксеологічних, контрольних.

Підготовчі допомагають учням відновити за підручником опорні знання і підготуватися до сприйняття нового матеріалу.

Діагностуючі дозволяють визначити рівень знань, умінь та навичок учнів. У них використовуються питання та завдання підручників.

Навчаючі (основні) формують у школярів певний прийом роботи з підручником. Наприклад, виділення головного у тексті.

Рефлексивні спрямовані на осмислення нового матеріалу чи нового вміння, проведення первинної систематизації та узагальнення.

Праксеологічні вчать, як застосувати отримані знання та сформовані прийоми роботи у різноманітних ситуаціях, у тому числі й нестандартних.

Ці вправи за своїм характером можуть бути репродуктивними і продуктивними.

Прості візуальні (наочні) засоби. їх умовно ділять на п'ять груп: 1) плоскі зображення реальних фрагментів дійсності (картини, ілюстрації, малюнки, репродукції, фотографії); 2) абстраговані зображення (схеми, графіки, картосхеми, карти, діаграми, креслення, глобуси, ноти тощо); 3) об'ємні реальні зображення (муляжі, макети, моделі, що діють); 4) препаровані та консервовані предмети (гербарії рослин, заспиртовані істоти та їхні окремі органи, опудала птахів і звірів, препарати для мікроскопів та ін.); 5) натуральні предмети (об'єкти природнього і соціального довкілля, промислові вироби, прилади, інструменти, апарати тощо).

Ці засоби навчання нерідко слугують самостійним джерелом навчальної інформації. В інших випадках, поєднуючись із текстом підручника, сприяють формуванню цілісного образу вивченого об'єкта.

Особливе місце серед них належить моделям. Під ними, згідно з філософом В. А. Штоффом, розуміють "систему, яка представляється чи матеріально реалізується і, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замістити його так, що вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт" (Штофф В. А. Моделирование и философия - М., 1966. - С. 19). Цінною для навчання властивістю моделі є те, що завдяки їй є можливість спростити об'єкт вивчення, виділити його суттєві внутрішні та зовнішні зв'язки. Евристична ж функція її проявляється в тому, що у процесі дослідження моделі розкриваються нові зв'язки, які пізніше переносяться на реальний предмет. Прикладом популярної моделі у навчальній практиці є глобус.

Моделі поділяються на: 1) фізичні або предметні (макети, муляжі тощо); 2) графічні (схеми, діаграми, графіки, креслення); 3) знакові (наприклад, ноти); 4) логічно-математичні (формули, рівняння).

Широке використання моделей різних видів та рівнів полегшує перехід учнів від наочно-чуттєвого до абстрактного пізнання, від емпіричного до теоретичного рівня засвоєння знань.



Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - Роль і місце ілюстрацій у загальнодидактичній структурі підручника

Предыдущая | Следующая