Основи сучасної політології - Цюрупа М. В. - 2.5.2. Політична ідеологія та політична психологія
У другому питанні теми ми розглядаємо два основних рівня політичної свідомості з точки глибини пізнання політичних явищ, політичного буття як наближення до розуміння тенденцій та закономірностей функціонування політичної сфери в цілому.
Буденна політична свідомість або політична психологія є недиференційована, несистематизована сукупність почуттів, настроїв, намірів, мотивів, установок, оцінок, ставлень, які утворюються внаслідок безпосереднього відображення суб'єктами (масами) поточного політичного життя суспільства.
Політична свідомість психологічного рівня стала спеціальним об'єктом дослідження відносно недавно - лише у 1968 році було створено відділення політичної психології в структурі Американської асоціації політичних наук, а через 10 років утворилось Міжнародне товариство політичної психології, серед засновників якого були відомі психологи Е. Фромм, Г. Айзенк, М. Мід та інші відомі соціальні психологи. У виданому в цьому ж році "Керівництві з політичної психології" стверджувалось, що предметом політичної психології є "психологічні компоненти політичної поведінки людини", це дасть змогу застосовувати "психологічні знання до пояснення політики".
Звернення до політичної психології є важливим тому, що політична сфера викликає небачений сплеск емоцій, психологічного збудження чи навпаки пригнічення і навіть депресії, особливо під час воєн та збройних конфліктів. Лев Троцький згадував у перші дні першої світової війни, що вулиці австрійського Відня були переповнені простим людом, який був захоплений сценами майбутніх збройних змагань.
Для політичної психології характерними є:
- домінування емоційно-оціночного ставлення людей, груп, мас до політичних явищ та процесів без глибокого проникнення у їх сутність. Так, проведене опитування громадян України напередодні Дня знань в Україні 2006 року показало, що рівень їх довіри до вітчизняних політиків вкрай низький (менше 2% опитаних громадян їм довіряють), однак оприлюднені в щотижневику цифри навряд чи можна вважати показовими, бо настрої людей легко змінюються і часто визначаються змінними факторами. Водночас високий ступінь довіри громадян до священнослужителів, до військовослужбовців, який повторюється впродовж сотень опитувань за всі роки незалежності України, може вважатись валідним (заслуговуючим на довіру), стабільним та обнадійливим результатом для суспільної характеристики діяльності цих груп населення.
- Не чітка виразність не достеменне осмислення своїх корінних інтересів масами, тому буденна політична психологія важко диференціюється на види та рівні. Це синкретичне утворення, де складно розрізнити саме політичні погляди від інших соціальних - економічних, правових, моральних. Тут важливим є загальний настрій мас, налаштованість на підтримку чи спротив існуючому владному режиму.
- Політично-психологічна складова свідомості наближена до Інтуїтивного осягнення політичних процесів, яке не слід недооцінювати, бо народні маси часто-густо інтуїтивно і водночас адекватно, точно оцінюють діяльність політичних лідерів, партій, вождів, їх оцінки наближаються до афористичної форми висловлювань народу на політичну тему. "Микола кровавий" - таке ім'я давав народ останньому російському імператору, "Барином" характеризували солдатські і робочі депутати Г. Плеханова, "Нашим" називали у той час В. Леніна і т. п. Політична ідеологія хоча і пов'язана з політичною психологією у структурно-функціональній схемі свідомості, однак вона має значні відмінності від першої. Це та частина політичної свідомості, у якій систематизується та теоретично обгрунтовується роль певної соціальної сили (соціальної групи, класу, верстви) у керівництві суспільством. Вона розробляється спеціально підготовленими людьми, теоретиками політики, а відтепер і політичними технологами. Як колись доволі влучно примітив В. Ленін, ідеологія розробляється "найтоншим прошарком політиків-інтелектуалів". Це було характерним для початку XX століття, але в новому столітті на перший план виходять не окремі інтелектуали, а так звані "мозкові центри" (офіційна назва - Public Policy Research Organizations; неофіційна - "Think tanks"), в США такими центрами є Бруклінський інститут, Като (CATO) інститут, Центр Стратегічних та Інтернаціональних досліджень та інші.
Термін "ідеологія" першим почав вживати наприкінці XVIII століття французький філософ Дестюст де Трассі, який позначав цим поняттям "науку про ідеї" і та повинна була б, на його думку, відділяти усякого роду забобони та упереджені погляди на ідеї в політиці від дійсно наукового ставлення до сукупності взаємопов'язаних політичних ідей, які стосувались проблемних сторін життя. Він сподівався, що ідеологія стане такою самою загальновизнаною наукою як зоологія і біологія.
Засновники марксистської парадигм и політичного мислення К. Маркс та Ф. Єнгельс негативно ставились до ідеології, вважаючи ту ілюзорним, хибним, перевернутим з ніг на голову віддзеркаленням політичних явиш і процесів. Адже для захисту своїх вузько корисливих цілей ідеологи панівного класу подають свої власні інтереси як всезагальні, начебто моральні інтереси, а звідси випливало, що теоретична критика будь-якої політичної ідеології є безсилою. Принциповою вадою марксистського розуміння політичної ідеології було переконання, що її можна замінити науково обгрунтованим, начебто не ідеологічним, свідомим для мас теоретичним розумінням політики - історичним матеріалізмом. За іронією долі ця, начебто наукова марксистсько-ленінська ідеологія, стала, мабуть що, найбільш політизованою, а не науковою.
У листі Сталіну Ф. Разкольніков писав з цього приводу: "Ви позбавили радянських вчених, особливо в галузі гуманітарних наук, мінімуму свободи думки, без якої стає неможливою творча робота дослідника".
Ліберальна та консервативна традиція в політиці по-іншому трактувала смисл ідеології. Карл Поппер та Ханна Аренд розглядали її як інструмент соціального контролю, як варіант "закритої" системи мислення, що претендують на монополію істини у соціально-політичній сфері. Консерватор Майк Оукшотт відмовляв ідеології у науковій цінності, бо "у політиці ми пливемо по бездонному та безкрайньому морі". А ідеологія як абстрактна схема лише викривлює дійсність, тому консерватизм заперечує наявність у них ідеології, а визнає лише "умонастрій" чи "позицію" громадянина.
Дослідження актуальних проблем політичної ідеології нашого століття тільки починається і знаходиться на етапі осмислення, завдячуючи доробку західних вчених-Апеля, Габермаса та інших філософів політики.
Сучасна політична наука розглядає політичну ідеологію на наступних методологічних засадах.
По-перше, відзначається суперечність між масовою психологією та Ідеологією. Ще одна проблема виникає внаслідок неспівпадання ідеологічних схем з реаліями політичного життя, бо адекватному віддзеркаленню політичних процесів заважають поширені серед масового суб'єкта владних відносин упередження, стереотипи, політичні міфи. У кінцевому підсумку "зручні" політичні стереотипи приводять до того, що замість пояснення глибинних політичних процесів люди звикають спиратись на спрощені схеми, наприклад: "НАТО - агресивний міліарний блок", "Народ і партія єдині".
Не менш категоричним та схематичним, на наш погляд, стало протилежне висловлювання відомого політичного журналіста, автора телепрограми "Свобода слова" Савіка Шустера на лекції у Львові: " НАТО - це суто оборонний союз, він захищає суверенітет і не більше того". Дійсно, маси часто не сприймають глибокі, суперечливі, складні для осмислення ідеологічні схеми, теоретичні конструюй, але, як влучно примітив у свій час М. Горбачов, нам слід зважати на те, що " у сучасній політиці немає простих рішень".
По-друге, важливою методологічною проблемою політичної ідеології є звичайна політика маніпулювання свідомістю, яка проявляється у замовчування негативних явищ суспільно-політичного життя, як це було з голодомором в Україні у 30-х роках XX століття, у ігноруванні існування інших поглядів на політичні процеси, у "просіюванні" важливої і необхідної для прийняття політичних рішень інформації.
Нарешті, політична ідеологія знаходиться у суперечливому зв'язку з політичними міфами та "політичною релігією" - як сприйнятті на віру спеціально створених ідеологом. З одного боку, ідеологія начебто заперечує напівфантастичне ставлення до політики, а з іншого боку, сприяє поширенню зручних політичних міфів, які віддалені від дійсності. На наш погляд, такий стан речей був запроваджений у фашистській Німеччині згідно доктрини її ідеолога А. Розенберга, який вказував, що право німецького народу на зверхність випливає з "глибинного розуміння древніх міфів, цієї "релігії крові", яким належить майбутнє всього людства".
Останнім часом здавалось, що пішов у небуття такий ідеологічний феномен як "холодна війна", який позначав непримиренну боротьбу двох протилежних ідеологій - комуністичної та буржуазно-демократичної, однак відновлення ідеологічних та пропагандистських випадів Росії та США навколо пекучих воєнно-політичних проблем у Іраку, Ірані, у Східній Європі показав, що це не так. Мається на увазі, що війна ідей (холодна) не припиняється ніколи, тим більше у мирні часи.
Зауважимо, що новий фронт "холодної війни" проходить через політичний простір України у вищезазначених питаннях, переваги політичних цінностей західноєвропейського чи російського штабу, вибори мови і культури, відношення до колективних оборонних структур НАТО чи Ташкентської угоди та через інші проблемні сторони соціально-політичного життя.
Схожі статті
-
Тема 1.1. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна 1.1.1. Політологія - інтегральна соціальна наука і...
-
Тема 1.1. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна 1.1.1. Політологія - інтегральна соціальна наука і...
-
Тема 1.1. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна 1.1.1. Політологія - інтегральна соціальна наука і...
-
Четверте питання теми присвячене періоду створення політичної науки в часи Відродження. Велике науково-історичне значення для розвитку політичної думки...
-
У четвертому питанні теми ми звертаємось до альтернативних політичних доктрин епохи зародження і розвитку капіталізму. Новий час ознаменувався і новими...
-
Друге питання вступної лекції присвячено методологічним проблемам науки і навчальної дисципліни. Методологія - це вчення про доцільність та необхідність...
-
2.5.1. Поняття та зміст, рівні та форми політичної свідомості У першому питанні теми розглядається сутність, зміст та рівні політичної свідомості, яка...
-
2.5.1. Поняття та зміст, рівні та форми політичної свідомості У першому питанні теми розглядається сутність, зміст та рівні політичної свідомості, яка...
-
2.4.1. Політика як соціальне явище, сфера суспільної діяльності та суб'єктивного активізму У першому питанні темп розглядається сутність, зміст, форми...
-
2.4.1. Політика як соціальне явище, сфера суспільної діяльності та суб'єктивного активізму У першому питанні темп розглядається сутність, зміст, форми...
-
Друге питання теми присвячено дослідженню феномену політичної влади, яка, на наш погляд, містить у собі ознаки найвищої фактичної могутності, найбільшої...
-
1.2.1. Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу У першому питанні теш ми звернемось до витоків загальнополітичних та поглядів у країнах...
-
Четверте питання вступної теми присвячено тій ролі, яку відіграє політологія у житті суспільства в цілому та для будь-якої конкретної сфери суспільного...
-
Друге питання теми присвячене осмисленню здобутків представників античності у сфері політики, влади, політичних явищ. В історії політологічної думки...
-
1.2.1. Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу У першому питанні теш ми звернемось до витоків загальнополітичних та поглядів у країнах...
-
Основи сучасної політології - Цюрупа М. В. - ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА
Демократичний розвиток України, як засвідчила її історія останніх років, стає невід'ємним від рівня політичної культури людей - як керівників, так і...
-
Основи сучасної політології - Цюрупа М. В. - 2.4.2. Типи, види політики та специфіка їх змісту
У другому питанні лекції мовиться про види і типи політики. Важливим моментом аналізу політики, поки що начебто нерозчленованої, неструктурованої за...
-
Третє питання теми висвітлює політологічну думку епохи Середньовіччя, яка не повністю охоплюється теологічною парадигмою, розглянутою нами у першій...
-
Основи сучасної політології - Цюрупа М. В. - Тема 2.3. Політичне буття суспільства
Тема 2.3. Політичне буття суспільства 2.3.1. Політичне буття як наявний спектр політичних реалій, тенденцій і перспектив, його структура і зміст У...
-
У третьому питанні теми розглядаються політичні явища, процеси, спектр діяльності політичних інститутів, різних суб'єктів політики, з яких і складається...
-
Тема 2.3. Політичне буття суспільства 2.3.1. Політичне буття як наявний спектр політичних реалій, тенденцій і перспектив, його структура і зміст У...
-
Тема 2.3. Політичне буття суспільства 2.3.1. Політичне буття як наявний спектр політичних реалій, тенденцій і перспектив, його структура і зміст У...
-
Основи сучасної політології - Цюрупа М. В. - 1.1.3. Основні парадигми політичного мислення
Розглядаючи третє питання теми зауважимо, що у політичній науці впродовж сотень років її становлення склалось декілька усталених теоретичних конструктів...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Політична психологія
Економічна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Економічна психологія
Економічна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психологія у пошуках власного осередку
Розділ 6. ВЧИНОК ЯК ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ Психологія у пошуках власного осередку. В науці, як і в реаліях, які вона досліджує,...
-
Розділ 6. ВЧИНОК ЯК ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ Психологія у пошуках власного осередку. В науці, як і в реаліях, які вона досліджує,...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Напрямки психології XX століття
Напрямки психології XX століття Значення суб'єкта наприкінці XIX початку XX століття набуває воля, яка розглядалась як специфічна енергія свідомості, не...
-
Нещасливий - той, хто відчуджений від самого себе. Сьорен Кьєркегор Поняття соціальної філософії, соціального виховання та філософії сучасної освіти....
-
Основи психології - Вітенко І. С. - РОЗДІЛ 2. Напрямки, школи та концепції у психологічній науці
Напрямки психології XX століття Значення суб'єкта наприкінці XIX початку XX століття набуває воля, яка розглядалась як специфічна енергія свідомості, не...
Основи сучасної політології - Цюрупа М. В. - 2.5.2. Політична ідеологія та політична психологія