Основи психології - Вітенко І. С. - Стани свідомості
Оскільки матеріальним субстратом свідомості є мозок, значить, існує і тісний зв'язок між фізіологічним його станом та станом активації свідомості. Тому градацію стану активації свідомості можна взяти, враховуючи градацію функціональних станів мозку. А вони, у свою чергу, поділяються на такі стани:
1) бадьорості;
2) сну;
3) гіпнозу.
Стан бадьорості - це усвідомлена форма психічної діяльності, від інтенсивності якої залежить ступінь активації свідомості.
Інтенсивність бадьорості визначається як "ступінь енергетичної мобілізації логічних систем" для організації дії механізмів відображення психіки, в тому числі й свідомості людини, як одного з компонентів психічного відображення дійсності.
Найточніше про стан бадьорості висловився письменник Михайло Зощенко: "Скажімо, мало кому відомо, що наш організм може працювати на різних швидкостях (як будь-яка машина)"...
Стан бадьорості проходить такі фази:
1) реакція просинання;
2) рівень активності бадьорості, який розвивається у прямолінійній залежності від приросту процесів збудження в центральній нервовій системі, не перевищуючи деякого діапазону активності організму;
3) стан дрімання.
Завершальний етап - це несвідоме відображення дійсності, сон. Сон - періодичний функціональний стан мозку і всього організму, який має специфічні якісні особливості діяльності центральної нервової системи і характеризується неповним припиненням свідомої психічної діяльності та зниженням активної взаємодії з навколишнім середовищем. Сон - нормальний фізіологічний стан людини і тварин, так само потрібний їм, як їжа; під час сну в нервових клітинах та корі головного мозку виникає гальмування.
А оскільки свідомість (за І. П. Павловим) характеризується наявністю оптимальної збудливості в корі великого мозку, то з настанням гальмування кори у свідомості відбуваються зміни залежно віл глибини сну. Поширення гальмування па глибші відділи мозку зумовлю" поглиблення сну. Сон - це складний і неоднорідний стан. За фізіологічними проявами розрізняють дві фази сну - повільну та швидку.
Під час засинання і перших стадій повільного сну уповільнюються дихання та серцевий ритм, знижуються артеріальний тиск, тонус м'язів. У глибших стадіях повільного сну частота дихання і скорочень серця дещо підвищується, а загальна кількість рухів сплячого стає мінімальною. У цей час його важко розбудити.
Під час швидкого сну діяльність серцево-судинної та дихальної систем різко підсилюється, артеріальний тиск підвищується, зростає рухова активність сплячої людини, рухи очних яблук стають швидкими (у зв'язку з чим цю фазу сну називають сном із швидкими рухами очей). Швидкі рухи очей свідчать проте, що сплячий у цей момент бачить сновидіння. За активністю фізіологічних функцій швидкий сон більш поверхневий, а з іншого боку, порівняно з повільним, глибший. Тому його іноді називають парадоксальним сном. Швидкий сон має велике значення в життєдіяльності людини.
Сон людини циклічний. Кожен із циклів складається з окремих стадій повільного і швидкого сну. Тривалість одного циклу 1,5-2 год. (за ніч спостерігається до 3-5 циклів).
Існує кілька теорій виникнення сну та його функціонального значення. Це і теорія розлитого кіркового гальмування, і анаболічна, яка розглядає сон як стан, що сприяє відновленню енергетичних запасів мозку та організму в цілому, й інформаційна теорія, іа якою інформація фіксується в довготривалій пам'яті без переробки. Сон сприяє повноцінному використанню наявного досвіду і набутої інформації в інтересах тієї діяльності, яка передбачається в період стану неспання. Правильніше розглядати функціональне призначення сну комплексно.
Глибина сну неоднакова в людини протягом ночі й залежить від індивідуальних властивостей і стану організму. У одних людей гальмування розвивається швидко і глибокий сон настає в першій половині ночі, в інших, навпаки, сон спочатку поверховий, а потім стає глибоким. Неглибокий сон поверховий і, як правило, супроводжуються сновидіннями.
Сновидіння - це образні уявлення, що виникають під час сну, які сприймаються людиною як реальність. Зміст сновидінь відбиває минулі враження та переживання людини, а також інформацію, яка надходить під час сну і сприймається викривлено. І. М Сєченов визначив сновидіння як "небувалу комбінацію вражень". Наприклад, запах духів у сплячого викликає сновидіння про те, що людина знаходиться серед саду з квітучими трояндами. На зміст сновидінь можуть впливати не тільки світло, запах, температура навколишнього середовища, але й відповідна установка перед сном. Американський психолог П. Пенфілд довела, що таким чином можна "замовляти собі сон".
У давнину тлумаченню сновидінь було присвячено багато праць: трактати "Про еон" і "Про вищі сновидіння" Аристотеля, "Про сновидіння" Гіппократа тощо. Уже в той час розрізняли сновидіння, що виникли з фізіологічних причин, і сновидіння, що мають передбачу вальний характер.
У наш час, розглядаючи фізіологічні основи сновидінь, вважають, що вони є наслідком неповного гальмування кори великого мозку, окремі ділянки якої лишаються незагальмованими. Швидка зміна сновидінь зумовлена відповідною хаотичністю процесів збудження і гальмування Не зовсім помилялися древні, коли говорили про пророчість сновидінь. Вони дійсно часом мають діагностичний характер. Іноді хворобі передує сновидіння, але імпульси з ураженої ділянки тіла настільки слабкі, що не фіксуються у свідомості. У стані сну ці імпульси потрапляють у кору головного мозку, яка перебуває в гіпнозо-фазовому стані, коли слабкі зовнішні та внутрішні подразники виявляються більш значущими, ніж сильні. Сновидіння в таких випадках є ніби першим попередженням хворобливого стану.
Крім того, у сновидіннях відбувається також активізація неусвідомлюваних форм психічної діяльності. Цим можна пояснити відомі факти наукових відкриттів, зроблених уві сні (відкриття Д. І. Менделєєвим Періодичної системи елементів. Какуле-формули бензолу). Звичайно, цьому передує тривала, копітка робота вченого, який збирає великий фактичний матеріал, але заключний етап відкриття переноситься у сферу несвідомого.
Згідно з теорією психоаналізу 3. Фрейда, який назвав сновидіння "королівською дорогою у несвідоме", причина їх полягає передусім у непереборній інстинктивній діяльності несвідомої сфери психіки людини. За Фрейдом, психологічно початок сонного стану означає, що людина відключилася від навколишнього світу і зосередилася на собі. Тому всі інстинктивні подразники, які йдуть від різних органів тіла, значно підсилюються і цим намагаються порушити нормальний плин сну. Проте в цей час з'являються сновидіння, які перешкоджають цьому процесові, оскільки вони подають несвідомому вже здійсненими всі неусвідомлені імпульси-бажання. Сновидіння, на думку Фрейда, - це ключі до душі людини, вони зумовлені "суто психологічними" причинами, а фізіологічні процеси відбуваються лише паралельно з ними.
З фізіологічної точки зору причиною сновидінь є ті самі матеріальні процеси, що зумовлюють виникнення психічної діяльності у стані неспання.
"Уві сні, - зазначає американський психолог Розалінда Картрайт, - ми ніби оглядаємо весь свій життєвий шлях, щось перевіряємо і змінюємо, а в екстремальні періоди життя навіть здатні передбачати і тим самим чомусь запобігти".
Не випадково лікар з Пергамонт Клавдій Гален, знаменитий своїми незвичайними здібностями, бачив уві сні, як і чим він повинен лікувати тяжкохвору людину.
Гіпноз - теж неусвідомлений прояв свідомості, що за своїми фізіологічними якостями дуже схожий на сон.
Розглядаючи сон як внутрішнє гальмування, І. П. Павлов зауважив, що стан гіпнозу досягається організмом у випадку, коли процес внутрішнього гальмування зачіпає тільки частину кори великих півкуль головного мозку. І. П. Павлов відзначив, що "гіпноз - це такий же сон". За своєю сутністю від сну він відрізняється особливостями фізіологічного перебігу.
"Це повільно наступаючий сон - сон, якай, по-перше, охоплює маленький, вузький район (мозку), а потім все більше розширюється, доходячи до того, що з великих півкуль досягає підкірки, залишаючи незайманими лише центри дихання, серцебиття тощо, хоча і в деякій мірі послаблює їх роботу".
Стан гіпнозу досягається рядом психофізіологічних механізмів:
1 ) дія монотонних подразників;
2) релаксація, розслаблення м'язів;
3) сприймання звукових сигналів у сні;
4) дія фактора навіювання.
Феномен навіювання з фізіологічної точки зору виглядає як найбільш спрощений типовий умовний рефлекс людини. Він полягає в концентрації подразнення, яке викликає гіпнотизер, в одному вузькому місці мозку, разом з тим викликаючи гальмування в інших ділянках мозку і знімаючи цим дію всіх теперішніх та минулих подразників (рис. 1.14).
Щоб викликати гіпноз, застосовують різні подразники, що діють на зоровий, слуховий або шкірний аналізатор, але найсильнішим подразником є слово, яке завдяки минулому життєвому досвіду дорослої людини пов'язане з усіма зовнішніми і внутрішніми подразниками, що надходять до півкуль великого мозку.
Ефективність гіпнотерапії залежить від ступеня навіюваності пацієнта і глибини розвитку гіпнотичного сну, що, у свою чергу, визначається типом вищої нервової діяльності того, кого гіпнотизують. Велике значення мають віра хворого в даний метод і авторитет лікаря, який проводить гіпноз.
Показаннями до гіпнозу можуть бути сильний біль при невралгії трійчастого нерва, при новоутвореннях, який не можна зняти анальгетиками, головний біль іншої етіології, фантомний біль. Позитивні результати одержані при лікуванні гіпнозом атипових форм бронхіальної астми, приступів стенокардії, гіпертонічної хвороби 1 та II ступеня, неврозів, деяких форм шкірних захворювань. Досить ефективним є лікування логоневрозів у дітей, нічного нетримання сечі, поганих звичок. З успіхом гіпноз застосовують при лікуванні алкоголізму і наркоманії, в акушерській і стоматологічній практиці.
Протипоказаннями для гіпнотерапії слід вважати інфаркт міокарда в гострій стадії, тромбози, інсульт, III стадію гіпертонічної хвороби, гіпертонічний криз, маячні форми психозів, істерію з гіпноманічними пориваннями. Не слід застосовувати гіпноз особам, які мають до нього упередження, бояться його.
Певна річ, я не дозволяю Вам гіпнотизувати мене
Рис. 1.14. Сеанс гіпнозу
Схожі статті
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Мозок і психіка
Мозок - це найвищий рівень розвитку еволюційного процесу нервової системи. Враховуючи спорідненість розвитку мозку і психіки, можна зазначити, що між...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Історія розвитку психології: основні етапи
Людина завжди прагнула відшукати причини виникнення та прояву тих чи інших процесів, що відбувалися в оточуючому середовищі і особливо тих, які...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Психіка і свідомість
Психіку мають як люди, так і тварини. Свідомість же виникла на певному історичному етапі становлення психіки людини і є результатом і продуктом її...
-
В останній час значно збільшилась кількість старих людей. Це викликало потребу вчених звернутися до вивчення геронтології. Разом з тим лікарі-клініцисти...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Структура свідомості
Структура свідомості (психологічні характеристики за А. В. Петровським, 1966): 1. Сукупність знань про навколишній світ. 2. Закріплене у свідомості...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Навички та інтелектуальні дії
З виникненням чутливості в живих організмах, ускладненням структури нервової системи на певному етапі адаптації організму до навколишнього середовища...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Рефлекторна природа психіки
Яскравим прикладом взаємозв'язку мозку і психіки є рефлекторна теорія психіки. Великий внесок у розвиток цієї теорії зробили такі вчені, як І. М....
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Особливості інстинктивної поведінки тварин
З виникненням чутливості в живих організмах, ускладненням структури нервової системи на певному етапі адаптації організму до навколишнього середовища...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Стан аналізаторів у літньому та похилому віці
В останній час значно збільшилась кількість старих людей. Це викликало потребу вчених звернутися до вивчення геронтології. Разом з тим лікарі-клініцисти...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Передмова
Практика існування і стану суспільства свідчить, що найбільш складним та найменш пізнаним явищем природи є психіка людини. До вивчення її практично...
-
XX століття - час небувалого розвитку техніки, вторгнення у космічний простір - висунуло зовсім нові проблеми в розвитку людини. Нині в усіх розвинутих...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Акселерація
XX століття - час небувалого розвитку техніки, вторгнення у космічний простір - висунуло зовсім нові проблеми в розвитку людини. Нині в усіх розвинутих...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Пренатальний період
Інтелектуальна поведінка ~ вершина психічного розвитку тварин. Аналіз поведінки дельфінів і вищих мавп свідчить, що вони можуть переносити засвоєний...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Розвиток психіки людини в онтогенезі
Інтелектуальна поведінка ~ вершина психічного розвитку тварин. Аналіз поведінки дельфінів і вищих мавп свідчить, що вони можуть переносити засвоєний...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Основні умови становлення психіки людини
Інтелектуальна поведінка ~ вершина психічного розвитку тварин. Аналіз поведінки дельфінів і вищих мавп свідчить, що вони можуть переносити засвоєний...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Взаємозв'язок еволюції психіки та нервової системи
Аналізуючи розвиток психіки тварин, можна дійти висновку, що ступінь адекватності психічного відображення суб'єктивного світу залежить передусім від...
-
Загальне поняття про психологічну науку, її предмет та основні завдання Як наука, психологія виникла на межі XIX і XX ст., експериментальне вивчення...
-
Аналізуючи розвиток психіки тварин, можна дійти висновку, що ступінь адекватності психічного відображення суб'єктивного світу залежить передусім від...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Розвиток психіки у дитячому та юнацькому віці
Безпосередньо після народження у дитини є лише безумовні рефлекси (автоматизми), але вже в перші тижні життя починають формуватися умовні рефлекси,...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - РОЗДІЛ 1. Предмет, завдання та методи психології
Загальне поняття про психологічну науку, її предмет та основні завдання Як наука, психологія виникла на межі XIX і XX ст., експериментальне вивчення...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Постнатальний період
На рецептори плода, що знаходиться в порожнині матки, постійно діють різні подразники. У перші місяці внутрішньоутробного життя плід плаває в...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Стан рецепторів та їх розвиток у внутрішньоутробному періоді
На рецептори плода, що знаходиться в порожнині матки, постійно діють різні подразники. У перші місяці внутрішньоутробного життя плід плаває в...
-
Загальна психологія - Скрипченко О. В. - 4.5. Суспільно-історичний характер свідомості
Порівняння психіки тварин з людською дає змогу виділити такі основні відмінності між ними: 1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Загальна психологія
Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов'язаних з різноманітними...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Розділ 4. ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов'язаних з різноманітними...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психіка і тілесний субстрат
Однією з перших в історії психологічної думки була поставлена проблема психічного і його відношення до тілесних явищ. У психології протилежність...
-
Психологія - Русинка Іван - 2.2.3. Принцип взаємодії і взаємозалежності свідомості та підсвідомості
Згідно із 3. Фрейдом, людина конфліктна за своєю природою. Він показав, що існування людини пов'язане з постійним напруженням і подоланням суперечності...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Радіоекологічна психологія
Медична психологія (патопсихологія, психотерапія, психогігієна) вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психологія аномального розвитку
Медична психологія (патопсихологія, психотерапія, психогігієна) вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Медична психологія
Медична психологія (патопсихологія, психотерапія, психогігієна) вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах...
Основи психології - Вітенко І. С. - Стани свідомості