Основи психології - Киричук О. В. - Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип
Ідея дії постає в психології XIX і XX ст. Г. Спенсер, В. Джемс, Ж. Піаже, Л. С. Виготський, А. Валлон, С. Л. Рубінштейн та інші визначили віхи в розвитку ідеї дії. Вона як принцип пояснення пройшла через півтори сотні років і, здається, досі визначає наукову тенденцію в психології. Вся психіка мислиться як засіб і мета. У першому випадку вона виступає переважно інструментом адаптації організму до середовища, й це зумовлює здебільшого природничо-науковий ухил психології. Проте навіть психологія свідомості (Вундт та ін.) не зводить психіку до її чистого буття, а доповнює її елементом пристосування. Піаже першим принципом пояснення психіки ставить саме адаптацію з її сторонами - асиміляцією та конвергенцією, котрі разом забезпечують стан рівноваги. Оскільки рівновага весь час порушується, починає діяти механізм реадаптації. Всі провідні напрями психології XIX і XX ст. так або інакше намагаються тлумачити психічне як функцію пристосування до середовища - природного та соціального - й відрізняються один від одного тільки тим, яке відношення вони встановлюють між цими двома сторонами життя організму.
Однак психологи цього періоду ніби втратили предмет своєї дисципліни в наукових пошуках; психологія має повернутися до самої себе. Психіка не є тільки інструментом пристосування до середовища. Вона є життям людини, переживанням, ставленням до світу і має власне багатство. Вона самодостатня на зразок лейбніцівської монади. "Філософія життя", в яку включається й психологія життя з її принципом переживання, бере безпосередній бік психічного. У Вундта знаходимо ідею психології як безпосереднього досвіду. Слід було зафіксувати те положення, що психіка не тільки чомусь слугує, а й існує, переживається як щось дане, самодостатнє; вона є дзеркалом Всесвіту. Так виникають дві головні тенденції в психології XIX і XX ст. Якщо засіб пов'язується з адаптацією, то мета - з творчістю. Саме в творчості як самотворенні виражається самодостатність психічного.
Виникають дві психології. Одна спрямована до методів і предмета природничих наук, друга - до екзистенціально-гуманістичного тлумачення. Вони йдуть назустріч одна одній. Природничо-наукова психологія відтворює тенденції психології XVII ст.: перехід від ідеї рефлекторної дуги до ідеї рефлекторного кільця й навіть спіралі. Дж. Дьюї показує, що рефлекторна дуга сама по собі не діє, вона сліпа й потребує нескінченного подразника, щоб діяти. Про це говорить також І. П. Павлов, коли показує, що навіть на рівні інстинкту кінець однієї рефлекторної дуги є початком наступної. Організм має в самому собі мету, і Павлов навіть уводить колоритний термін - "рефлекс мети". Механіцизм і телеологія взаємно проникають. Аналогічну ідею висловлює В. М. Бехтерев. Е. Толмен створює purposive біхевіоризм, отже, його ідея організму містить мету у самій собі. Організм прагне насолоди, і гедонічний принцип було навіть покладено в основу кібернетичного тлумачення психіки. "Нова фізіологія" М. О. Бернштейна розвиває ідею зворотного зв'язку. Суб'єктивний біхевіоризм, утілений Д. Міллером, Ю. Галантером і К. Прі-брамому іде цим же шляхом. Учений павлівської школи П. К. Анохін, мабуть, переконливіше, ніж психологи, розвиваючи теорію функціонального механізму дії, показує, що ця теорія органічно поєднала в собі механіцизм і телеологію на засадах принципу зворотної аферентації.
Гуманістична психологія використовує ідею залежності буття, його наповненості світовими відношеннями, на основі чого людина здійснює рефлексію в суб'єктивність. Без життєвих відношень буття психічного буде нічим. Існування має переживатись, а переживаються відношення. Рефлексію в суб'єктивність було названо, зокрема, інтеріоризацією. Не слід уявляти її як перенесення зовнішнього у внутрішнє, а тільки як стимуляцію спонтанно виникаючого змісту.
Принциповий рух від мети до засобу (їхнього гуманістичного зв'язку), від засобу до вчинкових відношень, виражених порочним колом добра і зла (від поневолення до доброчинності) - такий зміст виникає в межах учинкової дії. У конкретному психологічному вираженні як предмет психологічного дослідження відповідно виступають адаптація - творчість - особистість. В іншому плані відбувається рух від цілі, мети до характеру. Останній є співвідношенням цілі і мети. Про це свідчить насамперед типологія характерів. На завершенні принципу дії постає ця велика проблема психологи, де О. ФЛазурський, Е. Кречмер та К. ІОнг, що тільки починає свій тріумфальний шлях, визначають провідний інтерес психологічних досліджень.
Збагачення особистості через ЇЇ минуле та майбутнє - це її життєвий і творчий шлях. Смисл життєвого й творчого шляху є смислом життя. Він полягає в самопізнанні та самостворенні. "Блудний син" повертається до свого "батька".
Схожі статті
-
Основи психології - Киричук О. В. - Принципові основи психологічного дослідження вчинку
Три сторони психологічної структури вчинку мають кожна внутрішній і зовнішній аспект. Ситуацію, мотивацію і вчинковий акт можна розглядати з суто...
-
Основи психології - Киричук О. В. - З історії науки про психічне
У стародавньому світі психологія виникла й набула розвитку як вчення про душу. Так, античний філософ Геракліт Ефеський (близько 544 - близько 480 до н....
-
Основи психології - Киричук О. В. - Геронтопсихологія
Акмеологія - галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчає феноменологію,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психологічна проблема свободи волі
Якби людська поведінка дійсно абсолютно не залежала від зовнішніх умов та інших чинників зовнішнього середовища, то неможливо було б прогнозувати дії...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Диференціальна психологія
Акмеологія - галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчає феноменологію,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психологія творчості
Акмеологія - галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчає феноменологію,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Розділ 11. МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ У ДОСЛІДЖЕННІ ВЧИНКУ
Вчинкова природа психічного та характер її вивчення. Якщо кожний психічний феномен має вчинкову структуру, зливається з нею повністю або частково, то для...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчинкова природа психічного і предмет психології
Подібне забарвлення має і вчення Анохіна про акцептор дії. Останній не є вираженням послідовного розвитку всього ланцюга компонентів поведінкового акту....
-
Основи психології - Киричук О. В. - Формування акцептора результату дії
Подібне забарвлення має і вчення Анохіна про акцептор дії. Останній не є вираженням послідовного розвитку всього ланцюга компонентів поведінкового акту....
-
Основи психології - Киричук О. В. - Від психіки суб'єкта до суб'єкта психіки: предметна парадигма
До визначення предмета психології можна поставитися рефлексивно-споглядально як до історії питання, а можна конструктивно й перспективно, відтворюючи...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта
Незаперечний пріоритет соціального над індивідуальним, зведення індивідуального до "особистісного фактора" і водночас нівелювання особистості визначили...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією
Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вітчизняна психологія формувалася, спираючись як на досягнення світової науки, передової...
-
Основи психології - Киричук О. В. - ПРОБЛЕМА ПРИРОДИ ПСИХІКИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вітчизняна психологія формувалася, спираючись як на досягнення світової науки, передової...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психічне як частина й ціле, "стан і процес"
Розвиток психічного можна виразити за допомогою полярних, контрастуючих пар (М. Яро-шевський, О. Ткаченкд), описати у таких антиноміях, як...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Післямова: ПОСТАННЯ КАНОНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Завершено виклад певної системи психології, що фунтуеться на вчинковому принципі. Це означає, що кожний психічний феномен слід тлумачити, враховуючи...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Втеча від абсурду
Людина, яка здається щасливою і вважає себе такою, не готова до вчинку істини, вона поки що не може й не хоче її знати. Вона, як гадає К'єркегор, є...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Свідоме та неусвідомлене в людській психіці
Якби людська поведінка дійсно абсолютно не залежала від зовнішніх умов та інших чинників зовнішнього середовища, то неможливо було б прогнозувати дії...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчинкова природа психічного та характер її вивчення
Вчинкова природа психічного та характер її вивчення. Якщо кожний психічний феномен має вчинкову структуру, зливається з нею повністю або частково, то для...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Акмеологія
Акмеологія - галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчає феноменологію,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчинковий принцип в історії психології
Сучасна психологія дедалі більше схиляється до тієї думки, що єдиним механізмом, який перебуває у фокусі психічної діяльності, є механізм, або структура...
-
Розділ 6. ВЧИНОК ЯК ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ Психологія у пошуках власного осередку. В науці, як і в реаліях, які вона досліджує,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчення СЛ. Рубінштейна про основний осередок психічного
Людська поведінка, що складається із вчинків, розв'язує дійсні конфлікти життя. Щоб це було можливим, самі вчинки слід тлумачити як активні фактори, або...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчинки - локомотиви поведінки
Людська поведінка, що складається із вчинків, розв'язує дійсні конфлікти життя. Щоб це було можливим, самі вчинки слід тлумачити як активні фактори, або...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Феномени психічного та їхні можливі зв'язки
У мовній практиці народу закріплено велику кількість понять, якими протягом усієї своєї історії користується психологія. До них належать: "відчуття",...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Активація
Дитина реагує на зовнішні подразники; якщо можлива взаємодія, вона потребує цієї взаємодії. Проте ситуація сама по собі не може викликати і спрямовувати...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Потяг
Дитина реагує на зовнішні подразники; якщо можлива взаємодія, вона потребує цієї взаємодії. Проте ситуація сама по собі не може викликати і спрямовувати...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Визначення і завдання наукової психології
Психологія - дисципліна, що досліджує механізми поведінки людини і тварини - учинки: як вони залежать від ситуації, мотивації і вчинкового акту і як...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Людина - це та, що обирає себе
ВЧИНОК У ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІЙ ТРАДИЦІЇ Людина - це та, що обирає себе. Вчинок як феномен людського буття може розглядатися психологією у річищі різноманітних...
-
Основи психології - Киричук О. В. - ВЧИНОК У ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІЙ ТРАДИЦІЇ
ВЧИНОК У ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІЙ ТРАДИЦІЇ Людина - це та, що обирає себе. Вчинок як феномен людського буття може розглядатися психологією у річищі різноманітних...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Розділ 12. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ВЧИНКУ
ВЧИНОК У ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІЙ ТРАДИЦІЇ Людина - це та, що обирає себе. Вчинок як феномен людського буття може розглядатися психологією у річищі різноманітних...
Основи психології - Киричук О. В. - Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип