Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.7. Поетична фоніка
У художніх творах поряд з лексикою, семантикою, синтаксисом важливе значення має поетична фоніка. Письменник дбає про милозвучність (евфонію) мови. Грецьке евфонія (euphônia від eu - добре, phone - звук) - добре говорити. Але фоніка включає евфонію і какофонію. Українська мова мелодійна, милозвучна. Повторення окремих звуків у тому чи іншому контексті надає творові виразності. До засобів поетичного звукопису належать алітерація, асонанс, звуконаслідування (ономатопся), какофонія.
Алітерація (лат. аd - до, littera - буква) - повторення однакових приголосних звуків чи звукосполучень з метою створення звукового образу зображуваного або посилення інтонаційної виразності мови.
Жужне жах на ножах,
На тривожних рубежах.
(і. Драч)
Асонанс (франц. assonanse від лат. assono - звучу до ладу) - повторення голосних звуків.
Впали роси на покоси,
Засвітилися навколо.
Там дівча ходило босе,
Білу ніжку прокололо.
(Д. Павличко)
Повторення голосного о створює враження широкого простору.
Ономатопея (грец. onomatopoieia - звуконаслідування) - імітація звукових явищ. У баладі "Утоплена" Т. Шевченко вдало передає за допомогою звуконаслідування, повторення с, ш шелест осоки:
"Хто се, хто се по сім боці
Чеше русу косу?
Хто се, хто се по тім боці
Рве на собі коси?
Хто се, хто се?" - тихесенько
Спитає - повіє...
Звуконаслідування використовується у народних піснях:
Пливе човен води повен,
Та все хлюп, хлюп, хлюп.
Іде козак до дівчини
Та все туп, туп, туп.
Є підстави розрізняти два види звуконаслідування, як це робить І. Качуровський:
1) вживання слів, які буквально відтворюють звуки навколишнього світу: крик птаха, свист вітру, гуркіт грому (ку-ку-рі-ку, гур-гур);
2) імітація звукових ефектів добором певних слів. Приклад: поема Т. Шевченка "Утоплена" (розмова вітру з осокою).
Какофонія (грец. какоріюніа - погане звучання) - немилозвучність, безладне хаотичне нагромадження звуків.
Типовими випадками какофонії є збіг голосних у, о чи приголосних: ніч й день. І. Качуровський до випадків какофонії відносить збіг однакових або подібних складів: розказано новини. Поети-футуристи свідомо використовували какофонію. Зустрічається вона у забавляйках і скоромовках:
Карл украв у Клари коралі,
А Клара у Карла вкрала кларнет.
Ліпограма (грец. lеірo - не вистачати) - вірш, у якому бракує певного звука для відтворення евфонічного ефекту. Так, Г. Державін у вірші "Соловей во сне" уникав приголосного р. П. Тичина використовує слова на ль, позбавлені змісту.
Гуляв над Тібром Рафаель
В вечірній час в іюні
- Се сум, се сон, лелію льо,
Льолюні я, льолюні.
Забилось серце. Слухать став:
О, як вона співає!
- Чи лю, чи ні, ламає руч,
А він затоном чале.
І. Качуровський вважає звуковим явищем абеткові (алфавітні) вірші. У цих віршах кожне слово має починатися черговою літерою абетки. Найкращий зразок абеткового вірша залишив Олександр Олесь.
Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду. Бізон у двір забрався, Баран його злякався. Ведмеді вулика знайшли, Вовки під деревом лягли. Грак сидить на димарі, Голуб в'ється угорі. Дельфін живе в морях, Дракон лише в казках. Жук до себе лізе в нірку, Жабка плигає на гірку. Зайчик вибіг із лісочку, Зебра стала на горбочку.
Фоносимволіка
Звуки можуть мати символічне значення. Найхарактерніші символічні значення деяких звуків:
О - радість, відвага, сила духу.
А - голосіння, голосний крик, радість, страх, білий колір.
І - спокій, ніжність, кохання, краса, синь, захоплення, подив, переляк.
У - страх, сум, біль, жаль, передчуття смерті: Кружить, кружить над Рунами крук (І. Качуровський).
Г - грім, битва, гамір: "Гармидер, гамір, гаму гаї" (Т. Шевченко).
Л - любов, ніжність, м'якість, лагідний смуток:
Неначе ляля в льолі білій
Святеє сонечко зійшло.
(Г. Шевченко)
Р - суворість героїзм, рішучість, трагізм, рух.
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров промити, просять
І потім в дар тобі приносять З
Пожару вкрадений покров.
(Т. Шевченко)
Шиплячі - свистячі, африкати (ж, ч, ш, дж, з, ц, с, дз) - брязкіт зброї, плин ріки, шум, смерть, шелест листя.
А. Ткаченко включає в фоніку інтонацію (лат. Шопо - голосно вимовляти). Інтонація - це фонетичний засіб мови. Елементи інтонації:
1) мелодика мови, вона виявляється у підвищеннях і пониженнях голосу (тону);
2) ритм (чергування наголошених і ненаголошених складів);
3) фразовий і логічний наголос, який служить засобом виділення окремих слів або груп слів у фразі;
4) темп мови (тривалість мовних відрізків і зупинок між ними).
Інтонація може бути мажорною, урочистою, сумною, гнівною, іронічною, наспівною, розповідною, запитальною, ствердною, запрошувальною, драматичною, меланхолійною.
Мовна мелодика не має строгого регламентованого темпу і тональності. Перерви у мелодиці називають павзами (грец. рашіз - припинення) - це перерва у мовленні, яка виконує роль словоподілу, вона відмежовує одну фразу від іншої. Павзи позначаються розділовими знаками: крапкою, комою, крапкою з комою. Не завжди розділові знаки позначають павзу. Порівняльні звороти "засіяла, як блискавка ", "висока, як тополя " можна читати з павзою і без павзи.
Через інтонацію, темп, ритм твору виражається емоційний темпоритм - це поєднання темпу, ритму і емоційності. У "Цікавому літературознавстві" К. Фролової є розділ "Трактат про емоційний темпоритм і музичність у літературі", де знаходимо аналіз емоційного темцоритму творів П. Тичини і М. Рильського. У "Сонячних кларнетах" П. Тичини емоційний темпоритм імпульсивний, чергуються строфи з довгими рядками і рефрени:
Арфами, арфами -
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Емоційний темпоритм сповнений радісним передчуттям. Вірш "Плуг" сповнений динамікою і драматизмом. Короткі рядки змінюються довгими імпульсивними:
Вітер.
Не вітер - буря!
Трощить, ламає, з землі вириває... (з блиском! ударами!).,
Емоційний темпоритм наявний і в прозі. Він передає внутрішній емоційний стан персонажа, автора або оповідача. Для прикладу наведемо уривки з різних творів, які представляють різні емоційні темпоритми. У творі М. Коцюбинського "Хмари" він сповнений руху, динаміки. Хмара, як і душа поета, несе в собі вогонь. Вона розтинає тишу, закликає прокинутися від сну: "Я знаю її. Вона... Неспокійна, вся насичена вогнем, вся пашача великим і праведним гнівом. Мчиться шалено по небу і підганяє ліниву землю золотою різкою... Вперед... вперед... І гука так, щоб всі почули, щоб ніхто не спав, щоб всі прокинулись... "
Приклад розважливого, спокійного, уповільненого темпоритму в "Зачарованій Десні" О. Довженка: "Не знаю, справді так воно було, чи то мені приснилось, чи, може, сни переплелись із спогадами і спогадами про спогади - вже не пригадую. Пам'ятаю тільки, що дід був дуже старий і що скидався він на образ одного з богів, які охороняли й прикрашали нашу стару хату".
Література
1. Абрамович Г. Л. Введение в литературоведение. - М., 1975.
2. Бандура О. М. Теорія літератури: Посібник для вчителів. - К., 1969.
3. Введение в литературоведение / Под ред. Г. Н. Поспелова. - М., 1976.
4. Веселовский А. Н. Историческая поетика. - М., 1980.
5. Волинський П. К. Основи теорії літератури. - К., 1967.
6. Галич O. A., Назарець В. М., Васильєв Є. М. Загальне літературознавство. - Рівне, 1997.
7. Галич О., Назарець В.. Васильев Є. Теорія літератури. - К., 2001,
8. Гаспаров Б. М. Литературные лейтмотивы // Очерки русской литературы XX века. - М., 1994.
9. Головенченко Ф. М. Введение в литературоведение. - М., 1964.
10. Довгалевський М. Поетика (Сад Поетичний). - К., 1973.
11. Жирмунский В. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. - Л., 1977.
12. Іванишин В. П., Іванишин П. В. Пізнання літературного твору: Методичний посібник для студентів і вчителів. - Дрогобич, 2003.
13. Калачева C. B. Методика анализа сюжета и композиции литературного произведения. - МГУ, 1973.
14. Качуровський І. Фоніка. - К., 1994.
15. Качуровський І. Основи аналізу мовних форм. Стилістика. Фігури. Тропи. - Мюнхен; Київ, 1995.
16. Коцюбинська Михайлина. Образне слово в літературному творі. - К., 1960.
17. Левитин Л. С., Цилевич Л. М. Основы изучения сюжета. - - Рига, 1990.
18. Лесик В. В. Композиція художнього твору. - К., 1972.
19. Лесин В. M., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. - К., 1965.
20. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. - К., 1997.
21. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Автор-укладач Ю. І. Ковалів - К., 2007.
22. Маслюк В. П. Латиномовні поетики і риторики XVII - першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. - К., 1983.
23. Нямцу А. Е. Поэтика традиционных сюжетов. - - Черновцы: Рута, 1999.
24. Поліщук Я. Науковий пейзаж, мальований чаєм (Про дискретність формального методу в українському літературознавстві) // Слово і час. - 2005.-№5.
25. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. - К., 1992.
26. Поспелов Г. Н. Целостно-системное понимание литературного произведения. Принципы анализа литературного произведения. - М., 1984.
27. Ревякин А. И. Проблемы изучения и преподавания литературы. - М., 1972.
28. Словарь литературоведческих терминов / Под ред. Л. И. Тимофеева и С. В. Тураева. - М., 1974.
29. Теория литературы: основные проблемы в историческом освещении: Образ, метод, характер. - М., 1962.
30. Тимофеев Л. И. Основы теории литературы. - М., 1976.
31. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. - К. 998.
32. Фролова К. И. Цікаве літературознавство. - К., 1987.
33. Чижевсъкий Д. Історія української літератури. - Тернопіль, 1994
34. Хализев В. Е. Теория литературы. - М., 2000.
Схожі статті
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.2. Мова автора і мова персонажів
Кожен вид мистецтва має свій матеріал для створення образу. У літературі таким матеріалом є слово. І. Франко в поемі "Лісова ідилія" писав: Слова -...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.1. Мова розмовна, літературна, художня
Кожен вид мистецтва має свій матеріал для створення образу. У літературі таким матеріалом є слово. І. Франко в поемі "Лісова ідилія" писав: Слова -...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.5. Особливості поетичного синтаксису
Виразності і емоційності мови письменник досягає не тільки добором відповідних слів, але й будовою речень, їх інтонацією. Особливості синтаксису...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.3. Лексика художньої мови
Кожен вид мистецтва має свій матеріал для створення образу. У літературі таким матеріалом є слово. І. Франко в поемі "Лісова ідилія" писав: Слова -...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3. Художня мова
Кожен вид мистецтва має свій матеріал для створення образу. У літературі таким матеріалом є слово. І. Франко в поемі "Лісова ідилія" писав: Слова -...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.4. Тропи
Троп (грец. tropos - поворот) - слово або вираз, ужитий у переносному значенні. Тропи розкривають суть зображуваного предмета, явища, вони є засобом...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.6. Предмет і специфіка художньої літератури
Що є предметом мистецтва? На це питання пробували дати відповідь учені всіх епох. М. Довгалевський писав, що поезія змальовує вчинки людей і речі, "які...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві
Естетичне почуття це один із найскладніших видів духовного переживання. Воно не є вродженим, а формується і розвивається в процесі людської діяльності....
-
В останні десятиліття XIX ст. центром літературного життя стає Галичина. Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876), заборона національних...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.3. Фемінізм
Фемінізм (пат. femina - жінка) - напрям постмодернізму, що набув популярності в другій половині XX століття. Ідеологію фемінізму в Європі обгрунтували...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 7.3. Творча робота письменника
Як створюється художній образ? Які етапи творчого процесу? Творчий процес починається із спостереження. Багатий матеріал для творчості дає саме життя. На...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 1. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Розвиток теоретико-літературної думки в Україні в перші десятиліття XIX ст. пов'язаний з іменами І. С. Рижського, І. Кронеберга, А. Гевлича, М....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.2.1. Визначення композиції і її типи
8.2.1. Визначення композиції і її типи Композиція (лат. compositio - складання, поєднання, створення, побудова) - це план твору, співвідношення його...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.2.5. Компоненти сюжету
Оскільки в основі сюжету - виникнення і розгортання конфлікту, то при аналізі потрібно вивчати етапи його розвитку. Стадії розвитку сюжету називають...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.2. Композиція і сюжет
8.2.1. Визначення композиції і її типи Композиція (лат. compositio - складання, поєднання, створення, побудова) - це план твору, співвідношення його...
-
Розвиток теоретико-літературної думки в Україні в перші десятиліття XIX ст. пов'язаний з іменами І. С. Рижського, І. Кронеберга, А. Гевлича, М....
-
На початку XIX ст. найвищого рівня розвитку досягла естетична думка в творах класичних німецьких філософів Канта, Фіхте, Шеллінга і Гегеля. Еммануїл Кант...
-
3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.1. Літературознавство періоду античності
2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.7. Структуралізм
Структуралізм (лат. struktura - будова, розміщення) почав формуватися у 20-30-х роках XX століття. У його становленні відіграла важливу роль концепція Ф....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.6. Фройдизм
Популярним напрямом світового літературознавства XX століття став фройдизм. Його засновник австрійський лікар-психіатр Зигмунд Фройд (1856-1939 рр.) у...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.3. Естетичний ідеал
Уявлення письменника про життя, яким воно має бути, є його ідеалом. Термін "ідеал" у перекладі з грецької мови - ідея, поняття, образ, уявлення, взірець...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.5. Інтуїтивізм
На початку XX століття у європейському літературознавстві набув популярності інтуїтивізм. Його основоположник француз Анрі Бергсон (1895-1941 рр.) у...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.1. Естетична функція художньої літератури
6.1. Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3. Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 6. Художня література як вид мистецтва
6.1. Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3. Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5....
-
У XX столітті українське літературознавство мало помітні здобутки і втрати, пов'язані з поразкою української національної революції, приходом до влади...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.6. Риторичні фігури
Фігури, пов'язані з відхиленням від комунікативно-логічних норм оформлення фрази, називаються риторичними. Риторичні фігури побудовані на словесних...
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 8.3.7. Поетична фоніка