Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.11. Підготовка медіаторів та особливі випадки у роботі посередника

Відбір кандидатів на навчання. Існує декілька підходів до відбору кандидатів. По-перше, можуть висуватися конкретні вимоги, яким кандидати мають відповідати. По-друге, з кандидатом проводять інтерв'ю, іноді враховується наявність рекомендацій. По-третє, приймають тих, хто оплатив навчальну програму, тобто відбору, по суті, нема. Треба лише мати бажання і заплатити певну суму.

Відбір на основі формальних критеріїв поширений у підготовці посередників у трудових конфліктах. Наприклад, у Греції кандидати у посередники Служби посередництва і арбітражу мають відповідати таким вимогам:

А) бути не молодшими 30 років;

Б) мати спеціальність із права, економіки чи споріднених дисциплін;

В) мати досвід у соціально-трудових відносинах;

Г) не входити до складу правління директорів організацій працівників або роботодавців;

Г) не мати дисциплінарних стягнень від правлінь директорів організацій роботодавців чи працівників.

Перевага надається випускникам вищих навчальних закладів, які мають відповідні публікації і досвід участі у колективних переговорах.

У країнах Центральної Європи серед вимог до посередників - зрілий вік, компетентність у трудовому законодавстві й колективних договорах, а також університетська освіта й розвинені комунікативні навички. У Польщі та Угорщині кандидати проходять співбесіду в організаціях працівників та роботодавців і мають отримати їх згоду на внесення до реєстру посередників.

В Україні, відповідно до Положення про посередника, затвердженого наказом НСПП, визначено, що посередником може бути особа, яка: 1) має повну вищу освіту; 2) має не менше 3 років стажу в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях роботодавців чи профспілок, а також на іншій роботі, пов'язаній із регулюванням соціально-трудових відносин, вирішенням колективних конфліктів; 3) обізнана з актуальними соціально-трудовими проблемами, володіє знаннями трудового законодавства, законодавства і практики вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); 4) успішно пройшла атестацію і переатестацію в НСПП.

Інтерв'ю найчастіше використовують, коли набирають волонтерів. У цьому випадку, надаючи кандидатові певну інформацію щодо майбутньої діяльності, часто стимулюють самооцінку кандидатом своєї придатності до такої діяльності.

Нарешті, третій підхід до відбору на навчання може існувати самостійно або ж сполучатися з першим або другим підходами.

Як правило, програми підготовки медіаторів мають забезпечити: знання етапів конфлікту, принципів медіації, вміння спілкуватися, виявляти предмет спору й інтереси кожної сторони, працювати з емоціями, проводити "сепаратні зустрічі", готувати угоди, розуміння професійних норм поведінки медіатора і взаємозв'язку етичних і юридичних проблем. Навчання передбачає лекції, групові дискусії, вправи та ігри, стажування.

Стажування містить: а) спостереження за медіацією; б) виконання функції комедіатора (стажера) в парі з досвідченим медіатором; в) проведення медіації під спостереженням супервізора. Після стажування обов'язковим є аналіз помилок і успішних дій.

Відбір медіатора для ведення справи. Як правило, початковий відбір здійснює координатор або державний чиновник (якщо служба посередництва є державною). Враховується місце проживання, досвід, наявність вільного часу. Є практика, коли рекомендують кількох посередників, з яких сторони мають вибрати узгоджену кандидатуру.

Оцінка роботи медіатора. Як правило, хоча б раз на рік медіатора оцінює супервізор. Він заповнює стандартну оціночну форму, яка вкладається в особисту справу медіатора. Крім того, обов'язком координатора є опитування клієнтів, чи задоволені вони роботою медіатора. Вибірково проводять інтерв'ю з клієнтами. Якщо залучали комедіатора або на медіації був присутній координатор, проводять групову оцінку - тобто обговорення дій, обмін враженнями.

Розірвання контракту. Контракт розривають, якщо робота медіатора не відповідає стандартам організації. Рішення про звільнення приймається на підставі оцінок роботи і скарг. Рекомендації про звільнення можуть грунтуватися на: а) низькій частоті медіацій; б) невиконанні часових зобов'язань, які були спочатку узгоджені (тобто перенесення часу зустрічей); в) відмові бути посередником (певну кількість разів); г) невідвідуванні внутрішніх тренінгів; г) низькій кваліфікації.

Етичні стандарти в роботі посередника. Існує кілька специфічних вимог до посередника. По-перше, він не повинен мати матеріальної або особистої зацікавленості у справі, яка є предметом спору між сторонами. Якщо є підстави припускати таку зацікавленість, посередник має повідомити про неї. По-друге, посередник має зберігати конфіденційність. Інформація, яка стала відома від сторін чи від свідків, залучених до посередництва, не може бути розголошена. Так само й інформація, отримана від однієї зі сторін під час сепаратних зустрічей, є конфіденційною. Лише за згодою цієї сторони її можна повідомити іншій. Посередника не можна використовувати як свідка у суді. (Винятки щодо конфіденційності встановлюються законодавством кожної країни і стосуються інформації про злочини.) Заборонено ведення стенографічних записів під час посередництва. Треті особи, крім посередника і сторін, можуть бути присутніми тільки зі згоди сторін. Звіти посередника мають зберігатися як документи, які містять службову таємницю.

По-третє, посередник має прагнути закінчити справу швидко, не затягуючи її. Він має поводитися так, щоб не зашкодити впевненості клієнтів у надійності процедури медіації і довіри до асоціації, до якої належить.

По-четверте, якщо медіатора замінили, він має передавати всю відому інформацію новопризначеному фахівцеві. Інформація, отримана під час сепаратних зустрічей, передається за наявності згоди сторін.

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ У РОБОТІ МЕДІАТОРА

Неявка однієї зі сторін. У цьому випадку медіатор вибачається перед іншою стороною і питає її, чи не згодна вона домовитися про наступну зустріч. Вважається, що якщо одна зі сторін пропускає дві зустрічі поспіль, то наступну призначати не варто. Персонал має зв'язуватися напередодні зустрічі зі сторонами й отримувати підтвердження явки.

Коли одна зі сторін іде з сесії або відмовляється продовжувати медіацію. Як правило, стороні дається час поміркувати, заспокоїтися. Якщо одна зі сторін відмовляється говорити, то вдаються до сепаратних зустрічей. Насамперед з'ясовують, чи немає загрози насильства. Координатор має обговорити наявні можливості для запобігання насильству.

Мовні бар'єри. Якщо одна зі сторін не володіє мовою, на якій проводиться медіація, то запрошують перекладача. Його запрошує програма, а не сторона (щоб був нейтральним). Найкращий варіант, коли хтось із медіаторів володіє мовою обох сторін.

Поява в нетверезому стані. Якщо один або обидва учасника прийшли напідпитку, медіатор може оголосити перенесення сесії на інший час і роз'яснити, що сесія відбудеться, якщо сторони перебуватимуть у нормальному стані. Але він може взяти на себе відповідальність розпочати сесію, якщо вважає, що сп'яніння легке і не заважає розумінню ситуації. Водночас він має бути готовий перервати сесію, зокрема реагувати на вияви агресивності.

Юридичний статус угод. Медіатор не повинен брати на себе консультування сторін з юридичних питань. Це має робити юрист, зокрема той, що співробітничає з програмою надання посередницьких послуг.

Участь адвоката. Адвокати можуть брати участь у медіації. Існують певні правила щодо їхньої участі:

- має бути присутній адвокат кожної сторони;

- допит сторін не є частиною медіації;

- адвокати мають підписати стандартні форми щодо конфіденційності та згоди на участь у медіації.

Запобігання насильству. Якщо є загроза насильства, можна:

- змінити предмет обговорення на нейтральний або зробити перерву;

- вдатися до сепаратних зустрічей;

- перенести засідання на інший час;

- затримати одну зі сторін так, щоб інша встигла піти;

- в екстремальних ситуаціях кличуть поліцію або мають свого охоронця на цей випадок.

Підлітки і дорослі. Якщо одна зі сторін молодша 16-ти років, а інша є дорослою, то на медіації має бути присутній хтось із батьків або опікун.

Військовослужбовці. Якщо одна зі сторін - військовослужбовець (армії, поліції тощо), то до нього звертаються з проханням приходити на сесії у цивільному і без зброї, щоб не створювати символічну перевагу.

Група підтримки і свідки. Якщо одна зі сторін привела з собою інших людей (свідків), то або пропонують їм почекати доти, доки їх свідчення не знадобляться, або починають з усіма, щоб розібратися у ситуації, а потім переходять до сепаратних зустрічей.




Схожі статті




Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.11. Підготовка медіаторів та особливі випадки у роботі посередника

Предыдущая | Следующая