Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1.5. Психологія та психотерапія внутрішньо-особистісних і міжособистісних конфліктів
У другій половині XIX ст. розвиток психології великою мірою визначався впливом філософії (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше) та літератури (Ф. Достоєвський, Г. Ібсен), де аналізувався феномен трагічної роздвоєності особистості, її глибинного внутрішнього конфлікту. На думку Зигмунда Фройда (1856-1939), конфлікт інстанцій особистості є постійною динамічною силою, яка може сприяти розвиткові особистості, але може й переростати у невроз. Він описує структуру особистості у вигляді трьох інстанцій: Воно (Id), Я (Ego), Иад-Я (Super-ego). Кожна з інстанцій керується своїм принципом (Воно - принципом задоволення, Я - принципом реальності, Над-Я (принципом обов'язку), тому вони перебувають у стані тривалого, частково чи повністю не усвідомлюваного особистістю конфлікту, корені якого в суперечності біологічного та соціального складників особистості. Порушення психосексуального розвитку в дитинстві й подальші психічні травми провокують загострення внутрішньоособистісного конфлікту, що виявляється у невротичній поведінці.
На думку З. Фройда, який запропонував поняття психологічного захисту й описав його механізми, особа використовує ці механізми, щоб уникнути конфлікту між примітивними прагненнями Воно (Id) та установками Я (Ego). У цьому сенсі захист є "загальне позначення для всіх прийомів, якими Я користується в ситуації конфліктів, здатних викликати невроз" (З. Фройд). Однак ці маневри Я не досягають успіху й самі стають джерелом невротичної поведінки, оскільки віддаляють нас від реального світу.
Фройд запропонував у процесі аналізу захисних механізмів застосовувати принцип "інтерпретації з поверхні донизу". Спочатку психотерапевт виявляє захисні механізми і звертає на них увагу пацієнта. Важливою є впевненість у тому, що пацієнт визнає наявність опору. Якщо ж людина вважає свої реакції адекватними, не варто її переконувати, бо спровокуєте захист від ваших пояснень. У цьому випадку краще або почекати, доки захист виявиться з такою силою та очевидністю, що сам пацієнт визнає його наявність, або розповісти про схожі випадки прояву захисту в когось іншого й визнати внесок реальності в захист. Необхідно з повагою та розумінням ставитися до проявів механізмів захисту як до вияву сили характеру людини (а не як до її слабкості й неадекватності її реакцій реальній ситуації). Тільки після того, як пацієнт визнає й відчує на власному досвіді роботу механізмів захисту, можна починати їх інтерпретацію. Робити це слід поступово, уникаючи конфронтації з пацієнтом. Інтерпретація факту захисту має передувати інтерпретації змісту. Необхідно пам'ятати, що захисні механізми є важливим джерелом інформації про те, як саме структурує свій психічний та емоційний досвід певна особистість, що дає їй змогу утримувати психічний біль і тривогу на мінімальному рівні.
Поряд із "класичним" способом роботи із захистом існують і "некласичні". Наприклад, психоаналітик В. Штекель [200] пропонував певний час систематично збирати всі факти вияву захисних механізмів, не обговорюючи їх із пацієнтом, і, лише зібравши упорядковану, логічну й неспростовну систему доказів, які грунтуються на багатьох фактах, повідомляти їх людині, аби гарантовано "пробити" систему психологічного захисту особистості.
Продовжуючи ідеї 3. Фройда, Ерік Берн (1910-1970) запропонував у структурі особистості розрізняти три стани Я: Батько, Дорослий і Дитина, кожен з яких може бути джерелом внутріш-ньоособистісних та міжособистісних конфліктів. За термінологією Берна, людина щаслива, коли найважливіші аспекти Батька, Дорослого і Дитини узгоджені між собою [16, с. 45].
Я-стан "Батько" має дві типові форми: а) Догматичного батька, який виявляється у ланцюжку звичок і схем, що нераціональні, але видаються розважливими, мають заборонний характер і можуть відповідати чи не відповідати культурному середовищу; б) Батька-годувальника, який виявляється часто у вигляді симпатій до іншої людини [16, с. 63].
Я-стан "Дорослий" характеризують організованість, адаптованість, розумність, побудова об'єктивних відносин із зовнішнім світом на підставі реального досвіду.
Я-стан "Дитина" виявляється у формі Дитини адаптованої, поведінка якої підлегла батьківському впливу, і Дитини природної, яка відзначається незалежністю поведінки, духом протесту чи поблажливості до себе [16, с. 65].
Один з Я-станів може бути постійною домінантою поведінки деяких осіб: наприклад, для багатьох священиків та вчителів характерним є Я-стан "Батько", тоді як для клоунів - "Дитина". За міжособистісного спілкування взаємодії Я-станів, які Берн називає трансакціями, можуть бути безконфліктними або провокувати конфлікт у випадку, коли трансакції перетинаються (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Типи трансакцій, що перетинаються (Е. Берн, 1994)
На думку Карен Хорні (1885-1952), слід розрізняти нормальні та невротичні конфлікти. їхня відмінність полягає у більшій значущості конфлікту для невротика, неусвідомлю-ваності та неможливості розв'язання невротичного конфлікту, доки не відбудуться зміни у ставленні невротика до інших і до самого себе, які дадуть йому змогу повністю позбутися невротичних потягів. Хорні вбачає [195, с. 32] основний конфлікт невротика у фундаментальній несумісності трьох його атитюдів стосовно інших людей (стратегія руху до людей, проти них і від них). У нормальних людей ці три атитюди або взаємодоповнюють один одного, або один з атитюдів домінує. У невротика всі три атитюди актуалізуються незалежно від конкретних обставин, і він закономірно вступає у внутрішній конфлікт, симптомами якого можуть бути непослідовність, стан тривоги, депресії, нерішучості, млявості, відчуженості тощо. Психокорекційні дії мають змінити внутрішні умови, що викликали конфлікт, і допомогти невротикові зменшити свою безпомічність, нерішучість, ворожість і відчуженість від себе та інших [195, с. 14].
На думку Курта Аевіна (1890-1947), "психологічно конфлікт можна визначити як ситуацію, коли на суб'єкта одночасно діють протилежно спрямовані сили однакової величини" [107, с. 93]. За силами, що діють на суб'єкта і спрямовують його поведінку на об'єкт чи від об'єкта, розрізняють чотири типи конфліктних ситуацій (із них перші три визначив К. Аевін, а четвертий - К. Ховленд та Р. Сіре):
1. Конфлікт "прагнення-прагнення": коли два об'єкта або дві цілі мають приблизно однакову привабливість для суб'єкта, але він не може володіти обома, а мусить зробити вибір між двома можливостями (так звана "ситуація Буриданова осла").
2. Конфлікт "уникання-уникання": коли доводиться вибирати одну з двох приблизно однакових неприємностей (наприклад, коли відвідини стоматолога лякають перспективою болючих лікувальних маніпуляцій, а затягування візиту до лікаря загрожує посиленням зубного болю).
3. Конфлікт "прагнення-уникання": одне й те саме водночас і приваблює, й відштовхує (наприклад, дитина хоче погладити собаку, якої боїться).
4. Конфлікт "подвійного прагнення-уникання" (конфлікт подвійної амбівалентності): коли суб'єкт вагається між двома цілями, кожна з яких має свої позитивні й негативні сторони (наприклад, при виборі професії, коли кожну з них особа уявляє як таку, що має свої позитивні й негативні сторони).
Усі види вказаних ситуацій схематично подано на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Види конфліктних ситуацій (К. Lewin, 1931; С. Hovland, R. Sears, 1938)
H. Міллер пов'язав ідею Левіна з гіпотезою про градієнт цілі та сформулював шість гіпотез щодо внутрішнього конфлікту:
1. Тенденція прагнення тим сильніша, чим ближча відстань до цілі (градієнт прагнення).
2. Тенденція уникання тим сильніша, чим ближча відстань до стимулу, що викликає побоювання (градієнт уникання).
3. Градієнт уникання зростає швидше за градієнт прагнення.
4. У конфлікті між двома несумісними реакціями перемагає сильніша.
5. Висота градієнта прагнення або уникання залежить від сили потягу, на якому грунтуються той та інший.
6. Зміцнення тенденції реагування зростає разом з кількістю підкріплень, доки не досягається максимальне плато научіння [194, с. 148].
Рис. 1.3 ілюструє перші чотири гіпотези. В точці X суб'єкт вагається між прагненням і униканням. Коли відстань до цілі стає меншою за X, тенденція уникання стає сильнішою, ніж тенденція прагнення.
Рис. 1.3. Градієнти тенденцій прагнення та уникання при наближенні до цілі, яка має водночас позитивну й негативну валентність (X. Хекхаузен, 1986)
Змістом досліджуваних К. Левіном та Н. Міллером конфліктів є боротьба мотивів. Зіткнення несумісних уявлень описується в теорії когнітивного дисонансу Леона Фестингера (1919-1989). Згідно з нею дисонанс виникає, коли в індивіда одночасно є два когнітивні елементи (ідеї, переконання, думки), що не сумісні між собою: "Два елементи, що розглядаються ізольовано, перебувають у відносинах дисонансу, якщо заперечення одного елемента випливає з іншого" [185, с. 102]. Величина дисонансу залежить від значущості цих елементів для людини [185, с. 103]. Існування дисонансу призводить до дії, спрямованої на його зменшення. Якщо подолання дисонансу людина переживає як складну психологічну проблему, - маємо внутрішній конфлікт особистості.
Ще одним видом конфліктів, з якими стикається особистість, є рольові конфлікти, що їх у психодрамі поділяють на інтрарольові (внутрішні конфлікти між компонентами чи різновидами однієї й тої самої ролі однієї людини), інтеррольові (внутрішні конфлікти між різними ролями однієї людини, що суперечать одна одній), інтраперсональні (внутрішні конфлікти, що грунтуються на суперечливому рольовому досвіді людини і проявляються в труднощах становлення її рольової поведінки) та інтерперсональні (зовнішні конфлікти, що грунтуються на суперечностях між дивергентними ролями партнерів по спілкуванню).
Схожі статті
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1.4. Соціологія конфлікту
У класичній соціології війну розглядали як щось архаїчне, що має досліджуватися антропологами. Анрі Сен-Сімон (1760-1825) та Огюст Конт (1798-1857)...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1.3. Погляди на конфлікт європейських мислителів ХІV-ХІХ ст
Поряд з ідеалом смирення в європейському Середньовіччі виникає і розвивається ідеал лицаря - аскета, захисника слабких і скривджених. Лицарство виводило...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - СТАВЛЕННЯ ДО КОНФЛІКТУ І НАСИЛЬСТВА У СВІТОВИХ РЕЛІГІЯХ
У буддизмі життя розглядається як страждання, причиною якого є "спрага буття", наша прихильність до життя. Подолати страждання можна завдяки відмові від...
-
Знання історії сприяє осмисленню не лише минулого, а й того, що відбувається тепер. Критичне засвоєння різних точок зору, уявлення про те, в якому...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1. ІСТОРИЧНИЙ НАРИС
Знання історії сприяє осмисленню не лише минулого, а й того, що відбувається тепер. Критичне засвоєння різних точок зору, уявлення про те, в якому...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - СТАРОДАВНІ ГРЕЦІЯ ТА РИМ
У контексті давньогрецької культурної традиції, на нашу думку, можна виокремити два напрями у поглядах на збройний конфлікт, виразниками яких умовно...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - ВСТУП
Значення слова "конфлікт" і поняття "конфлікт" Слово "конфлікт" прийшло в європейські мови з латинської, де conflictus ("зіткнення, удар; боротьба, бій")...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - СТАРОДАВНЯ ІНДІЯ
СТАРОДАВНЯ ІНДІЯ На думку істориків, міжусобна війна у племені бгаратів відбувалася на межі 2-1 тисячоліть до н. е. Присвячена цій події поема спочатку...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ
У давньокитайській суспільній думці ми спостерігаємо скептичне ставлення до ефективності активних дій, особливо дій, що мають долати опір: "Дао досконало...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1.2. Конфлікти у стародавніх суспільствах
СТАРОДАВНЯ ІНДІЯ На думку істориків, міжусобна війна у племені бгаратів відбувалася на межі 2-1 тисячоліть до н. е. Присвячена цій події поема спочатку...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 2.1. Вивчення конфліктів у першій пол. ХХ ст
1. Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст. (психоаналітичний підхід; соціотропний підхід; етологічний підхід; теорія групової динаміки;...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Психоаналітичний підхід
1. Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст. (психоаналітичний підхід; соціотропний підхід; етологічний підхід; теорія групової динаміки;...
-
1. Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст. (психоаналітичний підхід; соціотропний підхід; етологічний підхід; теорія групової динаміки;...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 2.2. Вивчення конфліктів у другій пол. ХХ ст
Мотиваційний підхід У першій половині XX століття конфлікт не виділяли як самостійний об'єкт дослідження, а розглядали лише як частину більш загальних...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчинковий осередок і психологічні закономірності
Побудова психологічного осередку - вчинку - дає можливість розкрити характер психологічних закономірностей. Формування вчинку є головною базою виникнення...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 4.3. Шляхи подолання конфліктів
Подолання конфліктів веде до оздоровлення колективу, подальшого його розвитку. Один із відомих праксеологів Я. Зеленевський вважає, що внутрішній...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Психіка і тілесний субстрат
Однією з перших в історії психологічної думки була поставлена проблема психічного і його відношення до тілесних явищ. У психології протилежність...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Розділ 5. МЕТАПСИХОЛОГІЯ ТА її ПАРАЛОПЗМИ
Сутність метапсихології. Кожна психологічна теорія або психологічний експеримент завжди грунтуються на певній філософській концепції людини,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Сутність метапсихології
Сутність метапсихології. Кожна психологічна теорія або психологічний експеримент завжди грунтуються на певній філософській концепції людини,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчення СЛ. Рубінштейна про основний осередок психічного
Людська поведінка, що складається із вчинків, розв'язує дійсні конфлікти життя. Щоб це було можливим, самі вчинки слід тлумачити як активні фактори, або...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Історія розвитку психології: основні етапи
Людина завжди прагнула відшукати причини виникнення та прояву тих чи інших процесів, що відбувалися в оточуючому середовищі і особливо тих, які...
-
Історія людської цивілізації насичена різноманітними конфліктами. Одні конфлікти охоплювали цілі континенти, десятки країн та народів, інші затягували...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Вчинки - локомотиви поведінки
Людська поведінка, що складається із вчинків, розв'язує дійсні конфлікти життя. Щоб це було можливим, самі вчинки слід тлумачити як активні фактори, або...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Феномени психічного та їхні можливі зв'язки
У мовній практиці народу закріплено велику кількість понять, якими протягом усієї своєї історії користується психологія. До них належать: "відчуття",...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - 1.2.Теоретичні основи вікової психології
Як самостійна галузь знань вікова психологія грунтується на вченні про психічний розвиток людини протягом усього життя, про закономірності та особливості...
-
Психологія - Русинка Іван - 3.3. Теорія В. Франкла
Вплив 3. Фрейда на подальший розвиток психології особистості був дуже великий. Одним із найяскравіших представників так званого постфрейдистського...
-
Психологія - Русинка Іван - 3.2. Теорія А. Адлера
Вплив 3. Фрейда на подальший розвиток психології особистості був дуже великий. Одним із найяскравіших представників так званого постфрейдистського...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Інтеракціоністський підхід
Американський психолог Дж. Морено у 1949 році запропонував міжособистісну теорію соціометріїта мікросоціології. Він вважає, що спроби звести сутність...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Соціометричний підхід
Американський психолог Дж. Морено у 1949 році запропонував міжособистісну теорію соціометріїта мікросоціології. Він вважає, що спроби звести сутність...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Основні концепції психічного і особистісного розвитку
У психологічній науці свого часу побутували різні погляди на проблему розвитку людини. Залежно від наукових уподобань і рівня пізнання проблеми вчені...
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1.5. Психологія та психотерапія внутрішньо-особистісних і міжособистісних конфліктів