Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Розділ 10. ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
У Латинській Америці сьогодні налічується 27 країн загальною площею 20 млн. кв. км і з населенням понад 350млн чол. Незважаючи на ряд спільних ознак, таких як відсталість соціально-економічної структури, монокультура економіки, виражений латифундизм та архаїчність відносин у сільському господарстві, латиноамериканські країни після Другої світової війни значною мірою різнилися за рівнем свого розвитку. У цілому ж, їх умовно можна поділити на три групи. До першої входить "велика четвірка": Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі - країни з найбільш розвинутою обробною промисловістю. До другої належать Колумбія, Венесуело, Перу - держави з розвинутою гірничою промисловістю. До них примикають Коста-Ріка, Сальвадор та Уругвай. Третя група - це суто аграрні країни Центральної Америки. їм найбільш властиві монокультура, латифундії, дрібнотоварний уклад.
Латинська Америка в перше повоєнне десятиріччя
У повоєнний період для країн Латинської Америки був характерним процес одержавлення значної частини власності через викуп або пряму націоналізацію. Найбільш інтенсивно він відбувався в Чилі, Аргентині, Мексиці, Бразилії. Одержавлення ряду галузей почалося вже у перші повоєнні роки: в Аргентині в період правління президента Хуана Домінго Перона (1946-1953), у Мексиці - за президента Мігеля Алемана (1946-1952), у Бразилії - під час президентства Жетуліу Варгаса (1951 - 1954), у Чилі в період правління президента Гонсалеса Відели (1946-1952) і продовжувалося до 60-х років. Формування значного державного сектора не було одноразовим актом у жодній з латиноамериканських країн. Водночас у деяких країнах континенту розгорнувся наступ на позиції аграріїв-латифундистів. Безземельне селянство не тільки справедливо вимагало реалізації гасла "землю тому, хто її обробляє", а й було небезпечним вибуховим матеріалом. З його рядів вийшло чимало всіляких борців за "справедливість", у тому числі й відвертих авантюристів. Щоправда, кампанія за ліквідацію латифундій, де панували архаїчні форми господарювання, такі як парцеляція землі, передача її селянським сім'ям на кабальних умовах, обробіток землі примітивним селянським реманентом за мізерну платню або "вічні борги", що тягнулися з діда-прадіда, була складною і мала безліч противників. Це, насамперед, військові - генералітет та офіцерський корпус - особлива каста у країнах Латинської Америки, що формувалася <в основному з представників латифундистських родів. Армії в Латинській Америці завжди виступали інструментом військових переворотів, приходу до влади вояччини - і чи не єдиною умовою авторитарних, відверто військових режимів кауділістського типу. Саме латифундизм найбільше живив диктаторські режими.
Однак те, що державний сектор почав відігравати не просто помітну, а важливу роль у політичному житті країн Латинської Америки, було теж не випадковим явищем. Зміцнюючи свою владу, військові авторитарні режими намагалися таким чином обмежити присутність у своїх країнах іноземних монополій, яким часто погрожували націоналізацією і не раз вдавалися до неї. Проте передавати націоналізовані іноземні компанії власній національній буржуазії означало для авторитарних режимів створювати передумови для демократії і руйнувати підвалини власної влади. З іншого боку, контроль над державною економікою компенсував диктаторським режимам відсутність широкої соціальної бази. Навіть підходи до земельної реформи значною мірою підпорядковувалися цій меті. Так, на основі закону 1967 p., що передбачав ліквідацію латифундій у Чилі, до 1970 р. було експропрійовано 1310 маєтків великих землевласників загальною площею 3,4 млн. га. Християнсько-демократична партія, яка тоді перебувала при владі, обіцяла наділити землею 100 тис. селян.
Однак землю отримали лише 29 тис. селянських сімей. Основна ж маса їх була об'єднана в асентам'єнти (кооперативи), що контролювалися державою.
З політикою одержавлення власності було тісно пов'язане прагнення латиноамериканських правлячих кіл до режиму закритості економіки, що пояснювалося їхнім намаганням протидіяти іноземній економічній експансії, насамперед з боку США. Саме це штовхало місцеві політичні режими до одержавлення й час від часу до націоналізації власності іноземних компаній, що мало відлякувати іноземних інвесторів. З іншого боку, завдяки таким заходам місцеві власті сподівалися позбавитися залежності від імпорту через налагодження власного виробництва.
У цілому, виробництво промислової продукції у країнах регіону до кінця 50-х років виросло у 2,5 раза порівняно з довоєнним часом. Особливо швидкими темпами розвивалася економіка таких країн як Аргентина, Мексика, Бразилія, Чилі, Венесуела та Колумбія. Сільське господарство було екстенсивним і слаборозвинутим. Низький рівень життя населення спричиняв численні страйки. Якщо на початку 50-х років у країнах континенту страйкувало 2-2,5 млн. чол., то в 1965 р. - 8,5-9 млн. чол. Досить активним був і селянський рух.
Політичне життя латиноамериканських країн характеризувалося нестабільністю. Крім Мексики, військові перевороти всюди були постійним явищем. Понад 70 путчів за 25 повоєнних років - таким був баланс внутрішньополітичного неспокою. Відновлення в окремих країнах - Перу (1956), Колумбії та Венесуелі (1958) - конституційного ладу аж ніяк не означало, що ці країни остаточно вийшли з системи військово-диктаторських режимів, з системи кауділізму.
Правоконсервативний характер військових хунт мав антидемократичну спрямованість і закономірно викликав масові соціальні протести, чим поспішали скористатися комуністичні партії, що прагнули захопити владу і встановити свою "диктатуру пролетаріату". Такі спроби наприкінці 40-х років мали місце у Колумбії та Коста-Ріці, а на початку 50-х років - у Гватемалі. Прикладом може також бути Куба, де боротьба проти диктатури генерала Батісти, в ході якої відкривалися широкі перспективи для демократичних перетворень, завершилася лівою диктатурою. Керівник руху
Ф. Кастро та його соратники внаслідок хиткості своїх позицій у країні проголосили себе марксистами-ленінцями і звернулися за підтримкою до радянського керівництва. Невдовзі крайні ліві радикали, заручившися підтримкою СРСР, почали будувати комунізм за радянським зразком. Замість правої диктатури Батісти на Кубі утвердилася ліворадикальна, комуністична диктатура Ф. Кастро, а сама Куба перетворилася на військовий форпост соціалізму в Латинській Америці, стала одним із джерел напруженої системної конфронтації між Сходом і Заходом.
У системі зовнішньополітичних зв'язків повоєнного часу країни Латинської Америки всіляко підтримували курс США, правлячі кола яких були стурбовані можливістю проникнення у Західну півкулю комунізму. Офіційна позиція США щодо Латинської Америки проявилася у доктрині Клейтона, проголошеній на міжнародній конференції в Чапультепеці (лютий-березень 1945 р., Мексика). США, виходячи з доктрини Монро (1823), поставили питання про розширення свого співробітництва з латиноамериканськими країнами на основі приватного підприємництва та вільної конкуренції, скасування митних бар'єрів, обмеження діяльності державного сектора, створення однакових можливостей для національного та іноземного капіталу. Дещо в пом'якшеному вигляді ці основні положення увійшли до "економічної хартії". На Чапультепекській конференції був реорганізований Панамериканський союз, закладені основи оборонного пакту. Підписаний учасниками Чапультепекський акт передбачав спільне використання збройних сил проти агресії з боку комуністичних країн.
Схожі статті
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Початок реалізації європейського вибору
Уході антитоталітарних революцій комуністи змушені були відмовитися від монополії на владу. З конституцій країн ЦПСЄ вилучено статтю, що узаконювала цю...
-
Уході антитоталітарних революцій комуністи змушені були відмовитися від монополії на владу. З конституцій країн ЦПСЄ вилучено статтю, що узаконювала цю...
-
Важливим рубежем у післявоєнній історії Англії став 1979 р. До влади повернулися консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою, яка за всю довготривалу...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - На порозі третього тисячоліття
Вибори президента Білорусі, переможцем яких став діючий глава держави О. Лукашенко, відбулися 9 вересня 2001 р. За офіційними даними, він отримав 75,6 %...
-
На початку 90-х років Білорусь мала сприятливі стартові умови для розвитку в автономному житті й переходу до ринку: високоліквідні машинобудівні...
-
Уході антитоталітарних революцій комуністи змушені були відмовитися від монополії на владу. З конституцій країн ЦПСЄ вилучено статтю, що узаконювала цю...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Розділ 9. КАНАДА
Канада - федеративна держава. До її складу входять десять провінцій та дві території. Член британської Співдружності, формально глава держави - королева...
-
Від середини 70-х років розпочався поступовий, але неухильний процес переходу Іспанії до демократії. Прихильники колишнього режиму здійснили кілька спроб...
-
Британська співдружність у 1998 р. об'єднувала 54 держави. Через кожні два роки проводяться сам іти країн-учасниць. Особлива увага у Співдружності...
-
Британська співдружність у 1998 р. об'єднувала 54 держави. Через кожні два роки проводяться сам іти країн-учасниць. Особлива увага у Співдружності...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Співдружність наприкінці XX ст
Британська співдружність у 1998 р. об'єднувала 54 держави. Через кожні два роки проводяться сам іти країн-учасниць. Особлива увага у Співдружності...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Повернення лейбористів до влади
У 1992 р. спад британської економіки досяг найнижчої точки. З 1993 р. почалося поступове піднесення, що спиралося на особисте споживання та експорт. У...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Економіка Великої Британії у 90-ті роки
У 1992 р. спад британської економіки досяг найнижчої точки. З 1993 р. почалося поступове піднесення, що спиралося на особисте споживання та експорт. У...
-
Безпосередньо після перевороту 9 вересня 1944 р. економічне становище Болгарії було важким, але не трагічним, інфляція, зростання цін, падіння реальної...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Канада в 50-60-тІ роки
Канада - федеративна держава. До її складу входять десять провінцій та дві території. Член британської Співдружності, формально глава держави - королева...
-
Канада - федеративна держава. До її складу входять десять провінцій та дві території. Член британської Співдружності, формально глава держави - королева...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Економічні перетворення
Після проголошення незалежності Латвія пережила більш глибоку економічну кризу, аніж сусідня Естонія. Перехід до ринкової економіки розпочався в 1991 р....
-
Одна з болючих соціальних проблем Італії, що аж ніяк не узгоджується з католицизмом, який сповідує 98 % населення країни, - це низький показник...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Демографічні проблеми Італії
Одна з болючих соціальних проблем Італії, що аж ніяк не узгоджується з католицизмом, який сповідує 98 % населення країни, - це низький показник...
-
У структурі сучасного суспільства важливе місце посідають політичні партії. Слово "партія" має латинське походження (лат. pars (partis) означає...
-
Новітній період європейської історії, особливо післявоєнного часу, наочно продемонстрував неспроможність ленінської теорії імперіалізму та висновку...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - На шляху до громадянського суспільства
На референдумі 28 червня 1992 р. була прийнята нова конституція Естонської Республіки, за яку проголосувало 92 % громадян. У ній закріплювалися принципи...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - На шляху до західної демократії
Традиції, що збереглися в Латвії з часів незалежності першої половини XX ст., дали змогу латвійському народові досить швидко відновити цивілізовані норми...
-
Тоталітарна система у країнах ЦПСЄ проіснувала 40 років і пройшла у своєму розвиткові три етапи. Перший етап (середина 40 - початок 60-х років) - період...
-
Перехідний період пострадянської ЛИТОВСЬКОЇ історії, відомий як доба Бразаускаса - Ландсбергіса, завершився перемогою на президентських виборах 1997 р....
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Перехідний період Бразаускаса - Ландсбергіса
Литовська республіка, домігшись незалежності, приступила до проведення економічних реформ. їх основою була програма приватизації державної власності, для...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Прозахідна орієнтація зовнішньої політики
Рік парламентських і президентських виборів у Болгарії - 2001 - започаткував відлік "нового часу" в новітній історії країни. Розчарувавшись у...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - "Новий час" болгарської історії
Рік парламентських і президентських виборів у Болгарії - 2001 - започаткував відлік "нового часу" в новітній історії країни. Розчарувавшись у...
-
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Запровадження сталінської моделі соціалізму
У ряд ВФ доклав чималих зусиль для подолання міжнародної ізоляції Болгарії, в якій вона опинилася в роки війни, і для укладення мирного договору з...
-
У ряд ВФ доклав чималих зусиль для подолання міжнародної ізоляції Болгарії, в якій вона опинилася в роки війни, і для укладення мирного договору з...
Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В. П. - Розділ 10. ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА