Національна економіка - Носова О. В. - 13.2. Роль податкової системи держави в регулюванні економіки

Для сучасних держав характерно розширення і посилення втручання держави в різні сфери економічного життя. Різниця полягає лише в ступені цього втручання. У США воно менше, у Швеції більше, Німеччина та Японія в цьому відношенні на середньому рівні. У США "державне регулювання вже давно стало невід'ємною складовою частиною американського господарського механізму" [10, с.5].

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика і фінансовий вплив на приватне підприємництво. Здійснюючи цей вплив, держава, як правило, переслідує такі головні цілі:

O досягнення постійного стійкого економічного зростання;

O забезпечення стабільності цін на основні товари та послуги;

O забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

O забезпечення певного мінімального рівня доходів населення;

O створення системи соціальної захищеності громадян, в першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;

O рівновагу у зовнішньоекономічній діяльності.

Досягти всіх цих цілей одночасно практично неможливо. Так, якщо починають рости ціни, то необхідно проводити заходи щодо їх обмеження та регулювання. Але обмеження цін майже напевно приведе до уповільнення економічного зростання і зниження зайнятості. Досягнення повної зайнятості з тією ж неминучістю призведе до підвищення цін, бо треба виплачувати заробітну плату великій кількості людей, і знизиться конкуренція на ринку праці. Знайти збалансоване співвідношення - це і є головне в економічній політиці держави.

Одним з основних інструментів є фінансовий вплив, насамперед через податкову систему.

За допомогою суто економічних регуляторів, властивих ринковому господарству, - оподаткування, кредитування, інвестування, - держава спонукає приймати бажані варіанти господарської діяльності, що задовольняють суспільні потреби.

Крім чисто фіскальної функції, система податків і зборів служить механізмом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, розміщення, прискорення науково-технічного прогресу. Податками можна стимулювати або, навпаки, обмежувати ділову активність, а, отже, розвиток тих чи інших галузей підприємницької діяльності. Можна створити передумови для зниження витрат виробництва й обігу приватних підприємств, підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. За допомогою податків можна проводити протекціоністську економічну політику або забезпечити свободу товарному ринку. Податки створюють основну частину доходів державного та місцевих бюджетів, даючи можливість фінансового впливу на економіку через видаткову частину.

Основні напрямки впливу фінансово-бюджетного механізму держави на процес розширеного відтворення наступні:

- пряме субсидування підприємств у вигляді дотацій або зворотних позик;

- державні інвестиції в економіку;

- реалізація значної частини товарів і послуг через систему державних закупівель, оскільки держава виступає на ринку в якості найбільшого споживача продукції;

- податкове регулювання, включаючи місцеві податки та податкові пільги.

Місцеві органи управління доповнюють це непрямою допомогою. Сюди відносяться знижки з продажної ціни або орендної плати при покупці чи найманні земельних ділянок і будівель, забезпечення позик, участь в гарантійних фондах, створення промислових зон. Території та будівлі в промислових зонах найчастіше надаються підприємствам на сприятливих фінансових умовах. Нерідко там за муніципальний рахунок здійснюється будівництво спеціальних виробничих приміщень, що дозволяють розвинути нові види господарської діяльності. І звичайно, до стимулюючих заходів відноситься постійне або тимчасове звільнення від місцевих податків.

Державними і муніципальними владами здійснюється значна частина капітальних вкладень в економічну інфраструктуру. Ці вкладення не розраховані на одержання прибутку, але непрямим шляхом забезпечують збільшення прибутку приватному капіталу.

Перш за все, це витрати на будівництво та утримання транспортних комунікацій, ліній зв'язку, систем промислового водопостачання, очисних споруд, підготовку земельних ділянок до промислової забудови та ін.

Податкова політика розвинених країн, як правило, розрахована на залучення приватного капіталу. Стимулюючий вплив податкових пільг можна розглядати як форму непрямого субсидування підприємницької діяльності.

У ряді країн практикується стимулювання інвестицій в певні регіони, наприклад, вкладення на територіях, що знаходяться на околицях міст. В економічно відсталих районах стимулюються капітальні вкладення на реконструкцію і модернізацію виробництва. У деяких випадках виплачується надбавка до інвестицій, що не підлягає оподаткуванню. Ця надбавка може доходити до 10 % загального обсягу капіталовкладень. Незалежно від надбавки або на додаток до неї з бюджету може виплачуватися пряма субсидія на капітальні вкладення. Але субсидія обкладається податком. Це широко практикується, наприклад, у Німеччині.

Починаючи з другої половини 80-х років, у багатьох країнах застосовуються методи стимулювання створення нових високотехнологічних виробництв. Старі промислові райони найчастіше мають застарілу індустріальну структуру господарства. У минулі роки вони відносилися до числа високорозвинених, але під впливом науково-технічної революції галузі, які були раніше передовими, прийшли в занепад і не можуть більше визначати економічне зростання регіонів.

Наприклад, у Великобританії - це такі країни, як Уельс, Шотландія, Північний район Англії, Північна Ірландія, Корнуолл, Мерсейсайд. У Бельгії - це райони кам'яновугільної та металургійної промисловості. У США - деякі штати Нової Англії на північному сході країни, де була розвинена текстильна промисловість. У другій половині XX ст. в цих районах постало завдання переорієнтації промисловості на розвиток нових передових виробництв, супроводжуваної модернізацією інфраструктури і перекваліфікацією робочої сили. Це можна було зробити лише за активної участі держав, які застосували широкі податкові пільги та інші методи фінансового впливу.

Так, Великобританія, Франція, Італія, Нідерланди, Норвегія використовували державні інвестиції в районах, які підлягали розвитку, субсидії та позики цільового призначення, розміщення там підприємств націоналізованих галузей, будівництво виробничих будівель широкого призначення, які здаються в оренду або продаються підприємцям на сприятливих фінансових умовах з тимчасовим звільненням від податку на власність.

У Німеччині великі податкові пільги отримують фірми, що інвестують капітал в східні землі і на кордоні з ними. Підтримується податковими пільгами Рурська область, де розташована сталеливарна промисловість. Стимулюється розвиток сучасних галузей промисловості в сільській місцевості. Старовинні квартали міста Любека, наприклад, було збережено завдяки тому, що фірми, які займаються їх реставрацією, отримали великі податкові пільги.

Для пожвавлення економічної діяльності використовуються такі форми фінансового впливу, як субсидування капітальних вкладень у промисловість, субсидування цін у вигляді пільгових тарифів на електроенергію та воду для готельних районів, пільгові умови кредитування - позики під низький відсоток, довгострокові позики, дотації по кредитах.

В деяких країнах, наприклад у Німеччині, Франції, на територіях ряду муніципалітетів введена спеціальна бюджетна надбавка за кожне новостворене робоче місце поряд із застосуванням податкових пільг; місцеві органи управління несуть чималу частку витрат по підготовці робочої сили для нових галузей господарства. Крім того, підприємства, які самостійно організовують підготовку та перепідготовку своїх робітників, службовців і фахівців, користуються податковими пільгами.

Фінансовий вплив на розвиток економіки може бути не тільки стимулюючим, але і стримуючим. Ця необхідність виникає, перш за все, для регулювання розвитку районів з високою концентрацією виробництва й населення. Надмірна концентрація населення і господарська активність ведуть до загострення проблем навколишнього природного середовища, народонаселення, ресурсозабезпечення та ін. Завдання обмеження виникло передусім у Великобританії і у Франції. Тут виявилася моноцентрична структура, де домінує одне місто (або район) на чолі ієрархії міст та агломерацій. В Японії позначається перенаселення району Токайдо, де розташовані три найбільших муніципалітету: Токіо, Нагоя, Осака.

В основі стримуючих заходів з боку держави і місцевих органів управління лежить додаткове оподаткування або ліцензування підприємницької діяльності. Додаткове оподаткування в таких випадках практикується в Нідерландах, Японії. Введення стабілізаційних податків застосовується у Німеччині. Упор на ліцензування робиться у Великобританії, Франції, Італії. При цьому ліцензування також слід розглядати у вигляді додаткового місцевого податку - ліцензійного збору. В Японії проблема вирішується головним чином маніпулюванням ставками земельного податку.

Підвищення податків у тій чи іншій формі виявляється найбільш ефективним і надійним засобом, коли потрібно стримати занадто "гарячу" кон'юнктуру. Інший метод - скасування податкових пільг.

Іноді введення нових податків переслідує чисто регулюючі цілі. Більш сучасний приклад по Німеччині - рішення за допомогою зростання податку вже не економічного, а соціального завдання. Через податки в західних країнах вирішуються і проблеми екології. Держава здійснює фінансовий вплив на розвиток економіки і через ціноутворення. Наприклад, в країнах ЄС закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються аж ніяк не тільки ринковими методами, а часто директивно керівними органами ЄС, розташованими в Брюсселі.

Слід згадати ще про одну обставину. Економіка розвинених країн Грунтується на свободі підприємницької діяльності. Конкурентно-ринковий механізм регулює розподіл ресурсів та забезпечує встановлення рівноважних цін на рівні, що відображає витрати на виробництво товарів. Однак при виникненні монополій ринковий механізм не спрацьовує, що може призводити до неефективного розподілу і використання ресурсів та зростання цін.

Обмеження негативних наслідків діяльності монополій ведеться за кількома напрямками: прогресивне оподаткування доходів фірм, податки на надприбуток. Практично у всіх країнах діє антитрестівське законодавство.

Системи податків у різних країнах відрізняються одне від одного: за структурою, набором податків, способами їх стягнення, податковими ставками, фіскальними повноваженнями різних рівнів влади, податковою базою, податковими пільгами. Це закономірно, так як податкові системи складалися й продовжують складатися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов.

Отже, як зауважує Азаров М. Я., неможливо винайти єдину формулу побудови податкової системи, яка задовольняла б усі без винятку держави, навіть на однакових рівнях їх розвитку. Кожна держава шукає свій шлях, зумовлений найширшою тамою історичних, територіальних, національних, економічних та інших особливостей [4, с. 6]. Але досвід іноземних держав цілком застосовується до сучасних умов України, якщо його не сліпо копіювати, а переймати найкраще, пристосовуючи до конкретних специфічних особливостей її економіки.



Схожі статті




Національна економіка - Носова О. В. - 13.2. Роль податкової системи держави в регулюванні економіки

Предыдущая | Следующая