Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 7.6. Валютний арбітраж

Щодо валютних ринків закон єдиної ціни формулюється так: курс якої-небудь валюти приблизно однаковий у всіх країнах. Відхилення валютного курсу на різних валютних ринках визначається обсягом операційних витрат, пов'язаних з переказом певної валюти з одного валютного ривку на інший. Таким чином, курс долара в Нью-Йорку відрізняється від курсу долара в Токіо на обсяг операційних витрат, пов'язаних з переказом долара з Нью-Йорка у Токіо. Якщо курси валют розрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, що й одержала назву валютного арбітражу.

Валютний арбітраж - це операція з валютами, що полягає в одночасному відкритті однакових (чи різних) за строками протилежних позицій на одному чи декількох взаємозалежних фінансових ринках з метою одержання гарантованого прибутку за рахунок різниці в котируваннях.

Арбітражні операції в процентному вираженні займають незначне місце, тому вигідні лише великі угоди, які здійснюють головним чином фінансові інститути. Основний принцип арбітражу - купити який-небудь фінансовий актив подешевів і продати його найдорожче. Необхідною умовою арбітражних операцій є вільний рух капіталу між різними сегментами ринку (вільна конвертованість валют, відсутність валютних обмежень та обмежень на здійснення визначених видів діяльності для різних типів агентів тощо). Передумовою таких операцій є розбіжність котирувань фінансових активів у часі й у просторі під дією ринкових сил.

Розрізняють часовий і просторовий валютний арбітраж. Крім того, кожен з них поділяється на простий і складний (крос-курсовий чи потрійний). Простий арбітраж виконується з двома валютами, а крос-курсовий - з трьома і більше.

Просторовий валютний арбітраж припускає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних ринках. Можливість для локального арбітражу є, якщо курс купівлі валюти в якому-небудь банку перевищує курс продажу в іншому. Складний арбітраж може бути реалізований тоді, коли розрахований крос-курс між двома валютами відрізняється від фактичного котированого курсу яким-небудь банком чи на якому-небудь ринку. Часовий валютний арбітраж - це операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

У сучасних умовах валютний арбітраж поступається місцем процентному і валютно-процентному.

Валютно-процентний арбітраж побудований на використанні відмінностей у процентних ставках за угодами, що здійснюються у різних валютах. У найпростішому випадку ця операція є конверсією національної валюти в іноземну, розміщенням її на депозит у закордонному банку, після закінчення строку якого кошти переводять назад у національні грошові одиниці. Подібні операції можуть проводитися в двох формах - з форвардним покриттям і без нього.

Найчастіше для гри з валютними курсами використовується покритий процентний арбітраж - угода, що поєднує валютну і депозитну операції, які спрямовані на регулювання арбітражерами валютної структури своїх короткострокових активів і пасивів з метою одержання прибутку за рахунок різниць у процентних ставках за різними валютами. Прикладом процентного арбітражу з форвардним покриттям може бути така схема дій: купівля валюти за курсом спот, розміщення її на терміновий депозит і одночасний продаж її за форвардним курсом. Ця операція не несе валютного ризику, а джерелом прибутку в цьому випадку є різниця у рівнях доходу, одержуваного за рахунок різниці у процентних ставках із валют і вартості страхування валютного ризику, обумовленої обсягами форвардної маржі.

Небанківські учасники валютного ринку іноді використовують процентний арбітраж без форвардного покриття. Ця операція, як правило, є середньо - чи довгостроковою і пов'язана з рухом капіталу. Суть її полягає у тому, що арбітражер купує валюту на умовах спот з наступним розміщенням її на депозит і зворотної конверсії за курсом спот після закінчення його строку дії. Для учасників, які здійснюють цей вид арбітражу, важливо правильно оцінити тенденцію зміни курсу валюти на середньо - і довгостроковий інтервал часу, тому що їх валютна позиція є відкритою і тим самим піддається ризику зміни валютного курсу.

Арбітражні операції є основними в роботі дилерів комерційного банку. Часто можливість проведення арбітражних угод виникає лише на лічені хвилини, тому від здатності дилера миттєво оцінити і прорахувати арбітражну операцію багато в чому залежить прибуток банку в кожний конкретний день. Арбітражні операції складні і потребують гарного розуміння ринку, вміння прогнозувати його розвиток, тому дилери спеціалізуються на операціях із визначеною кількістю валют.



Схожі статті




Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 7.6. Валютний арбітраж

Предыдущая | Следующая