Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С. Я. - 6.1. Міжнародний ринок акцій

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, одержанні частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства.

Емісія акцій здійснюється в таких випадках:

- під час акціонування, тобто заснування акціонерного товариства, з метою формування акціонерного капіталу;

- коли вже існуюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;

- при додатковій мобілізації капіталу для збільшення чинного статутного капіталу.

Є декілька класифікацій акцій:

- за способом їх передачі від одного акціонера іншому (іменні та на пред'явника);

- відповідно до права участі в управлінні корпорацією (звичайні і привілейовані).

Іменними є акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі корпорації, де фіксуються відомості про кожну іменну акцію, включаючи дані про власника, час придбання акції, кількість акцій у кожного з акціонерів.

Акції на пред'явника не реєструються корпорацією, фіксується тільки їх загальна кількість.

Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, оскільки вони дають змогу контролювати процес руху акціонерного капіталу і концентрацію акцій у руках окремих акціонерів.

Самі акціонери надають перевагу акціям на пред'явника, які вільно продаються і купуються на вторинному ринку.

З розвитком акціонерних товариств і ринку цінних паперів іменні акції поступово витісняються акціями на пред'явника, які є об'єктом купівлі-продажу на фондовій біржі.

Звичайними є акції, власник яких має право голосу на загальних зборах акціонерів і право на отримання дивіденду. Кожна акція надає її власнику один голос на загальних зборах акціонерів. Звичайна акція не дає гарантії на отримання дивідендів, які залежать від результатів діяльності корпорації. Розмір доходу за звичайними акціями коливається залежно від прибутку товариства, який розподіляється у вигляді дивідендів між власниками звичайних акцій лише після сплати дивідендів власниками привілейованих акцій. Враховуючи, що власники звичайних акцій мають підвищений ризик, пов'язаний із діяльністю акціонерного товариства, їм надається право обирати членів правління товариства та вирішувати інші питання на загальних зборах акціонерів.

Звичайні акції можуть випускатися серіями "А" і "Б". Як правило, серія "А" призначена для засновників корпорації, тобто осіб, які підписали її статут, а серія "Б" - для решти інвесторів. Власники акцій серії "А" мають більше прав, а також можливість отримання більших дивідендів (плата за ризик).

Привілейовані акції є іменними і дають власникові право на:

- першочергове отримання доходу, що відраховується від чистого прибутку товариства у вигляді фіксованого проценту (дивіденду) до номінальної вартості акцій;

- компенсацію доходу, недоотриманого власником акцій у зв'язку зі скороченням прибутку товариства у відповідному році, за рахунок резервного фонду;

- пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом. Зате вони мають право на першочергове отримання дивіденду, тобто до виплати дивідендів за звичайними акціями.

Корпорація може випускати декілька серій привілейованих акцій, при цьому різні серії мають різну кількість привілеїв, опис яких за кожною серією акцій розміщується на її сертифікаті.

Є декілька підвидів привілейованих акцій:

- ті, що беруть і не беруть участь у розподілі надприбутків;

- кумулятивні і некумулятивні (залежно від можливості отримання в майбутньому оголошених, але не виплачених дивідендів);

- конвертовані і неконвертовані (які можна або не можна обміняти на інший вид акцій).

Будь-яка акція є неподільною. У разі, коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визначаються одним власником акції та можуть реалізувати свої права через одного з них або через спільного представника.

Акції оплачуються у національній чи іноземній валюті, або шляхом передачі майна (у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства). Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається в національній валюті.

Грошова сума, зазначена на акції, називається номінальною вартістю акції, а ціна, за якою акція реалізується на ринку, має назву курсу акції. Курс акцій прямо залежить від отриманого за ним дивіденду і обернено - від норми позичкового проценту.

Загальний обсяг ринку акцій у світі становить близько 20 трлн дол. США.

Упродовж останніх десятиліть деякі багатонаціональні корпорації активно включилися в процес імітування своїх акції спеціально з метою їх поширення в інших країнах. Щоб вийти з такими емісіями на міжнародних ринок, вони вносять свої акції до курсових бюлетенів на біржах різних країн. Деякі ТНК для емісії акцій і одночасно їх розміщення на зарубіжних ринках об'єднуються в синдикати.

Однак, щоб внести свої акції до курсових бюлетенів закордонних бірж, необхідно затратити значні кошти. По-перше, біржі часто стягують достатньо великі суми за розміщення інформації в таких бюлетенях. По-друге, уряди деяких країн і самі біржі вимагають від компаній надання достатнього обсягу інформації, яка до того ж, часто повинна пройти незалежну аудиторську перевірку і сертифікацію достовірності. По-третє, треба додати значних зусиль і витратити достатньо коштів, щоб про таку компанію і перспективи її діяльності знали закордонні ЗМІ, брокери та потенційні інвестори.

І все ж компанії свідомо йдуть на переборення таких труднощів, оскільки внесення до таких бюлетенів відомостей про свої акції робить їх доступними для більшої кількості покупців чи інвесторів. З іншого боку, якщо у компанії є дочірнє підприємство за кордоном, то внесення відомостей про це в бюлетень може покращити стосунки з місцевим урядом і розширити певною мірою участь місцевих ділових кіл у розвитку цього бізнесу в певній країні.

Загалом, обсяг міжнародного переміщення капіталу, пов'язаного з купівлею акцій, досяг близько 200 млрд. дол. США, з яких більше 60 млрд. дол. припадало на фондові ринки, що розвиваються (у світовій практиці прийнято поділяти фондові ринки на розвинуті, на ті, що виникають, розвиваються).

На міжнародний ринок цінних паперів мають великий вплив національні ринки, ступінь якого залежить від обсягу та розвиненості кожного з цих ринків. Одним з найважливіших показників ринку є його капіталізація. Капіталізація ринку - це показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, які беруть участь в операціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компанії визначається як

Добуток курсової вартості її акції на кількість акцій, що знаходяться в обігу.

Найвищий показник капіталізації має ринок акцій США, друге місце припадає на ринок Японії, а три найбільші ринки світу (США, Японії та Великої Британії) мають спільний показник капіталізації, що становить 77 % світового ринку акцій. Капіталізація ринку США, наприклад, у 10 разів перевищує цей же показник ринку Німеччини, а капіталізація ринку Японії більш, ніж у 30 разів більша, ніж для ринку Італії. Якщо ж порівняти показник капіталізації ринку з розміром валового внутрішнього продукту (ВВП), то Японія і Велика Британія мають найвищі показники капіталізації ринку, які сягають понад 100 % від ВВП. Щодо США, то цей показник становить 42 % від ВВП, що досить близько до аналогічних показників Канади, Австралії та Швейцарії. На ринках Італії, Німеччини і Франції показники капіталізації ринків щодо ВВП найнижчі.

Однак рівень капіталізації щодо ВВП країни часто не стільки говорить про розвинутість чи відсталість національного ринку акцій, скільки характеризує підхід компаній цієї країни до мобілізації ресурсів на фінансовому ринку. Саме компанії Італії, Німеччини і Франції традиційно надають перевагу не випуску акцій, а залученню банківських кредитів. Отже, випуск акцій, як головне джерело мобілізації коштів на фінансовому ринку, властивий не всім розвинутим країнам.

Щодо фінансування інвестицій, то роль акціонерного капіталу в цьому процесі навіть у найбільш промислово розвинутих країнах неоднакова. Так, якщо в Англії та Франції на акції припадає значна частка залучених компаніями капітальних засобів (відповідно 20,9 % і 12,4 %), то у США цей показник становить 7,4 %, у Німеччині - 5,1, а в Японії-0,7 %1. Отже, у п'ятірці промислово розвинутих країн капітальні вкладення фінансуються не стільки за рахунок випуску акцій, скільки шляхом отримання банківських позик. Ринок акцій має важливішу роль у переливанні капіталу з однієї галузі в іншу, ніж в абсолютному нагромадженні капіталу.

Рейтингові місця у світовій класифікації розвинутих ринків цінних паперів розташовуються у такій послідовності: СІЛА, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Канада, Швейцарія, Італія, Австралія. Щодо ринків, які виникають, розвиваються, то найбільш суттєві зміни на міжнародних фондових ринках, які відбуваються протягом останніх десятиліть, зумовлені саме швидким розвитком національних ринків країн Латинської Америки і Азії, окремі з яких досягають якісних і кількісних критеріїв розвинутих фондових ринків.



Схожі статті




Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С. Я. - 6.1. Міжнародний ринок акцій

Предыдущая | Следующая