Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 17.4. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування

За останні роки ми стали свідками стрімкого розвитку страхового ринку України, якому із самого початку перешкоджало багато факторів, зокрема, складність проведення приватизації та "епопея" з трастами, до яких ще додались різні національні проблеми та політичні процеси. Фактично, він має ті ж проблеми, що і ринки Центральної та Східної Європи, які отримали назву "European emerging markets".

Проте страховий ринок України, без сумніву, являє собою важливий ринок, хоча це і не відчувається ще у відповідних показниках. В Україні проживає близько 45 мли чоловік і вона є великим промисловим центром, де зосереджено цілий ряд галузей важкої промисловості, таких як літакобудування та кораблебудування. Отже, Україна - важливий сусід Європейського Співтовариства.

Валютно-фінансове, і, зокрема, страхувальне, співробітництво України з ЄС є важливим напрямом:

O по-перше, підвищення ролі нашої держави в сучасних процесах глобалізації та регіоналізації;

O по-друге, оптимізації режиму міжнародної торгівлі;

O по-третє, покращення умов інвестування та кредитування української економіки.

З огляду на це перед Україною ставиться завдання формування ефективного механізму валютно-фінансового обігу, а також кредитного забезпечення та страхового захисту міжнародного співробітництва.

Для розширення масштабів співробітництва з ЄС у страхувальній сфері в Україні необхідно здійснити кількаетапну реформу механізму регулювання страхового сектора, і, насамперед, його міжнародного блоку. Дуже важливо, на наш погляд, поступово усунути обмеження на участь у статутних фондах страхових структур України іноземців, і особливо партнерів з ЄС. Таким чином будуть, з одного боку, створені умови для широкого доступу на страховий ринок України нерезидентів, а з іншого - забезпечена можливість проникнення страхових компаній України на ринки страхових послуг ЄС.

Сьогодні розвиток сфери страхування в Україні поки що не відповідає європейським стандартам і є одним з факторів, які стримують участь нашої країни в системі міжнародного поділу праці, розширення експорту та підвищення ефективності економіки. І основна проблема тут, як завжди, - законодавство. Тому на всіх етапах регулювання необхідно узгоджувати та гармонізувати національну систему законодавства відповідно до стандартів Євросоюзу. Результатом такої гармонізації має стати широка інтеграція страхових суб'єктів України до спільного європейського ринку.

Страхування - це форма міжнародної економічної діяльності, яка за своєю природою є супутньою і такою, що покликана обслуговувати інші види комерційних операцій. Без страхувального супроводження експорт є або неможливим, або надзвичайно ризикованим для виробників. Тому так серйозно ставляться на Заході до створення страхових інститутів та механізмів. Україна ж і досі залишається на узбіччі цих процесів, а відтак не може ефективно конкурувати на світових ринках. Однак страхувальні інститути займаються не тільки фінансовим гарантуванням експортерів від краху. Вони виконують і ряд інших важливих функцій:

O збирання та аналіз інформації, необхідної для всебічної оцінки страхових ризиків;

O проведення додаткової експертизи угод, зобов'язання за якими підлягають страхуванню;

O визначення ступеня ризику того або іншого виду діяльності та ін.

Чимало проблем у спробах налагодження взаємодії нашої держави з ЄС пов'язані з торговельними обмеженнями на вітчизняний експорт, валютно-фінансовими ускладненнями, відсутністю ряду інститутів обслуговування співробітництва. Зростає потреба у налагодженні ефективної системи валютно-фінансового обігу, інструментів стимулювання експорту.

Позиція представника міжнародного перестраховика полягає в тому, що міжнародне перестрахування національних ризиків - це необхідний елемент залучення страхового ринку України в міжнародні ринки страхування і перестрахування.

Розгляд питань, пов'язаних із залученням страхового ринку України в міжнародні ринки страхування і перестрахування, як і всі питання страхування, повинен виходити з відповіді на те, які функції і задачі страхування та перестрахування існують у сучасній економіці.

По-перше, задачею страхування, насамперед, має бути відшкодування збитків, понесених у результаті подій, які мають ознаки ймовірності та випадковості настання.

Тим самим страхування перетворює непередбачені витрати фізичних і юридичних осіб по відшкодуванню збитків та мінімізує їх у фіксовані, заздалегідь визначені і, таким чином, сплановані витрати. Воно звільняє страхувальника, звісно, не цілком, від необхідності вилучати значні кошти з обороту для резервування цих сум на випадок пожежі, технічної аварії чи природної катастрофи тощо.

До того ж за допомогою страхового захисту збільшується конкурентноздатність компаній через те, що із страхуванням різко зменшується ризик фінансових втрат, зростає інтерес до інвестування та розробки нових продуктів чи технологій.

Страхування, таким чином, є істотною умовою для забезпечення безперервності виробничого процесу, торгівлі, спокійного особистого життя людини.

По-друге, страхування забезпечує акумуляцію значного інвестиційного капіталу.

По-третє, успішний страховик сплачує сам "свої"" збитки. Але він зацікавлений у тому, щоб "його" збитки і, отже, витрати його страхувальників, були якнайменшими. Звідси виникає крім задоволення інтересів страхувальника додатковий економічний інтерес у діяльності страховика, а саме - запобігання і мінімізація збитків.

Таким чином, страховик, виходячи з економічних розумінь, зацікавлений у постійному моніторингу застрахованого ним ризику, у його "поліпшенні". Функцією страховика є також запобігання завданню збитків народному господарству.

До того ж за допомогою страхування держава звільняється від значної частини своїх зобов'язань по відшкодуванню збитків, що виникли внаслідок природних катаклізмів і техногенних аварій.

Одночасно стає очевидним те, що не всі проблеми можна вирішити за допомогою страхування. Так, наприклад, за допомогою страхування неможливо вирішити структурні проблеми економіки. Це стосується, насамперед, актуальної дискусії в Україні з питання страхування сільськогосподарських ризиків. Страхування не може собою замінити державу і її функції щодо захисту від технічних та інших ризиків, а також взяти на себе її контрольну функцію.

Слід зазначити, що надійним партнером страховика є перестраховок. За допомогою перестрахування зменшується розмір технічного ризику страховика. Беручи на себе визначену частину ризику чи групи ризиків, перестрахувальник виступає для страховика в аналогічній ролі, що і страховик перед страхувальником: розділяючи з ним його відповідальність, перестрахувальник перетворює його непередбачені, змінні витрати в постійні. Перед більшістю страховиків з ринків, що розвиваються, в умовах спонтанного розвитку попиту, з початку роботи з новими ризиками та введення нових видів страхування постає проблема недостатньо збалансованого страхового портфеля.

Перестрахувальник, у свою чергу, розширює можливості страховика з вирівнювання ризиків у просторі та у часі, оскільки він приймає на себе ризики різних страховиків. Таке вирівнювання можливе лише за умови, що вони розподілені по всьому світу (це стосується, зокрема, природних ризиків).

Більшості страховиків не завжди вистачає власних коштів для покриття великих чи масових ризиків, тому перестраховик допомагає страховику збільшити ємність, тобто можливість з прийняття ризиків на страхування. При цьому перестраховик на договірній основі за частину страхової премії бере на себе зазвичай значну частину відповідальності страховика за договором страхування.

Часто вказують на недостатню капіталізацію українських страхових компаній, що є однією з важливих причин того, що в Україні застраховано так мало ризиків.

Наявність перестрахувального захисту, однак, жодною мірою не є ознакою слабких у фінансовому відношенні страхових компаній чи ринків. Великі компанії, що спроможні самостійно нести дуже великі ризики, теж отримують перестрахувальний захист. Розвинуті ринки вимагають наявності перестрахувальних програм.

Рішення про те, в якому обсязі і з якого виду страхування української чи будь-якої іншої страхової компанії варто придбати перестрахувальний захист, завжди є, в першу чергу, питанням про найбільш оптимальне використання капіталу.

Перестраховик надає страховику послуги і свої ноу-хау. Як правило, він має особливі знання про страхові продукти та ринки: може зіставити їх як між собою, так і в міжнародному масштабі, а також проаналізувати результати роботи окремих страховиків. Перестраховик розробляє спеціальні ноу-хау, які необхідні конкретному страховику. При цьому залучення страховиком до своєї роботи власного відповідного фахівця є економічно невиправдано та обтяжливо.

Перестрахування, по своїй суті, являє собою діяльність у міжнародному масштабі. Вирівнювання ризиків відбувається в глобальному аспекті, міжнародний перестраховик збирає для цього капітал (перестрахувальні премії) з усіх куточків світу і надає свої перестрахові послуги і ноу-хау страховикам з усього світу.

Тут час від часу виникає потреба у створенні державного пере-страховика: можна навіть сказати, що практично всі експерименти по створенню національного державного перестраховика і введення обов'язкового перестрахування в даній компанії є негативним рішенням як для страховиків, так і для всього ринку страхування. До того ж для створення такого перестраховика необхідне залучення значних державних коштів, яких і так завжди обмаль.

Тому національне перестрахування, державне чи часткове, завжди є тимчасовим виключенням з правил. Взагалі воно саме по собі є протиріччям, оскільки перестраховик, що хоче досягти успішних результатів, не може не поширювати свою діяльність за рамки своєї держави.

Тут можна навести приклад деяких російських перестрахувальних компаній, які відразу після свого створення вимагали захисту російського ринку перестрахування від іноземців, а сьогодні вже самі переконують українських страховиків у необхідності перестрахування за кордоном, в т. ч. і у Росії.

Співстрахування чи бізнес на принципах взаємності, який у багатьох країнах, що належать до emerging markets, все ще досить поширене, у майбутньому втратить своє значення. Через кумуляцію ризиків воно являє собою небезпеку для платоспроможності страхових компаній, що вже сьогодні підтверджується фактом невиконання багатьох таких зобов'язань. Це стає очевидним у міру збільшення щільності страхування, погіршення коефіцієнтів збитковості та посилення конкуренції.

Для українських страхових компаній придбання закордонного перестрахувального захисту є неминучою необхідністю.

При реальному перестрахуванні за кордоном мова, таким чином, йде не про "незаконний чи непотрібний відтік фінансових ресурсів України", а про придбання перестрахувального захисту та інших послуг. Головне, що необхідно виділити, це те, що разом із перестраховою премією експортується і сам ризик. Тому необхідно "знайти в рамках усього світу страховий захист від таких ризиків, для покриття яких у національних страховиків бракує ємності".

Розмір премії, переданої в перестрахування, спочатку повинен визначити сам страховик, виходячи з розміру та обсягу своїх зобов'язань перед страхувальником, можливостей придбання перестрахувального захисту та його вартості. Обмеження передачі ризиків у перестрахування за кордон як, наприклад, в Україні, де страховикам пропонується розміщати не менш 90 % страхових резервів на території України, створює великі проблеми.

Ціна перестрахувального захисту визначається, у першу чергу, виходячи зі статистично розрахованої ціни страхування визначеного ризику, а також виходячи з розміру витрат перестраховика. Тут діє закон попиту та пропозиції. Як ніякий страховик не буде купувати перестрахувальний захист за завищеними цінами в довгостроковому аспекті, так і ніякий перестраховик не зможе довгий час пропонувати свої послуги за заниженою ціною.

Для того, щоб страховик у повному обсязі зміг виконати свої страхові зобов'язання, перестраховик повинен мати вільний доступ на національні страхові ринки.

Визнання вільної і безперешкодної діяльності іноземних перестраховиків є необхідною складовою розвитку міжнародної економіки. Тут треба згадати про такі процеси і явища, як глобалізація, ОЕСР та вступ у ВТО. Отже, перестрахування істотно відрізняється від страхування. Перестрахування має також свій власний статус у світовій правовій практиці.

На так званих emerging markets регулярно вводяться різноманітні обмеження. Більшість з них виникають з політико-економічних розумінь. Однак в їх основі може бути розуміння наглядово-правового характеру: як забезпечити виконання перестраховиком своїх зобов'язань, що випливають з договору перестрахування. Виконання своїх зобов'язань може кращим чином забезпечити тільки такий пере-страховик, який має необхідні показники надійності ("security" - широко розповсюджене поняття англійською мовою).

Відносно оподатковування перестрахувальних операцій: на деяких emerging markets існують загальні розпорядження чи навіть спеціальні документи, що регулюють оподатковування перестрахувальної премії чи "фіктивно розрахованого прибутку".

Найчастіше (Україна - не виключення) податком обкладається перестрахувальна комісія, яку перестраховик платить страховику. Комісія - це насамперед відшкодування витрат, які страховик мав раніше. Повернення переплаченої премії з перестрахування також не слід заново обкладати податком.

Без міжнародного перестрахування український ринок може розвиватися лише дуже повільними темпами, а українські страховики можуть лише в обмеженому масштабі виконувати функцію захисту національної економіки та її суб'єктів.

Тому стає очевидним, що все, що перешкоджає українським страховикам отримувати ефективний перестрахувальний захист та пов'язані з ним послуги, робить їх занадто дорогими і в кінцевому рахунку завдає шкоди не тільки самим українським страховикам, а й розвитку української економіки в цілому.

Похожие статьи




Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 17.4. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування

Предыдущая | Следующая