Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі

15.1. Розвиток міжнародної банківської діяльності

Існування успішно функціонуючого міжнародного фінансового ринку, зокрема банківського, є необхідною умовою ефективного розвитку світової економіки. Саме банківські інститути акумулюють значну кількість фінансових ресурсів шляхом їх накопичення та інвестування, необхідних для нормальної роботи як національного, так і світового господарства.

Міжнародна банківська справа - система та підходи до управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнародному економічному та правовому середовищі.

Становлення міжнародної банківської діяльності - це складний, тривалий та багатоаспектний процес. Необхідність переміщення капіталу з однієї країни в іншу є основною причиною прогресивного розвитку процесу інтернаціоналізації банківських установ. Точкою відліку початку періоду зародження наднаціональних банківських зв'язків є друга половина XIX ст., яка співпала з виникненням системи золотого стандарту. Змінюючись та трансформуючись під впливом економічних, політичних та соціальних факторів, долаючи безліч перешкод, вони набувають свого більш інтенсивного розвитку з 60-х років XX століття, коли наддержавна економіка вийшла на якісно новий рівень розвитку, а лідируючі позиції на світовому економічному та фінансовому просторі зайняли розвинуті країни Європи та Японія. Еволюціонуючи, банки розробляли та впроваджували нові види діяльності та форми міжнародних розрахунків для отримання можливості їх виходу та функціонування на світовому фінансовому ринку (табл. 15.1).

Таблиця 15.1. Види діяльності банківських установ

види діяльності банківських установ

види діяльності банківських установ

15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі

Міжнародні фінансові відносини є невід'ємною частиною міжнародних економічних відносин. Тому цілком закономірним стало виникнення світової фінансової системи, що поєднала національні фінансові системи, і як наслідок, міжнародну банківську систему. Банківські системи різних держав не функціонують в ізоляції одна від одної, вони перебувають у постійній взаємозалежності, взаємовпливі, взаємодії. Глобалізаційні процеси у світовій економіці та міжнародних економічних відносинах приводять до появи "іноземного" елемента в національних банківських системах у формі проникнення іноземного капіталу в банківський сектор економіки тієї чи іншої держави. Як наслідок розвивається міжнародне та регіональне співробітництво щодо формулювання загальних стандартів банківського регулювання, формується транскордонний ринок банківських послуг, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банківської справи. Все вищесказане закономірно призводить до виникнення специфічної системи - міжнародної банківської справи.

Отже, міжнародна банківська справа - система методів та підходів до організації й управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнародному економічному та правовому середовищі. Це своєрідне управління міжнародними банківськими операціями, її суб'єктами є банки, котрі здійснюють міжнародні операції.

Основними сучасними характеристиками міжнародної банківської справи є:

O основні суб'єкти банківської справи - транснаціональні банки;

O реорганізація банківської мережі ТНБ, скорочення філій та відділень;

O зростання балансової вартості банків, збільшення розміру банку;

O збільшення присутності іноземних банків в національних банківських системах країн;

O банківський бізнес стає менш регульованим;

O важливим процесом, який відбувається сьогодні у банківському секторі світової фінансової системи, є злиття банків;

O приведення банківського законодавства та системи банківського нагляду країн у відповідність до міжнародних норм і стандартів ЄС.

Причини входження іноземних банків на національні ринки, а також стратегії їх діяльності:

O можуть слідувати за традиційними клієнтами;

O розширювати клієнтську базу за рахунок найпривабливіших регіональних підприємств;

O максимально інтегруватись у внутрішній ринок країни перебування.

Негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему ряду країн, неспроможність банків ефективно здійснювати господарську діяльність в умовах нестабільності викликало нову хвилю злиттів та поглинань у банківській сфері.

Основна мета об'єднання банків - це поліпшення їх фінансового стану, підвищення рівня капіталізації, а також збільшення частки установ в сегментах конкретних фінансових послуг. У результаті злиття двох і більше самостійних установ їх права та обов'язки щодо матеріальної та нематеріальної власності переходять на основі правонаступництва до нової юридичної особи.

Втім останнім часом активізація процесів злиття і поглинання в банківській сфері більше обумовлена необхідністю, оскільки для деяких гравців ринку об'єднання стає майже єдиною умовою "виживання". У цьому випадку на передній план виходять цілі і завдання, спрямовані на порятунок банку від банкрутства і ліквідації, зниження рівня ризиків і відновлення ефективного функціонування банківських послуг.

До числа мотивів злиттів і поглинань відносять також прагнення підвищити якість і ефективність управління. Як правило, поглинаються менш ефективні й гірше керовані банки і компанії.

У 2007-2008 рр. лідером за обсягами злиття та поглинання М&;А у банківському секторі була Європа, де обсяг М&;А 2007 р. у фінансовому секторі становив 980 млрд євро. В цей же період у Сполучених Штатах спостерігається уповільнення обсягу М&;А, що знаходиться на рівні 720 млрд дол. Світовими лідерами злиттів і поглинань у 2007 році, за даними агентства Dea logic, є Goldman Sachs (1,2 млрд дол.), Morgan Stanley (1,02 млрд дол.) та UBS (864 млн дол.). Прикладами злиттів та поглинань є продаж голландського банку A BN Armo британському банку Barclays за 97 млрд дол.; продаж італійського банку Cap і tal і а італійській UniCredit Group за 29,5 млрд дол.; продаж японської брокерської компанії Nikko Cordial американському Citibank за 7,7 млрд дол.; продаж американської фінансової компанії AG Edwards американському банку Wachovia Corp за 7 млрд дол.

Банківська криза не принесла прибутку інвестиційним банкам, вони стали заробляти на 25-30 % менше в сегменті М&;А, що є однією з причин зниження обсягів угод.

2008 рік характеризується уповільненням темпів М&;А як у Європейському Союзі (870 млрд євро), так й у США (600 млрд дол.). Найбільшою угодою М&;А в 2008 р. була купівля Merill Lynch банком Bank of America за 48 766,20 млн дол. США.

2008 рік був "нульовим" за продуктивністю для ринку злиттів і поглинань у фінансовому секторі, при цьому активність угод М&;А скоротилася по всій Європі. Більше 50% (тобто 12 з 20) найбільших угод у Європі склали угоди за участю держави. Намітилася чітка тенденція націоналізації фінансових інститутів або придбання державою стратегічної частки у фінансових компаніях Європи. Активність на ринку злиттів і поглинань в 2008 році змістилася у бік банківського сектора, де загальна вартість угод зросла до 152 млрд євро, в тому числі 104 млрд євро припадає на угоди за участю держави, що є істотним чинником, який дозволяє банківському сектору втримувати лідируючі позиції за вартістю угод.

Фінансово-економічна криза 2008 р. привела до скорочення договорів злиття і поглинання банків за участю приватних компаній і росту контрактів за участю держави на світовому ринку в 2009-2010 pp. Багатьом підприємствам проводити угоди було невигідно - їм не вистачало власних коштів, а кредити враз різко подорожчали.

За даними аналітичної компанії Dealogic, угоди М&;А за участю державного капіталу в 2009 році становили 15 % від загальної ємності світового ринку, або 354 млрд дол. - рекордний показник за всю історію. Значна частина великих угод зі злиттів і поглинань була пов'язана зі спробами урядів розвинутих країн пом'якшити наслідки тяжкої фінансової ситуації. Державну підтримку в першу чергу було спрямовано на банківський сектор. Найбільша угода такого роду відбулася у Великобританії, де держава довела частку володіння Royal Bank of Scotland до 84,9%, вклавши 41,8 млрд дол. Серед великих транзакцій в інших галузях називають участь уряду США в порятунку General Motors і страхової компанії AIG.

Світовий обсяг угод М&;А у 2010 р. зріс на 20 відсотків у порівнянні з попереднім роком і склав 2,25 трлн дол. Найбільше угод відбулося в енергетичному секторі. Очікується, що і в наступному році обсяг злиттів буде рости. Підйом на ринку буде викликаний низькою вартістю запозичень, великими запасами готівки, а також позитивною реакцією ринків на процеси злиття та поглинання в банківському секторі в 2010 році.

У США та ЄС у результаті серії кризових М&;А у банківському сегменті було утворено кілька гігантів, у тому числі і за участю держав, які тепер будуть все активніше брати участь у розвитку фінансового сектора, мимоволі ставати стратегічними інвесторами.

Незважаючи на економічний спад, угоди зі злиття і поглинання (М&;А) залишаються потужним інструментом розвитку банківського бізнесу та зміни його структури. Умови, що склалися після кризи, змушують банки укрупнювати капітал заради більш ефективного його використання та подальшого розвитку.

Коли ми говоримо про глобальну фінансову кризу, ми, звичайно ж, маємо на увазі США і Європу. Адже саме ці регіони більше всього постраждали від знецінених іпотечних кредитів в американському фінансовому секторі. Європа, яка залежить від Штатів, також постраждала: навіть найбільші економіки континенту сповільнюються.

Ця тенденція помітна в різних дослідженнях показників фінансової діяльності країн. Так, у 2008 році чітко простежується тенденція падіння західних фінансових інституцій. Прибутки американських банків знизились майже наполовину. Також зменшилась кількість американських банків зі 185 у 2007 році до 169 у 2008 році. Європейські банки також втрачають силу, хоча не так швидко. У 2008 році їх прибутковість становила 41 %, хоча це багато в чому завдяки падінню американських банків.

Таким чином, у 2007 р. завершився період світового банківського благополуччя і почався тривалий і невизначений для банків період.

Рейтинг 1000 найбільших банків світу, за версією журналу "The Banker", виявив наступні тенденції, які характерні для світового банківського сектора. Перша тенденція - більше за всіх постраждали банки, які зробили ставку на вкладення у фондові ринки. Найменше постраждали ті банківські організації, які у своїй діяльності робили акцент на кредитування. Другий тренд - те, що в топ-1000 найбільш стійких банків світу потрапило багато держбанків, які були рекапіталізовані за рахунок державних коштів. В результаті рекапіталізації капітал першого порядку в світовій банківській системі в 2008 році збільшився на 9,7 % - до 427 млрд дол. Найстійкішими банками світу 2008 року визнані американський банк Bank of America і Citigroup (табл. 15.2).

Таблиця 15.2. Топ-10 найбільших банків світу в 2008 році

топ-10 найбільших банків світу в 2008 році

Список найбільших банків за 2008 рік показує, що економічний спад усе ж вплинув на сукупний прибуток без вирахування податків найбільших банків світу, але не критично. У той час як сукупний дохід виріс приблизно на 20 %, прибуток у 2008 році впав на 0,7 % до рівня 780,8 млрд у порівнянні з 786,3 млрд дол. у попередньому році. Стрімке зростання активів стало причиною ряду змін у списку найбільших банків. Так, Royal Bank of Scotland вийшов на перше місце з обсягом сукупних активів 3,807 млрд дол. і неймовірним зростанням у 122,6 %, що було забезпечено придбанням ABN AMRO.

У 2008 році американські банки, що ввійшли до рейтингу, зазнали в цілому збитків у розмірі 91 млрд дол., а в 2009 році вони отримали 37,5 млрд дол. прибутку. Британські банки (збитки 2008 року -51 млрд дол.) заробили трохи менше - 29,5 млрд дол. Банки з країн ЄС після втрати 16 млрд дол. одержали прибуток 103,8 млрд дол. В цілому великі кредитні організації подолали період рецесії, викликаної глобальною фінансово-економічною кризою, хоча американські банки все ще змушені працювати в умовах невизначеної ринкової кон'юнктури, а китайські банки, навпаки, процвітають. Саме американські і китайські банки поділили між собою перші місця рейтингу 10 банків світу з найбільшою ринковою капіталізацією. На жаль, європейські банки не змогли зберегти свої позиції. Проте вони є найбільшими банками світу за розмірами активів.

Загалом більшість з найбезпечніших банків - з розвинутих країн. Незважаючи на зростання обсягів активів банків країн, що розвиваються, в сегменті глобальних гравців банківського ринку, таких як китайські банки, жоден з них не має місце в рейтингу надійності.

Незважаючи на те, що важкі часи позаду і банки повернулися до прибутковості, у деяких з них все ще є значні проблеми. Наприклад, у Bank of America, ринкова капіталізація якої склала в 2010 р. 160,387 млн дол. США (табл. 15.3), все ще є труднощі, відзначають експерти. Згідно з даними німецької преси купівля інвестиційного банку Merrill Lynch у вересні 2008 р. все ще "обтяжує" баланс кредитної організації.

Таблиця 15.3. Топ-10 найбільших банків світу в 2010 році

топ-10 найбільших банків світу в 2010 році

Найбільший банк у світі знаходиться не в США, де регулятори заборонили кредитним організаціям власні торгові операції, і не в Швейцарії, де вимоги до капіталу посилилися вдвічі. Найбільша кредитна організація знаходиться у Франції - банк BNP Paribas SA. Активи BNP Paribas виросли на 34 % за останні три роки і досягли 2,964 млрд дол. США. Це майже еквівалентно масштабам Bank of America, найбільшого банку США, і Morgan Stanley разом. На угоди з поглинань BNP Paribas витратив близько 43 млрд дол. з 2000 року, включаючи купівлю бельгійських і люксембурзьких активів Fortis у 2009 році. Франція обрала тактику невтручання, незважаючи на те, що страх боргової кризи в Європі не минув і як і раніше може створювати ризики для фінансової стабільності.

Найбільший банк Європи - HSBC, з ринковою капіталізацією 122,157 млн дол. США - займає третє місце в рейтингу за активами та п'яте за ринковою капіталізацією. Завоювання лідируючих позицій британцями можна пояснити їх стійким становищем на азіатських ринках, що дозволило HSBC вийти з кризи в кращому стані, ніж їх конкурентам. За версією аналітиків S&;P, кращим банком світу, з точки зору вимог до капіталу, є британський HSBC.

Тим часом американський банк Citigroup, в минулому "найдорожчий" банк світу, цього разу опинився лише на 3-му місці за ринковою капіталізацією та на 10-му місці за кількістю активів. У 2008 р. справи Citigroup йшли настільки погано, що кредитна організація мало не поступилася своїм місцем в десятці найбільших банків світу. Тим часом у 2010 р. уряд США продав частку, що залишилася в капіталі Citigroup, і банк повернув собі незалежність.

Також існує рейтинг ризикованих компаній та організацій. У число вкрай ненадійних організацій потрапила низка найбільших гравців страхового та банківського ринку. Здатними до створення системних ризиків були визнані банки Goldman Sachs, JPMorgan Chase, Morgan Stanley, Bank of America, Merrill Lynch, Citigroup, UBS, Credit Suisse, HSBC, Barclays, Royal Bank of Scotland, Deutsche Bank, Societe Generale та інші.

Усі зазначені в списку організації повинні потрапити під міжнародний нагляд регуляторів та розробити спеціальні плани дій на випадок власного банкрутства. Таким чином, світ очікує ще ряд найбільших фінансових розчарувань.

Існує думка, що банки єврозони і світу в цілому повинні продовжити зміцнення капітальної бази, обмежити виплати дивідендів та компенсаційні пакети для своїх працівників, щоб забезпечити стабілізацію і відновлення фінансової системи.

Проте не слід забувати, що розмір банку - не головний індикатор його потенційного ризику під час фінансової кризи, тому регулятори повинні бути обережними, впроваджуючи правила, націлені на розмір банку. Отже, основне питання надійності, стабільності банків - це не тільки питання розмірів його власного капіталу та активів, а більшою мірою - проблема якості управління ними.



Схожі статті




Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі

Предыдущая | Следующая