Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 3.2.7. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН)

Спільний ринок південної зони (скорочено - МЕРКОСУР) створений відповідно до договору від 26 березня 1991 р. Його мета - забезпечити вільний рух товарів, послуг і робочої сили в межах території Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю. Крім того, держави-члени прагнуть встановити єдині ставки ввізного мита.

Реалізація угоди проходить із труднощами. Країни - члени МБРКОСУР домовилися про те, що на деякі товари режим "вільної торгівлі" поширюватися не буде, проте довгий час не могли дійти до згоди щодо того, які саме це будуть товари. Наприклад, Бразилія наполягала на "вилученні" більш як 300 товарних позицій, а Аргентина - майже 400.

Загальне населення країн - членів МЕРКОСУР перевищує 190 млн осіб, а загальний річний обсяг виробництва становить понад 400 млрд дол. США.

3.2.6. Андський пакт

Андський спільний ринок (АНКОМ) включає Болівію, Колумбію, Еквадор, Перу і Венесуелу. Це об'єднання виникло в результаті укладення Картахенської угоди 1969 р. Багато в чому його створення було реакцією на слабку роботу Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі, попередниці Андського спільного ринку. Спочатку до складу Андського спільного ринку входила Чилі, але в 1977 р. вона вийшла з його складу.

Серед заходів, вжитих у рамках Андського спільного ринку, слід назвати:

- надання тарифних переваг іншим державам-членам;

- встановлення єдиних тарифних ставок стосовно інших держав-членів;

- домовленість про те, що деякі товари повинні вироблятися у певних країнах-членах;

- негативний, обмежувальний підхід до іноземного інвестування.

Відповідно до Андського пакту було створено такі установи Андського спільного ринку:

- Андський суд;

- Андський банк розвитку;

- Андський резервний фонд;

- Андський парламент.

Спочатку Андський пакт виступав як активний прихильник протекціонізму, жорсткого державного регулювання економіки, витіснення іноземців із внутрішнього ринку. На сьогодні Андський пакт пережив серйозні зміни. Нині серед головних пріоритетів його діяльності - відкритий ринок, економічна лібералізація та відкритість до іноземної участі в економіці.

3.2.7. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН)

До складу Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН, за першими буквами англійської назви) входять Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд.

АСЕАН створена відповідно до Бангкокської декларації 1967 року.

Головною політичною причиною, що сприяла розвитку організації, було прагнення протидіяти посиленню впливу В'єтнаму після поразки США у в'єтнамській війні та окупації В'єтнамом Лаосу і Камбоджі.

Незважаючи на це, АСЕАН - не військова організація, і до її цілей не входить спільна оборона проти агресії. АСЕАН сформулювала певні пріоритети у виробництві для окремих країн-членів, щоб домогтися найраціональнішого використання ресурсів при виробництві певних видів промислової продукції. В межах АСЕАН були встановлені тарифні преференції. АСЕАН сприяла створенню підприємцями регіону спільних підприємств і реалізації спільних виробничих проектів.

На сьогодні країни - члени АСЕАН поки не досягли значного рівня економічної інтеграції. Багато положень про економічну інтеграцію, про які держави АСЕАН домовилися між собою, не були реалізовані на практиці.

Проте, починаючи з 1976 р., ефективність роботи АСЕАН стала підвищуватися. Сьогодні АСЕАН нерідко виступає як колективна сторона на переговорах із торговими партнерами.

3.2.8. Карибський спільний ринок (КАРІКОМ)

До Карибського загального ринку (КАРІКОМ) входять такі країни, як Гайана, Барбадос, Ямайка, Тринідад і Тобаго, Антигуа і Барбуда, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Домініка, Гренада, Сент-Люсія, Сент-Вінсенті Гренадини, Беліз.

На сьогодні членом КАРІКОМ є також Багамські острови, але вони не беруть участі у домовленостях про створення єдиного ринку.

Карибський спільний ринок було засновано у 1973 р. Його головними цілями є:

- створення загального ринку;

- координація зовнішньоекономічної політики;

- функціональне економічне співробітництво в деяких галузях.

У межах Карибського спільного ринку було усунуто основні обмеження торгівлі між його членами. Товари країн-членів не обкладаються митом при ввезенні.

У1989 р. в рамках КАРІКОМ було прийнято рішення використовувати єдину Гармонізовану систему опису і кодування товарів для цілей тарифної класифікації. Поки що не всі держави виконали це завдання.

1 січня 1991 р. країни КАРІКОМ (за винятком держав Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Антигуа і Барбуда, Сент-Люсія) встановили єдині ставки ввізного мита на товари, що ввозяться з країн, які не є членами КАРІКОМ. Такі єдині ставки встановлені стосовно промислової продукції. Щодо інших товарів окремі держави встановлюють ставки мита самостійно. Ставки ввізного мита на різні товари відрізняються (від 5 до 40 % ). Найбільш високими ставками мита обкладаються товари, аналогічні тим, які виробляються на території КАРІКОМ у достатніх кількостях. Готова і "проміжна" продукція (тобто продукція, отримана в результаті переробки, що може далі використовуватися для виробництва іншої продукції) обкладаються ввізним митом за нижчими ставками. Окремі держави можуть встановлювати ще нижчі тарифи на деякі товари з країн, що не е членами КАРІКОМ, проте це заборонено щодо цілої низки товарів.



Схожі статті




Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 3.2.7. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН)

Предыдущая | Следующая