Логістика туризму - Смирнов І. Г. - Храм Артеміди в Ефесі

Складські функції, будівельно-логістичні рішення.

У VI ст. до н. е. значного розвитку досягло старогрецьке місто Ефес, засноване на західному узбережжі Малої Азії в Карії у XII ст. до н. е. Саме з малоазійських міст виходили сміливі мореплавці та колоністи, котрі прямували в Чорне море та до африканських берегів. Покровителькою міста вважали Артеміду - дочку царя богів і людей усемогутнього Зевса і Літо, сестри

Алоллона. Спочатку вона була богинею родючості, покровителькою тварин і полювання, а також богинею місяця, потім - покровителькою цнотливості й охоронницею породілей. Городяни вирішили побудувати величний храм на честь такої покровительки. Цей намір мав і практичне значення. Ефесці здійснювали значні лихварські операції, під великі відсотки віддавали гроші в позику. Старці сподівалися, що нова споруда збільшить обіг "банку" Артеміди. Запрошений для упорядкування проекту І зведення храму відомий архітектор Харси-фрон із Каносса запропонував зробити його мармуровим, в оточенні подвійного ряду струнких колон. Проте виникли проблеми, пов'язані з тим, що поблизу не було мармуру. Допоміг випадок. Пастух Піксодор пас череду недалеко від Ефеса. Він спостерігав за ситуацією, коли два барани з'ясовували стосунки: нахиливши голови, вони помчали назустріч один одному, але промахнулися. Проте один із них стукнувся об скелю, унаслідок удару від неї відколовся осколок сліпучої білизни. Битва баранів виявилася історичною. Здивований пастух із цим каменем поспішив у місто. Радісні жителі привітали пастуха, віддячили, і невідомий Піксодор став знаменитістю - Євангелієм, що означає: "той, що приніс благу звістку".

Будівництво храму тривало 120 років. Його вирішили спорудити недалеко від гирла річки Каністри. Грунт був болотистий. Думали, що саме таким шляхом вдасться послабити поштовхи землетрусів, що часто траплялися на узбережжі Малої Азії. Грунт посипали товченим вугіллям, яке старанно утрамбовували. По такій землі було важко перевозити мармурові колони з каменярень, що розміщувалися в 12 км від храму. Колеса возу в'язли у болоті. Тоді Харсифрон запропонував застосувати спосіб, за допомогою якого вирівнювали грунт. У кінці колони забили залізні прути, зміцнивши їх оловом, і на ці осі по обидва боки колони насадили колеса такої величини, що кам'яна колона висіла на залізних осях. Потім прикріпили довгі жердки, впрягли биків. При Харсифроні звели лише будівлю храму і встановили колонаду. Продовжив будівництво його син - архітектор Метаген. Йому вдалося закінчити верхню частину храму. З великими труднощами балки витягали за допомогою канатів по похилій площині на висоту споруди. На цьому етапі виникали труднощі: потрібно було покласти архітрав на вершину колони так, аби не пошкодити її капітель. Як і батько, Метаген дотепно розв'язав проблему. На вершину колони поклали мішки із піском, на них опустили балки, під якими пісок поступово висипався, і балка плавно займала відповідне місце. Але і цей архітектор не встиг добудувати храм. Роботу продовжили Пеоніт і Деметрій. У 550 р. до н. е. завершили зведення біломармурової будівлі.

Святилище було величезне: довжина становила 110 м, а ширина - 55 м. Його оточували два ряди кам'яних колон висотою майже 18 м. За свідченням Плінія Старшого, їх нараховували 127.

Пройшло майже 200 років. У 356 р. до н. е. житель Ефеса Герострат підпалив святиню малоазійських міст. Це відбулося в ніч народження Александра Македонського.

Храм зазнав значних ушкоджень. Здобиччю вогню виявилися дерев'яні конструкції, запаси зерна в підвалах, картини й одяг жреців. На відновлення храму мешканці Ефеса віддали свої заощадження і коштовності. їх підтримали жителі інших міст Малої Азії. Сам Александр Македонський запропонував оплатити всі витрати на реконструкцію. Проте поставив умову, щоб у святилищі з'явився напис про його заслуги. Ефесці не погодилися і тактовно відповіли боговірному полководцю: "Богу не личить споруджувати храми іншим богам". Відновленням храму Артеміди зайнявся архітектор Хейрократ, котрий дещо змінив, підняв східчасту підставу, аби храм був вищим, ніж будівлі, що з'явилися навколо нього за останні століття. Зсередини храм облицювали мармуровими плитами. У головному залі розмістили статую Артеміди, висота якої становила 15 м, покриту золотими прикрасами і дорогоцінностями. У художньому оформленні брали участь видатні грецькі скульптори і живописці. Рельєф для вівтаря біля храму вирізував знаменитий афінський скульптор Пракситель, рельєф на одній із колон - Скопас.

У 263 р. храм Артеміди розграбували готи. Сприяв зникненню цього "чуда" болотистий грунт, що поступово поглинув величезну будівлю, і річка Каністра, котра наносами мулу вкрила залишки споруди. Коли археологи зацікавилися пам'яткою, на поверхні землі нічого не було видно. їм знадобилися десятиліття, аби відтворити образ одного з "чудес світу". Від храму Артеміди залишилась тільки одна колона, яку недавно відновили. Виявили й інші сліди великого міста Ефес: зруйнований театр, бібліотека, лазні та інші громадські будівлі.



Схожі статті




Логістика туризму - Смирнов І. Г. - Храм Артеміди в Ефесі

Предыдущая | Следующая