Логіка - Карамишева Н. В. - 6.2. Монізм і плюралізм - парадигми наукового мислення
Все - єдине.
Гера кліпі
Монізм засновується на помилковій логіці, що навіює містицизм. Плюралізм - погляд науки та здорового глузду.
Б. Рассел
Монізм і плюралізм є виявами людського мислення, які визначають у процесі історичного пізнання об'єктивного світу, людської діяльності, розвитку суспільства дещо єдине чи множинне, схожість або різницю предметів, явищ, процесів, подій та ін.
Уже Арістотель писав про образ думок давніх людей, котрі трактували єдине та множинне як такі види сутностей, що перебувають у відношенні протилежності. Відповідно, ці протилежності не існують один без одного.
Монізм (грец. monos - один, єдиний) - 1) зведення різноманітності всього, що існує (речей, явищ, процесів та ін.) до чогось єдиного - субстанції, першооснови, першопочатку; 2) виведення всього існуючого з одного початку, з однієї субстанції; 3) єдиний погляд у процесі обговорення певного питання чи проблеми; 4) відсутність альтернативи.
Плюралізм (лат. pluralis - множинний) 1) визначення не однієї, а декількох першооснов усього, що існує, виведення всього існуючого із двох і більше субстанцій; 2) множинність поглядів, припущень, думок у процесі обговорення певного питання чи проблеми; 3) існування альтернатив.
У евристичному аспекті плюралізм - система поглядів (думок, ідей, концепцій) суб'єктів наукового та філософського пізнання, яка виникає з особливого бачення об'єкта пізнання, що породжує їх розум. Саме на підставі особливого бачення (концепту) формують парадигму науково-пізнавальної та філософської діяльності й створюють різні теорії.
Як парадигму наукового мислення сутність монізму та плюралізму Ф. Бекон у праці "Про принципи і початий" визначив: "Монізм - думка тих, хто визнає лише один принцип речей; плюралізм - думка тих, хто визнає багато принципів". Відповідно, на цих принципах раціонального мислення здійснюється рух думки (міркувань) людини, суб'єкта наукового, філософського мислення в певному напрямку, а саме - до межі, коли "все - єдине" (монізм) або "все - різноманітне" (плюралізм).
Ознаки монізму як парадигми певного типу раціонального мислення: однозначність, лінійність, строгість виведення, визнання дечого єдиного - один Бог, один початок, один світ, одна причина.
Ознаки плюралізму: багатозначність, нелінійність, варіативність гіпотез, нестрогість виведення, визнання дечого багатоманітного: багато початків, багато світів, багато причин та ін.
Отже, монізм - це підпорядкування руху думки чомусь одному, а плюралізм - варіативність, багатогранність виявів думки та не підпорядкування її чомусь одному. Монізм у соціокультурному контексті означає культурну одноманітність, що випливає з певної ідеології, тобто нав'язування одного, єдиного типу культури, а плюралізм - культурну різноманітність і наявність вибору для людини - який тип культури сприймати. У політичному контексті монізм означає авторитарність політичних інститутів, а плюралізм - їх демократичність.
У філософії терміни "монізм" і "плюралізм" характеризують у певному аспекті історичні етапи й типи філософування (парадигми філософського мислення), зокрема класичного, некласичного, посткласичного, що визначають напрями пошуку першооснов усього існуючого, а також різні типи людського досвіду. Монізм у філософії - парадигма визнання однієї субстанції, з якої виводять все існуюче. Прикладом монізму є пошук давньогрецькими філософами першопочатку всього існуючого (наприклад, Фалес - із води, Геракліт із вогню). Арістотель, відшуковуючи першу субстанцію, з якої можна вивести все існуюче, назвав Бога. У подальшому розвитку філософії поняття "Бог" стало парадигмою пояснення причин виникнення Всесвіту та його розвитку.
Плюралізм у філософії - парадигма визнання різноманітності Всесвіту, пошук її підстав. Першим виявом плюралізму в філософії є дуалізм.
Дуалізм (лат. - двоїстий, подвійний) - опозиція відношень між об'єктами (предметами, властивостями, субстанціями та ін.), зумовлена роздвоєнням цілого на його протилежності, які визначаються в процесі пізнання цілого. Історично дуалізм у філософії набув таких форм: матерія - свідомість, психічно-фізіологічне; біологічне - соціальне, а в наш час - природне - штучне. Отже, дуалізм у філософії - це визнання матеріальної й духовної субстанцій як двох рівноправних початків, з котрих виводиться все існуюче. Прикладом дуалізму є визнання дуалізму тіла та духу, що отримав назву "психофізіологічний паралелізм", визнання двоїстості природи людини (біологічної, соціальної) та ін.
У логіці монізм і плюралізм означають парадигми раціонального мислення, які зумовлюють створення певного типу логічної системи, що набуває або не набуває універсального значення в науці й філософії. Монізм у логіці - це визнання певної логічної системи як універсальної, що дає змогу виконувати методологічну функцію в будь-якому пізнавальному процесі. Прикладом такої системи є логіка Арістотеля. її впродовж двох тисячоліть визначали як "канон для розсудку та розуму".
З виникненням символічної логіки було втрачено монізм у логіці. Сама символічна логіка стала сукупністю (множинністю) різних логічних теорій (класичних і некласичних логік). Відтак, жодна з них не набуває універсального значення в науці та філософії, а визначається лише сфера її інтерпретації через уточнення, де ця теорія може бути інтерпретована.
Плюралізм у сучасній логіці означає також допущення декількох варіантів одного й того самого положення (тези).
Монізм і плюралізм (єдине і множинне) в історії науки означають такі парадигми мислення вчених, які зумовлюють методологічні підходи до пізнання об'єктивного світу та принципи наукового пояснення й обгрунтування. Монізм у науці виявляється в таких напрямах: зведення складноорганізованого до простого (принцип редукції), а різноманітних властивостей матерії до чогось одного - енергії або до руху ("рух охоплює все"); зведення наукового пояснення до єдиного принципу, зокрема принципу каузальності; визнання принципу строгого детермінізму в поясненні певних природних і соціальних явищ та процесів; визнання певної методології наукового дослідження як єдиної для всіх наук і напрямів дослідження. Приклади монізму в історії науки: виведення сутності людини з однієї субстанції - біологічної або соціальної; моністичний погляд на історію (Г. Гегель, К. Маркс); методологічний монізм позитивізму й ін.
Плюралізм у науці як альтернатива монізму виявляється в таких напрямах:
- визнання: варіативності еволюції матерії, різних принципів наукового пояснення (див. 6.4), множинності методологічних підходів у дослідженні складноорганізованого об'єкта;
- заперечення: принципу редукції та принципу строгого детермінізму, натомість якого визначають нестрогий (імовірнісний) детермінізм тощо.
Приклади різновидів плюралізму в історії науки: дуалізм у фізиці (встановлення дуалізму світла як єдності перервного та безперервного (корпускулярно-хвильовий дуалізм); визначення багатоваріативності природи живого як складноорганізованих систем і виявів індивідуальності живих істот - біологічна, генетична, фізіологічна, а в людини - ще соціально-психологічна індивідуальність; визначення багатоваріативності підстав певної науки (див. 6.5).
Історично рух наукового мислення (та пізнання) "направився" від монізму до плюралізму. "...Бачення природи в науці здійснюється в напрямі множинності, темпоральності й складності" (/. Пригожий). У сучасній науці саме плюралізм є головною парадигмою, що визначає методологічні підходи та способи пояснення й обгрунтування. Цей факт сучасної науки зумовив виникнення особливої теорії - гетерології (грец. hetera - багато; logos - учення), яка досліджує стан, різнорідність і множинність явищ, процесів, подій та ін.
Виявом плюралізму на сучасному етапі розвитку науки стало формування інтегративного знання, формованого на підставі різних (плюралістичних) підходів дослідження певного об'єкта пізнання. Об'єкт дослідження як складноорганізованої системи може бути однаковий для різних наук, а методи їх пізнання - різні.
Монізм і плюралізм як протилежності, котрі не існують один без одного в науковому мисленні, означають "єдність різноманітного" або "різноманітне в єдності", тобто підпорядкування наукового мислення в множинності його поглядів, принципів пояснення, методологій чомусь одному. Наприклад, у сучасних умовах актуальним є підпорядкування наукового мислення екологізації науки, практики життя людей і людства загалом. Це означає, що екологія повинна стати парадигмою наукового мислення в процесі наукового дослідження та втілення досягнення науки в практику.
Монізм і плюралізм як різні парадигми наукового мислення необхідно синтезувати, тобто в різноманітному вбачати дещо єдине, в єдиному - різне. Це потребує нової теорії наукового пізнання, створення такої логіки, яка б найадекватніше моделювала процес синтезу протилежності єдиного та різноманітного.
Схожі статті
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 6.1. Предмет логіки науки
6.1. Предмет логіки науки Логіка - метод пізнання об'єктивного світу для всіх наук. Наука логіка, на підставі свого предмета і методів пізнання стосовно...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Розділ 6. ЛОГІКА НАУКИ
6.1. Предмет логіки науки Логіка - метод пізнання об'єктивного світу для всіх наук. Наука логіка, на підставі свого предмета і методів пізнання стосовно...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Зміст і форма мислення
Зміст мислення - те, про що людина думає, розмірковує. Об'єктом думок, міркувань може бути все, що існує у Всесвіті, а також створене самим творчим...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 2.1. Поняття "мислення", "розум", "інтелект"
2.1. Поняття "мислення", "розум", "інтелект" Мислення - це діяльність. Арістотель Mundus і nteliegib ilia - Світ осягається розумом. Маєш голову, май і...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 2.3. Мова як репрезентант мислення
Ви повинні поглянути на практику мови, і тоді ви побачите логіку. Л. Вітгенштайн Мова для людини, суб'єкта практичної та пізнавальної діяльності, постає...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Розділ 2. МИСЛЕННЯ ТА МОВА
2.1. Поняття "мислення", "розум", "інтелект" Мислення - це діяльність. Арістотель Mundus і nteliegib ilia - Світ осягається розумом. Маєш голову, май і...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 1.1. Пізнавальна діяльність людини: принципи, структура, різновиди
Історично логіка формувалася як складова частина філософського пізнання світу в єдності з онтологією (теорією буття), гносеологією (теорією пізнання) й...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Розділ 1. ЛОГІКА В СИСТЕМІ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ СВІТУ
Історично логіка формувалася як складова частина філософського пізнання світу в єдності з онтологією (теорією буття), гносеологією (теорією пізнання) й...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Об'єкт і предмет науки логіки
Дослідження логіки означає дослідження всього закономірного. Поза логікою - все випадкове. Л. Вітгенштайн На першому курсі ми вивчаємо логіку (традиційну...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Основні значення терміна "логіка"
Дослідження логіки означає дослідження всього закономірного. Поза логікою - все випадкове. Л. Вітгенштайн На першому курсі ми вивчаємо логіку (традиційну...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 1.2. Об'єкт, предмет, метод науки логіки
Дослідження логіки означає дослідження всього закономірного. Поза логікою - все випадкове. Л. Вітгенштайн На першому курсі ми вивчаємо логіку (традиційну...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - ВСТУП
Наука "логіка" виникла в IV ст. до н. е. в Давній Греції і з тих далеких часів була і залишається одним із головних і впливових методів осягнення світу...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 3.3. Закони логіки
Завдання логіки - підвищитися над тими забобонами, які відбуваються від нечіткості та плутанини непослідовного мислення. В. Мінто Термін "закон логіки"...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Закон виключеного третього
Закон виключеного третього (лат. tertium non datur - третього не дано) вперше теоретично сформулював Арістотель: "Рівнозначно не може бути нічого...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Закон тотожності
Завдання логіки - підвищитися над тими забобонами, які відбуваються від нечіткості та плутанини непослідовного мислення. В. Мінто Термін "закон логіки"...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Закон достатньої підстави
Закон виключеного третього (лат. tertium non datur - третього не дано) вперше теоретично сформулював Арістотель: "Рівнозначно не може бути нічого...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 1.3. Історичний розвиток науки логіки. Виникнення різних типів логіки
Логіка - наука про суб'єктивний логос. Наука логіка виникла в Давній Греції. її засновник - давньогрецький філософ і вчений Арістотель (384-382 рр. до н....
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Закон несуперечності
Закон несуперечності вперше теоретично сформулював Арістотель: "Неможливо, щоб одне і те саме водночас було і не було притаманне одному й тому самому в...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 2.2. Мова як знакова система
Мова для філософів XX ст. виявляється реальністю, що приховує таємниці буття, як для філософів XVII-XIX ст. - мислення. А. Лосєв Термін "мова" залежно...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 2.4. Логіко-семантичний аналіз мови
Nomina sunt mutabilia, res autem immobiles - Імена змінюються, а самі речі не змінюються. Логіко-семантичний аналіз мови (логічна семантика) як особливий...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 3.2. Логічні операції
Логічна операція - це не лише гра словами і символами. Операції (в логіці й математиці) - інтелектуальні дії над абстрактними об'єктами (числами,...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Таблиця логічних символів
У цьому розділі подано виклад традиційної логіки як системи логічного знання. Традиційна логіка визначається як систематизація й узагальнення практики...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Способи спростування
Процес обгрунтування хибності тези, аргументів, демонстрації здійснюється у формі критики. Критика тези, аргументів, демонстрації означає їх...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 3.4.1. Поняття
До логічних форм міркувань належать поняття, висловлювання, умовивід. 3.4.1. Поняття Мислення - це відображення світу в поняттях. Слово "поняття" в...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 3.4. Логічні форми міркувань та операції над ними
До логічних форм міркувань належать поняття, висловлювання, умовивід. 3.4.1. Поняття Мислення - це відображення світу в поняттях. Слово "поняття" в...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 3.1. Мова науки логіки
У цьому розділі подано виклад традиційної логіки як системи логічного знання. Традиційна логіка визначається як систематизація й узагальнення практики...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА ЛОГІКА
У цьому розділі подано виклад традиційної логіки як системи логічного знання. Традиційна логіка визначається як систематизація й узагальнення практики...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 1.4. Сучасний етап розвитку науки логіки
Логіка - не вчення, а відображення світу. Л. Вітгенштайн Сучасний етап у розвитку науки логіки характерний такими особливостями: 1. Поширення предмета...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - Семіотична концепція мови
Мова для філософів XX ст. виявляється реальністю, що приховує таємниці буття, як для філософів XVII-XIX ст. - мислення. А. Лосєв Термін "мова" залежно...
-
Логіка - Карамишева Н. В. - 4.3.1. Багатозначна логіка
Некласична логіка - множина сучасних логічних теорій, альтернативних класичній логіці. Перші некласичні логіки розробили у 20-30-х роках XX ст. логіки та...
Логіка - Карамишева Н. В. - 6.2. Монізм і плюралізм - парадигми наукового мислення