Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 7. Театральне мистецтво. Музика. Танок
У добу Київської Русі театральне мистецтво найповніше втілювалося в народному і так званому княжому, дружинному театрі. Народний театр здобув найширше вираження у весільній народній обрядовості, про що вже йшлося. Основою княжого театру були скоморохи та шпільмани (елемент, запозичений з Німеччини чи з Візантії). Проте ні скоморохи, ні шпільмани, ні свистільники, хоч і лишивши по собі широку популярність (досі маємо навіть такі назви сіл в Україні), були чужі сценічному духові Русі. Вони театру не створили. Княжий театр спирався на лицарську пісню, маючи за основу два елементи: речитатив та величання. Репертуар княжого театру складався із драматичних поем, що, маючи речитативний характер, подавалися на музичному тлі, в супроводі музичних інструментів. Тематично княжий театр користувався мотивами оборони батьківщини, служби князеві, помсти за покривджених, лицарської честі. Із занепадом давньої держави княжий театр передає народному театрові своїх персонажів: "князь", "княгиня", "бояри", "дружба" (дружина - військо) тощо.
Музичне мистецтво в добу держави Київська Русь розподілялося на три групи: музика народна, княжих салонів і церковна.
Народна музика Русі складалася з вокальних та інструментальних мелодій, що споконвіку творилися в усній традиції народу. Пісні з давніх часів були постійними супутниками наших далеких предків у їх праці, побуті та звичаях. Веселі й сумні пісенні мотиви виконувалися пе лише голосом, а й за допомогою музичних інструментів. Щонайперше, це обрядова народна пісенність (колядки й щедрівки, гаївки й веснянки, купальські й обжинкові, весільні й хрестильні пісні, похоронні голосіння). Стилістично народна пісенність ділиться на дві основні групи: 1) вільний речитативний стиль; 2) стиль із чітким ритмом та формою. Твори першої групи мали несиметричний вільний ритм і по суті становили монотонне повторювання одного й того самого мотиву в різних варіантах, скороченнях і поширеннях, залежно від довготи речень імпровізованого тексту. Таку форму рецитації мали похоронні голосіння, що виконувалися моподично, без інструментального супроводу (як правило, професійними плакальницями). Друга (основна група) обіймала всю решту пісенних жанрів, тобто мелодій з чітким ритмом і виразним синтаксичним укладом фраз. Така упорядкованість музичних елементів переносилась і па тексти пісень, витворюючи в пих правильні цезури і постійну кількість складів. Зразки найдавнішої музики цього типу зустрічаємо в архаїчних обрядових піснях, особливо між колядками, щедрівками й веснянками.
Про музику князівських салонів можемо судити тільки на підставі згадок у тогочасній літературі, описів інструментів та тогочасних фресок, головним чином Софійського собору. Репертуар цієї музики напевне був дуже різноманітний - танковий, ліричний, побутовий, жартівливий та ін. Найчастіше зустрічаються згадки про "співання слави" князям: військові та взагалі геройські подвиги князя або його предків ("Слово о полку Ігоревім"). Подекуди збереглися навіть імена осіб, які були водночас постами, композиторами й виконавцями таких творів: Вояп (XI ст.), Митуса (ХНІ ст.).
З інструментів вживалися свої, споконвічні: гуслі, дерев'яні труби, роги, бубни і різпі свирілі, пищалі та сопілки. У княжих дворах вживалися ще й інструменти чужого походження: ковані, металеві або "рожані" труби та роги, орган, "смики" або "гудок", смичкові інструменти: псалтир (старогрецький багатострунний музичний інструмент), лавута, павла, кимбал, бронзові та мідні дзвіночки та дзвони. Дзвіночки і дзвони прийшли до нас від іудеїв. їх охоче запозичила собі християнська церква. Носіями музичної творчості були: 1) співці героїчних пісень; 2) скоморохи, що згодом стали мандрівними музиками. Скоморохи були не тільки музикантами. Вони розважали слухачів і глядачів різними способами: співом, танцями, дотепами, магічними дійствами; 3) каліки перехожі, старці, творці позахрамової побожної пісні, попередники пізніших лірників.
Церковна музика прийшла до нас із Візантії. З літературних джерел відомо, що разом з грецьким духівництвом спроваджували тоді на Русь і грецьких професійних музик "домествепників", що організували у нас церковпо-співочу справу, були першими вчителями музики та диригентами ("протопсальтами") церковних хорів. Спершу була запозичена візантійська церковна музика. Починаючи з XI ст. запроваджується та поширюється вже українська, що з першого вогнища церковного співу - Києво-Печерської лаври - швидко поширилася па церкви й монастирі всієї Русі. Це був так званий "Київський розспів", що став основою місцевої співочої традиції на довгі сторіччя. Знаємо навіть імена тодішніх професійних знавців, творців і виконавців такої музики: Стефан у Києві, Лука у Володи-мирі-Волинському, Дмитро у Перемишлі.
З княжої доби збереглося чимало нотних книг, писаних безлі-нійною нотацією (невмовою), що мала дві особливості. Кондакарпа нотація вживалася в кондакарях, де були здебільшого вміщені кондаки на цілий рік (кондак - коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих). Знаменною нотацією (знамя - нота) нотовані всі інші богослужбові книги, як мінеї, ірмолої, тріоді, стихірарі тощо. Нотописи ще не досліджені як слід, отже і співів цих сьогодні докладно ще не відновлено.
Особливого розвитку на Русі набула музика дзвонів, яка виконувалася обов'язково по нотах зі знанням справи. Дзвони супроводжували будь-яке християнське свято, збирали людей на віче та інші зібрання з нагоди вирішення важливих державних справ. Перегук церковних дзвонів - це невеличкий музичний концерт. Під час християнських свят (особливо великих - Різдво Христове, Великдень тощо) виконувалося по кілька десятків таких творів дзво-нової музики. Тепер, у зв'язку з боротьбою проти міських шумів, кількість творів дзвонової музики, що їх виконують під час святкових християнських урочистостей, зведена всього до кількох. А шкода!.. Навіть нині, коли весь світ відзначав роковини найсумнішої дати сьогодення - Чорнобильської трагедії 26 квітня, о 12-й годині дня християнські храми усіх країн світу одночасно вдарили в дзвони, а переважна частина наших храмів мовчала, бо в них немає дзвонів. Вийшло так, що вся планета через повноголосий перегук дзвонів сумувала, а наш сум виявився невисловленим, хоч біда - наша.
Народний танок на Русі - "пляс". Назва означала групові ігри з піснями. Назву "танець" ми перейняли від народів Західної Європи. Танець - композиція ритмічних кроків і рухів, частіше до музики, ніж до співу. Танці доби Київської Русі виконувалися в супроводі співу, музики (гуслі, сопілки, труби, бубни) та плескання в долоні. Літописець оповідає, що народ сходився на майдані або на вулиці для загальної розваги. Загальнонародні танці відбувалися під час бенкетів, весіль, вечорниць, на свята русалій, тобто вночі під Івана Купала. До професійних танцюристів на Русі належали скоморохи. Вони здебільшого жили при княжих дворах і своїми мімічними танцями розважали гостей на бенкетах, родинних святах та при обрядових церемоніях.
Народні танці на Русі поділялися на три групи. Перша і найпоширеніша група - хороводи. Це народні ігри з переважанням у них танцювальних ритмів. Хороводи ілюстрували зміст пісні рухами. Хоч це були й масові танці, та в них були провідні особи та провідні солісти. Хороводи переважно складалися з ритмічних кроків, бігу, зміни місць, переходу попід з'єднаними руками партнерів. Характер хороводів мали веснянки, гагілки, ігри й танці в купальську ніч, танець "Журавель". Друга група - народний танець (група виконавців поділялася на пари). їх зміст - залицяння й пантомімічне визнання кохання. Жіночі кроки здебільшого були не такими, ніж чоловічі, їх об'єднував лише спільний ритм. Третя група - сольні танці. За характером це танці-змагання у різнорідності кроків і жестів. У групі танцювали одна або дві особи: жінки, чоловіки або ж мішана пара.
Розглянувши процеси культурного становлення та розвитку Київської Русі, слід зазначити, що вони відбувалися під сприятливим впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів і завершилися створенням високорозвинутої, багатогалузевої культури нашого народу. Могутньою основою формування і розвитку самобутньої давньоукраїнської культури був багатий культурний спадок українців. Уже в V-VII ст. у них нагромадилися практичні знання про природу, багата і сильна язичницька релігія. А з нею була пов'язана й розмаїта усна народна поезія, яка залишалась не лише одним з важливих компонентів культури наступних поколінь, але й справила величезний вплив на процеси творення оригінальної літератури.
Русь як держава формувалась і розвивалась на поліетнічній основі, до її складу входили й неслов'янські племена. Елементи їхньої Культури влились у давньоруську культуру, виявившись в етнічних та етнографічних особливостях давнього населення ряду територій України.
Проте культура Київської Русі не стала простим продовженням культури попереднього часу. Глибокі зміни в суспільному житті українців (виникнення держави, формування давньоукраїнської народності тощо) призвели до якісних зрушень у розвиткові їх культури, в результаті чого вона за порівняно короткий період історії досягла високого рівня і посіла гідне місце у світовій середньовічній культурі. Тісна взаємодія народної культури і культури князівських салонів, об'єднуюча їх ідея єдності та могутності Русі, спільне почуття патріотизму надавали всій культурі загальнонародного характеру та високої життєздатності.
Схожі статті
-
1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі. 2. Мислителі Київської Русі. Книжна справа. 3. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - III. Київська русь
1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі. 2. Мислителі Київської Русі. Книжна справа. 3. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові...
-
Після християнізації Київської Русі починає швидко розвиватись книжна справа. Князь Ярослав Мудрий наказав перекладати й переписувати книги: "зібрав...
-
Предки українців проживали на досить великій території, яка має давню історію. Стародавні слов'яни мали тісні зв'язки з різними народами стародавнього...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 6. Культурно-історичні епохи
Етап цивілізації має свої культурно-історичні епохи. Критерій виділення культурно-історичних епох може бути різним, залежно від позиції ти інтересів...
-
1. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. 2. "Субкультура" та її функції. 3. Мистецтво як засіб творення особистості....
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - IІ. Культура і суспільство
1. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. 2. "Субкультура" та її функції. 3. Мистецтво як засіб творення особистості....
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 5. Культура і цивілізація
В теорії культури поняття "цивілізація" дуже зблизилося з поняттям культури. Нам важливо визначити сутність цих понять. Як зазначалося вище, поняття...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 2. "Субкультура" та її функції
Типи відтворення і культури - теоретико-методологічні поняття, за допомогою яких можна членувати, диференціювати культуру на її, так би мовити,...
-
1. Джерела вивчення культури стародавніх слов'ян. 2. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян. 3. Релігійні вірування та міфологія...
-
І. Періодизація розвитку української культури Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - Частина 3. Українська культура
І. Періодизація розвитку української культури Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 6. Ткацтво, килимарство та вишивка
На Русі був дуже розвинений ткацький промисел, передусім - виробництво з льону й конопель. Було багато й привозної матерії, головним чином з Візантії -...
-
Княжіння Ярослава стало періодом найвищого злету давньоруського зодчества. Значною мірою це пояснюється міцністю централізованої влади і зосередженням у...
-
Шкільна освіта. Виникнення та поширення писемності сприяли швидкому розвиткові освіти, науки й взагалі культури на Русі. Особливо позитивно цей вплив...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 5. Нові виражальні засоби в музиці
У музиці початок XX ст. позначений різким посиленням ідейно-стилістичної конфронтації між різними напрямами, стрімкою зміною художніх течій. Пішли з...
-
Нова концепція людської особистості, сформульована гуманістами, була результатом не тільки духовного руху. Вона відображала реальний процес виокремлення...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 5. Готичний стиль і схоластика
Домінуючими в духовній атмосфері середньовіччя все ж лишалися релігійне світовідчуття і богословські інтелектуальні шукання, що спричинило виникнення...
-
Величезну роль у розвитку давньогрецької культури відіграла крито-мікенська спадщина. Цей світ, що пішов у небуття (можливо, внаслідок виверження вулкану...
-
1. Джерела вивчення культури стародавніх слов'ян. 2. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян. 3. Релігійні вірування та міфологія...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 3. Основні концепції культури
Вивчення походження, сутності культури мас свою історію. Воно передусім пов'язане з такими галузями знань, як етнографія, мистецтвознавство, історія і...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - Чого навчає культурологія?
Що вивчає культурологія? Культура стала предметом дослідження з моменту виникнення філософії, однак виокремлення культури як специфічної сфери знання...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - Що вивчає культурологія?
Що вивчає культурологія? Культура стала предметом дослідження з моменту виникнення філософії, однак виокремлення культури як специфічної сфери знання...
-
І. Культурологічний підхід до аналізу культури 1. Методологічні засади культурології. 2. Поняття і сутність культури. 3. Основні концепції культури. 4....
-
І. Культурологічний підхід до аналізу культури 1. Методологічні засади культурології. 2. Поняття і сутність культури. 3. Основні концепції культури. 4....
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 5. Функції культури
Вищезгаданий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її поліфункціональність. Серед її функцій виокремлюють пізнавальну, інформативну,...
-
У 410 р. Рим був розгромлений вестготами. Вони захопили Піренейський півострів, більша частина якого невдовзі була завойована арабами. У 493 р. в Італії...
-
У Софії Київській чудово збереглися мозаїки і фрески, створені в ЗО-40 роки XI ст. грецькими майстрами та їхніми місцевими учнями. Як матеріал (золото,...
-
Під тиском варварів впала у 476 р. лише Західна Римська імперія. А Східна - Візантія, названа так за ім'ям давньогрецької колонії, па місці якої був...
-
І все-таки у Римі вплив естетичного риторизму стримувався одвічно римською традицією практичної діловитості. Протиставлення естетиків-греків і...
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 7. Театральне мистецтво. Музика. Танок