Культурологія - Безвершук Ж. О. - Українське "козацьке" бароко
Яскравою, хоча і своєрідною була українська барокова культура, час розквіту якої припав на кінець XVI - першу половину XVIII ст. Як і європейське, українське бароко характеризувалося поєднанням світських мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, алегоризму і метафоричності, прагнуло вразити уяву глядача, читача, слухача, вдаючись до пишних барвистих форм. Водночас у ньому проглядається світоглядний песимізм і метафізична тривога. Сум за втраченою ренесансною ілюзією гармонії та внутрішньої досконалості - основа трагічного гуманізму культури європейського бароко. В Україні ця внутрішня двоїстість барокового світовідчуття пов'язана також з історичними чинниками - Визвольг пою війною 1648-1654 рр. за незалежність, пафосом цієї війни та перемоги.
Українське бароко XVII ст. часто називають "козацьким", оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Крім того, чимало шедеврів архітектури і живопису були створені на замовлення козацької старшини. Героями літературних і живописних творів ставали вже не ченці, а політичні і культурні діячі -- гетьмани, козацькі вожді, братчики, герої походів, меценати. Козацькими в той час були такі жанри мистецтва, як історичні пісні і думи, козацькі літописи (Самовидця, гадяцького сотника Г. Граб'янки, кількатомний літопис учасника походів запорожців С. Величка), плачі й панегірики (яких лише чеснот не приписували своїм героям поети-панегіристи С. Яворський, II. Орлик, І. Орловський і Ф. Прокопович), лицарська поезія, козацький портрету козацький собор, козацький гопак. Велику роль у культурі того часу відіграла пісня, яка, за словами Гоголя, "для Малоросії все: і поезія, й історія, й батьківська могила. Вірний побут, стихії характеру, всі вигини і відтінки почуттів, хвилювань, страждань.., дух минувшини".
Провідним жанром у музиці став хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Творцями барокової церковної музики були А. Ведель, М. Березовський, М. Ділецький, Д. Бортнянський - композитори, слава яких вийшла за межі Батьківщини. З їхніми іменами пов'язаний розвиток симфонічної музики - концертів, кантат, ораторій. Твори Д. Бортнянського виковувалися в різних країнах, про нього говорили як про найвідомішого на той час у Росії. Сам же Бортнянський називав Моцартом духовної музики свого співвітчизника Веделя.
Стиль бароко в Європі був переважно дворянським, а в Україні він мав демократичну орієнтацію, що виявилася у властивих українському бароко любові до прикрас, декоративності, потягу до святковості, поетичності В усіх сферах життя. Це відобразилося на оформленні української книжки XVII-XVIII ст., декоративна пишність якої не має аналогів ні в Європі, ні е Росії. Кожна сторінка лаврського стародруку є ніби вишуканим мереживом з друкарського шрифту, орнаменту і гравюр. Наприклад, титул київського "Псалтиря" 1728 р., виконаного А. Козачковським, і титул почаївського "Служебника" 1744 р., зробленого Ф. Гочемським. Осередком граверства став Київ, де працювали видатні гравери Л. Тарасевич, І. Щирський, І. Мигура, І. Стрельбицький.
Український живопис епохи бароко поки що недостатньо вивчений, про його професійних творців відомо небагато, зазначимо лише деякі імена: один із перших майстрів нового стилю у Львові М. Петрахнович, представники львівської школи - І. Руткович та Й. Кодзелевич. Вони розписували церковні іконостаси. У східній Україні окреме місце належить іконостасу Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях Полтавської області: в ньому більше сотні ікон, а розписи вражають експресією руху, енергійними ракурсами, внутрішньою напруженістю. Різьблені пишні іконостаси на декілька поверхів - Софійського і Миколаївського монастирів - теж перлини образотворчого мистецтва. Це був також період розвитку репрезентативного портрета ("парсуни") різних типів: шляхетського (магнатського), ктиторсько-епітафіального (посмертне зображення козацької старшини), портрета церковних ієрархів, міщанського. Останній зображає представників різних верств населення і є ближчим до голландської школи.
У бароковій архітектурі втілено найвищі мистецькі досягнення доби. Згадаємо передусім дерев'яні церкви, представлені різними школами - волинською, галицькою, буковинською, закарпатською, придніпровською та ін. Пам'ятками козацького бароко стали кам'яні церкви - архітекторів вабили декоративні можливості стилю, єдність споруди з довкіллям. Саме про хрещаті п'ятибанні храми Києва, Чернігова, Ніжина, Ізюма, Новгорода-Сіверського можна сказати так: "Зречення зрозумілого... Потреба в тому, що викликає захоплення... Об'єкт ніби зникає з поля зору глядача...". Так передавалося враження і від барокового твору в Європі. Бароко - це стиль архітектурних ансамблів. Його переваги у Придніпров'ї та східних областях України потужно виявилися саме в унікальних архітектурно-ландшафтних ансамблях. Але були створені і нові ансамблі, центрами яких стали відновлені у ХVII ст. на кошти козацької старшини давньоруські святині: Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівська церква - у Києві, Спаський собор і собор Єлецького монастиря - у Чернігові й особливо Успенський собор, що здавна був найпопулярнішою будовою на Русі. Всі вони вбралися у "бароковий одяг".
Певні стильові зміни пов'язані з ім'ям російського архітектора І. Шеделя. На замовлення Києво-Печерської лаври він збудував велику лаврську дзвіницю - найвищу в межах Росії (96,5 м), крім того, використав принципи ордерної архітектури. Інші барокові споруди І. Шеделя - дзвіниці Софійського собору та Михайлівського монастиря. Справжніми перлинами мистецтва є Андріївська церква (архітектор В. Растреллі), Покровська церква в Києві (архітектор І. Григорович-Барський), собор Святого Юра у Львові (архітектор В. Меретин).
Значним досягненням козацької доби стало створення першої вищої школи й визначного культурно-освітнього центру в Україні - Києво-Могилянської академії. Створена у 1632 р. унаслідок об'єднання школи Києво-Печерської лаври з Київською братською школою, вона спершу називалася Києво-Могилянською колегією (Могилянською на честь свого протектора II. Могили). У 1701 р. вона отримала титул і права академії. В пій навчалися діти козацької старшини, шляхти, духівництва і заможних міщан. Дві третини з них здобували світську освіту. В академії викладали (згідно з тогочасними європейськими стандартами щодо вищих навчальних закладів) три стародавні мови: давньогрецьку, латинську і староєврейську, а також слов'яно-руську (тодішня літературна українська мова), церковнослов'янську, польську, німецьку та французьку, історію, географію, математику, астрономію, катехізис, піїтику, риторику і діалектику (мистецтво виголошування промови і ведення диспуту), філософію і богослов'я (для майбутнього духівництва). Пізніше викладали також природознавство і медицину.
Схожі статті
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 6.5. Диво готики
Російський учений М. М. Бахтін на означення особливого пласту народної культури, яка існує поза офіційною серйозною сферою, ввів термін сміхова культура....
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 6.4. Карнавальна культура
Російський учений М. М. Бахтін на означення особливого пласту народної культури, яка існує поза офіційною серйозною сферою, ввів термін сміхова культура....
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Розділ 1 БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФЕНОМЕНУ КУЛЬТУРИ
У наш час від гуманітарних наук очікуються осмислення "світу людини", причому в усій повноті життєвого досвіду - для його виправдання, його прояснення і...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Частина І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КУЛЬТУРОЛОГІЇ
У наш час від гуманітарних наук очікуються осмислення "світу людини", причому в усій повноті життєвого досвіду - для його виправдання, його прояснення і...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Розділ 4 СТАРОДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
4.1. Спільне в культурі стародавнього світу Без досягнень, стародавніх цивілізацій сучасний світ немислимий у жодній своїй ланці. Ця далека доба,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 3.7. Етапи розвитку культури давніх слов'ян
У сучасній науці розрізняють такі основні етапи розвитку культури стародавніх слов'ян: мізинський, Трипільський і черняхівський. Висловлюється думка, що...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 1.1. Культура і цивілізація
У наш час від гуманітарних наук очікуються осмислення "світу людини", причому в усій повноті життєвого досвіду - для його виправдання, його прояснення і...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Римське мистецтво
Особливості давньоримської культури визначили риси її. творців: тверезість їх світосприймання, практичний склад розуму. Утилітаризм римської свідомості...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Прагматичний геній римлян
Особливості давньоримської культури визначили риси її. творців: тверезість їх світосприймання, практичний склад розуму. Утилітаризм римської свідомості...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 4.3. Стародавній Єгипет
Шість тисячоліть тому в родючій долині Нілу виникли державні утворення, об'єднані у IV - на початку ІІІ тис. до н. е. в єдину державу. На характер буття...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 4.2. Стародавня Месопотамія
4.1. Спільне в культурі стародавнього світу Без досягнень, стародавніх цивілізацій сучасний світ немислимий у жодній своїй ланці. Ця далека доба,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 4.1. Спільне в культурі стародавнього світу
4.1. Спільне в культурі стародавнього світу Без досягнень, стародавніх цивілізацій сучасний світ немислимий у жодній своїй ланці. Ця далека доба,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - "Малі голландці"
У XVII ст. нідерландське мистецтво поділилося на дві школи - фламандську і голландську - у зв'язку з поділом самих Нідерландів у результаті революції на...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Фламандська школа
У XVII ст. нідерландське мистецтво поділилося на дві школи - фламандську і голландську - у зв'язку з поділом самих Нідерландів у результаті революції на...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Італійська школа
У світі, який похитнувся, центральною проблемою став пошук того, що допоможе людині "встояти". Перша точка опертя - Бог як першопричина і мета людського...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Барокова культура та її специфіка
У світі, який похитнувся, центральною проблемою став пошук того, що допоможе людині "встояти". Перша точка опертя - Бог як першопричина і мета людського...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Кватроченто - рання зрілість Відродження
Треченто (з італ. - букв, триста) - італійська назва на позначення XIV ст. - першого періоду італійського Відродження, що визначив напрям, програму і дав...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Треченто - зародження нової культури
Треченто (з італ. - букв, триста) - італійська назва на позначення XIV ст. - першого періоду італійського Відродження, що визначив напрям, програму і дав...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 6.6. Київська Русь
УIX-XII ст. багата і самобутня культура розвинулась на давній східнослов'янській основі. Скандинави називали Русь "країною міст" - Гардарікою....
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Передмова
У наш час від гуманітарних наук очікуються осмислення "світу людини", причому в усій повноті життєвого досвіду - для його виправдання, його прояснення і...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 2.1. Культурологія
2.1. Культурологія Культурологія - наука, що вивчає культуру яві цілісність; система знань про сутність, закономірності існування і розвитку культури, її...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 6.3. Романіка церковна і світська
У Західній Європі розквіт культури спостерігався з кінця X ст. І першою його "ластівкою" стала архітектура, яку в 20-х роках XIX ст. назвали романською...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 2.9. Інкультурація особистості
Важливою проблемою для кожної людини є здатність орієнтуватися у культурному середовищі. Інкультурація і полягає в тому, щоб поступово виробити навички,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Розділ 9 НОВИЙ ЧАС
9.1. Реформація та її вплив на культуру Нова доба сприйняла від Ренесансу уявлення про цінність індивідуальності та зачатки індивідуалізму; філософське і...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 2.4. Культурна самобутність
2.1. Культурологія Культурологія - наука, що вивчає культуру яві цілісність; система знань про сутність, закономірності існування і розвитку культури, її...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Еллінізм
Подальшого розвитку давньогрецьке мистецтво набуло на етапі еллінізму, який е умовною назвою періоді в Історії грецької культури та культури на...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 7.1. Арабо-мусульманська цивілізація
7.1. Арабо-мусульманська цивілізація У середні віки значного розквіту набула культура створена арабами та іншими народами Близького та Серед нього Сходу,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Розділ 7 СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. СХІД
7.1. Арабо-мусульманська цивілізація У середні віки значного розквіту набула культура створена арабами та іншими народами Близького та Серед нього Сходу,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 2.3. Культурна ідентифікація
2.1. Культурологія Культурологія - наука, що вивчає культуру яві цілісність; система знань про сутність, закономірності існування і розвитку культури, її...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 2.2. Культурна картина світу
2.1. Культурологія Культурологія - наука, що вивчає культуру яві цілісність; система знань про сутність, закономірності існування і розвитку культури, її...
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Українське "козацьке" бароко