Контролінг для менеджерів - Маркіна І. А. - 13.3 Методичні основи оцінки ефективності управлінських рішень

Керівник, як особа, що приймає рішення, несе повну відповідальність за якість прийнятих рішень перед організацією і суспільством. Суб'єктивізм цілей та обираних альтернатив, з одного боку, і відсутність регламентуючих норм і методик, що визначають зміст і порядок дій осіб, що приймають рішення при розробці управлінських рішень - з іншого, приводить далеко не завжди до найкращих результатів. А якщо врахувати той факт, що запланована мета може бути не досягнутою, то питання оцінки прийняття рішень стає надзвичайно актуальним.

Вибір критеріїв прийняття управлінських рішень залежить від моделі прийняття управлінських рішень у конкретній ситуації. Відповідно до класифікації, всі критерії прийняття рішень можна розмістити між двома полюсами: повною раціональністю і повною ірраціональністю.

Для будь-якої конфігурації визначальних факторів можна сформулювати вимоги, на які повинен орієнтуватися контролер при розробці системи критеріїв прийняття управлінських рішень:

- повна оцінка всіх економічних наслідків прийнятого рішення в короткому й тривалому періодах, виходячи з цілей підприємства (тобто оцінка всіх релевантних результатів);

- відповідність системі цілей підприємства и несуперечність;

- пристосованість до аналізу в умовах невизначеності;

- об'єктивність і доступність вихідних даних;

- універсальність;

- гнучкість (тобто здатність ураховувати зміни, що відбуваються);

- облік специфіки розв'язуваного завдання;

- відповідність особливостям особистості керівника й корпоративній культурі підприємства;

- зрозумілість і зручність у використанні;

- вимірність і об'єктивність;

- орієнтація на перспективу, можливість "раннього попередження".

У прийнятті управлінських рішень керівник використовує кількісні і якісні критерії. Якісні критерії визначають індивідуальну специфіку конкретної ситуації, а кількісні є більш універсальною характеристикою, тому розглянемо саме кількісні критерії прийняття рішень за найважливішими для будь-якого підприємства питаннями: короткострокове планування виробничої програми; керування матеріальними потоками; вибір між власним виробництвом і закупівлею на стороні; установлення цін на продукцію.

У процесі прийняття управлінського рішення слід брати до уваги лише релевантні затрати, тобто затрати майбутніх періодів, які впливають на грошові потоки. Необхідно враховувати, що величина прибутку і грошові потоки - не ідентичні поняття, однак чисті грошові потоки забезпечують чистий прибуток. До не релевантних затрат належать:

- минулі (незворотні) затрати;

- майбутні затрати, як результат раніше прийнятих рішень; Затрати немонетарного характеру (амортизація).

Релевантні затрати та доходи беруться до уваги під час оцінки альтернатив та вибору найбільш вигідної з них. Минулі (незворотні) затрати, які уже існували, не належать до релевантних, оскільки на них вже неможливо вплинути. Отже, фактичні затрати не можна віднести до релевантних. Фактичні дані самі по собі не використовуються при формуванні альтернатив, вони необхідні лише як база для прогнозу затрат. Це означає, що на основі фактичних затрат можна будувати прогноз "поведінки" затрату майбутньому.

Альтернативним є дохід, який підприємство втратило внаслідок прийняття іншого рішення.

Управлінські рішення впливають лише на майбутнє, тому менеджерів цікавлять майбутні затрати та доходи, на величину яких можна впливати.

Релевантні затрати та доходи виникають внаслідок вибору конкретного варіанта. Релевантні доходи включають вигоду, яку підприємство могло б одержати, але втратило внаслідок вибору іншого варіанта. Втрачена вигода не відображається у фінансових звітах, однак для прийняття рішень вона має надзвичайно важливе значення, тому й має бути врахована.



Схожі статті




Контролінг для менеджерів - Маркіна І. А. - 13.3 Методичні основи оцінки ефективності управлінських рішень

Предыдущая | Следующая