Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Ініціатори державотворчих ідей
Державний діяч, гетьман Війська Запорозького в еміграції. Увійшов в історію як один з авторів та ініціаторів Конституції Пилипа Орлика (1710), інструкцій українським делегаціям на переговорах з Кримським Ханством (1710) і Оттоманською Портою (1711) та інших творів.
Проект Конституції Пилипа Орлика започаткував український конституціоналізм як політико-правову думку. У Конституції було здійснено спробу узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини на основі державницьких традицій пращурів українства та політичного досвіду Запорозької Січі, досягнень західноєвропейської політико-правової думки. Конституція свідчить про небажання України бути чиєюсь колонією. Починалась вона урочистою декларацією, що "Україна з обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування". Певною мірою вона грунтувалася на ідеї поділу законодавчої, виконавчої та судової влад. Законодавча влада мала належати Раді, членами якої були полковники зі своєю старшиною, сотники, "генеральні радники від усіх полків та посли від низового Війська Запорозького" . Рада повинна була збиратися тричі на рік - на Різдво Христове, Великдень та Свято Покрови, а також за рішенням гетьмана, якому належала виконавча влада. Суд також мав діяти незалежно, гетьман не повинен був сам карати або милувати. Це право належало Генеральному Суду.
У Конституції було окреслено політичні контролюючі функції гетьмана щодо адміністрації, тобто нагляд за тим, щоб державні посади не заміщувались за хабарі, а також виписано політичні контрольні прерогативи Генеральної військової ради стосовно гетьмана з метою запобігання порушенням прав і свобод людини. Однак проекти гетьмана на території Гетьманщини чинності не набирали, а його ідеї про радикальну зміну конституційного статусу України і віддання її під протекторат чи то Швеції, чи то Туреччини, чи то Криму, чи то Польщі народом, "хворим" на синдром ненависті до всіх можливих його господарів, були рішуче відкинуті. Що ж стосується Конституції, то вона була перейнята ліберальним і демократичним духом, що ставить її в один ряд із найцікавішими пам'ятками політико-правової думки тогочасної Європи.
Ініціатори державотворчих ідей
Друга половина ХУП-XVIII ст. в Україні є періодом активного обгрунтування державотворчих ідей. Серед найвидатніших постатей, які працювали у цьому руслі, були Ю. Немирич, Г. Граб'янка, С. Величко, І. Хмельницький.
Юрій Немирич (1612-1659) є автором низки праць з історії й теології, зокрема латиномовної "Розвідки про Московську війну" (1632), в якій він зіставив політичний устрій Московської і Польсько-Литовської держав. В історію української державно-правової думки він увійшов як творець концепції Великого князівства Руського, автор проекту Галицького договору 1658 р. і Маніфесту українського уряду до європейських держав.
Важливе значення для державно-правової думки України має ініційований Немиричем Гадяцький договір, який передбачав відокремлення України від Московської держави. Згідно з цим договором, у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств мало утворитися Велике князівство Руське як одна із частин федеративної держави з Польщею і Литвою під егідою спільно обраного короля. Князівство мав очолювати пожиттєво обраний українським населенням гетьман, якого затверджував на посаді король. Намічалося запровадити судовий трибунал з діловодством українською мовою, державну скарбницю і власну грошову одиницю. Договір передбачав наявність українського війська, самостійної православної церкви, урівняної в правах із рим о-католицькою.
Григорій Граб'янка (? - прибл. 1738) - автор прозового твору з літописними елементами, який увійшов в історію як "Літопис Граб'янки". Цей твір, складений 1710 р. (вперше опублікований 1793 р.), є видатною пам'яткою історичної та політико-правової думок XVIII ст. У ньому автор обстоює ідею необмеженої монархії на чолі із справедливим, мудрим правителем, який поважає права своїх підданих і права "земель". На думку мислителя, сильна монархічна влада є гарантом запобігання анархічним тенденціям, проявам насильства, порушенню прав громадян.
Характеризуючи народне життя, автор виходить із того, що вільним є той народ, який виробив власну систему управління. Граб'янка обстоює українську автономію на чолі з гетьманом, якого обирає рада старшин і який підпорядковується безпосередньо монарху. Основними загрозами для українського державотворення Граб'янка вважає застосування прямої демократії, характерної для Війська Запорозького, а також мусульманську експансію. Найголовнішим досягненням автора є обгрунтування етнічної окремішності українців, козацької державності.
Літопис Г. Граб'янки став основою пізніших пам'яток української історичної та політико-правової думок: "Розмов Великоросії з Малоросією..." С. Дівовича, "Героїчних віршів" Іоанна, "Історії русів" та ін.
Самійло Величко (1670 - після 1728) - письменник і літописець, автор найбільшого історико-літературного твору XVIII ст., який описує події 1648-1700 рр. в Україні (вперше виданий в 4-х т. у 1848-1864 рр.). Величко був прихильником монархії, обмеженої станово-представницькими органами. У монархові він вбачав справедливого і милосердного намісника Бога на Землі. Відносини монарха з підданими мали бути затверджені взаємною присягою. Розглядаючи гетьманську владу як найвищу для українських станів, Величко обгрунтував необхідність її обмеження на користь козацьких представницьких органів.
Оцінюючи національно-визвольну війну українського народу та її результати, автор не бачив альтернатив перебуванню України під владою монарха. Він більше переймався проблемою збереження прав українських станів, до яких зараховував право на самоврядування та використання податкових коштів на місцеві потреби. Найбільшою загрозою існуванню Війська Запорозького Величко вважав не зовнішню, а внутрішню, тобто громадянську війну, до якої підштовхують честолюбство, користолюбство та схильність українців до розбрату.
Іван Хмельницький (1742-1794) збагатив право - і державознавство багатьма працями: "Міркування про основи філософічні" (1762), "Роз'яснення онтологічного принципу" (1762), "Спростування на одне міркування Шлегеля" (1765), "Міркування про рабство за законом природним і правом всенародним" (1766), "Філософське дослідження рабства" (1767), "Дослідження проблеми: чи вищий Бог як єдина безкінечність земного буття" (1767) та ін.
Як правознавець-філософ і активний діяч Уложенної комісії Катерини П, сучасник Григорія Сковороди і опонент І. Канта Хмельницький зосереджував увагу на обгрунтуванні принципів управління державою. Ідучи у фарватері право - і державорозуміння Монтеск'є, відмежовував державу від громадянського суспільства, поділяючи його на дворянство, громадянство і рабів. Головне завдання держави він вбачав у забезпеченні управління двома першими станами і запобіганні розростанню стану рабів.
Перу Хмельницького належать також переклади з німецької мови змістовних праць "Світло зриме в обличчях", "Коротка Енциклопедія, чи Поняття про всі науки і художества ","Величність і розрізнення у царстві єства та норовів за статутом Зиждителя". Ці переклади витримали декілька перевидань у Петербурзькій академії наук і були популярними на юридичних факультетах університетів ще й у XIX ст.
Схожі статті
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Пилип Орлик (1710-1742)
Державний діяч, гетьман Війська Запорозького в еміграції. Увійшов в історію як один з авторів та ініціаторів Конституції Пилипа Орлика (1710), інструкцій...
-
В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності й незалежності...
-
В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності й незалежності...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 2.5. Державно-правові вчення Давнього Риму
У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському...
-
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
Італійський мислитель творець "єдино істинної" філософії католицизму Тома Аквінський (1225/1226-1274) залишив після себе велику творчу спадщину. Він є...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Цицерон (106-43 до н. е.)
У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Михайло Щербатов (1733-1790)
Правознавець, історик, державний діяч. Вчення про державу і право він виклав у працях "Про необхідність і корисність градських законів", "Різні роздуми...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Якобінці
Мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди Сієйєс виклав у праці "Що таке третій стан?" (1789), Декларації прав людини і громадянина...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Еммануель-Жозеф Сієйєс (1748-1836)
Мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди Сієйєс виклав у праці "Що таке третій стан?" (1789), Декларації прав людини і громадянина...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Поль-Анрі-Дітріх Гольбах (1723-1789)
Ідеолог французької буржуазної революції, філософ, просвітитель, енциклопедист. Упродовж 1747-1772 рр. він очолював творчий колектив, який створив...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Дені Дідро (1713-1784)
Ідеолог французької буржуазної революції, філософ, просвітитель, енциклопедист. Упродовж 1747-1772 рр. він очолював творчий колектив, який створив...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Станіслав Оріховський (1513-1566)
Священик-гуманіст, публіцист, філософ, історик, письменник. На основі еллінських філософських уявлень, вчення Арістотеля він першим серед українських...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Формування демократичного світогляду
У період перебування більшої частини території України у складі Литви і Польщі (XIV-XVII ст.) "шляхетська демократія" орієнтувалася на "Руську правду",...
-
У період перебування більшої частини території України у складі Литви і Польщі (XIV-XVII ст.) "шляхетська демократія" орієнтувалася на "Руську правду",...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Богдан (Зиновій) Хмельницький (1595-1657)
XVII ст. в історії України позначилось масштабною боротьбою українського народу за національну незалежність. Після Переяславської ради ця боротьба...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 5.10. Державно-правові вчення в Україні
XVII ст. в історії України позначилось масштабною боротьбою українського народу за національну незалежність. Після Переяславської ради ця боротьба...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Лао-цзи (579-499 до н. е.)
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Шан Ян (400/390-338 до н. е.)
Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Генрі Бректон (?-1268)
Розвиток державно-правової думки західноєвропейського середньовіччя з XII ст. характеризувався відродженням спадщини римського права, водночас з яким...
-
Розвиток державно-правової думки західноєвропейського середньовіччя з XII ст. характеризувався відродженням спадщини римського права, водночас з яким...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Томас Мюнцер (прибл. 1490-1525)
Реформація, яка постала як широкий соціальний рух, була надзвичайно суперечливим явищем. З одного боку, цей рух репрезентували заможні верстви, які мали...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Жан-Жак Руссо (1712-1778)
Один із ідейних натхненників Великої французької революції, просвітитель, енциклопедист. Протягом 1751-1771 рр. він разом з Д. Дідро, Вольтером, П.-А.-Д....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Клод-Адріан Гельвецій (1715-1771)
Один із ідейних натхненників Великої французької революції, просвітитель, енциклопедист. Протягом 1751-1771 рр. він разом з Д. Дідро, Вольтером, П.-А.-Д....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Жан Мельє (1664-1729)
Французькі філософи Нового часу, спираючись на досягнення переважно нідерландських та англійських вчених, рішуче заперечили майже всі попередні...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 5.4. Державно-правові вчення у Франції
Французькі філософи Нового часу, спираючись на досягнення переважно нідерландських та англійських вчених, рішуче заперечили майже всі попередні...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Джон Локк (1632-1704)
Соціальний мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди О. Сідней виклав у творі "Міркування про уряд" (1698). Ідеї цієї праці...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Олджернон Сідней (1622-1683)
Соціальний мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди О. Сідней виклав у творі "Міркування про уряд" (1698). Ідеї цієї праці...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Томас Гоббс (1588-1679)
Розвиток новітніх державно-правових учень англійських мислителів XVII-XVIII ст. мав кілька напрямів: консервативно-охоронний (авторитарно-державницький);...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 5.3. Державно-правові вчення в Англії
Розвиток новітніх державно-правових учень англійських мислителів XVII-XVIII ст. мав кілька напрямів: консервативно-охоронний (авторитарно-державницький);...
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Ініціатори державотворчих ідей