Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Іммануїл Кант (1724-1804)
Один із фундаторів німецької класичної філософії, політичної і правової думки, автор праць "Критика чистого розуму" (1781), "Пролегомени" (1783), "Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?" (1784), "Ідеї загальної історії з космополітичного погляду" (1784), "Основи метафізики моралі" (1785), "Критика практичного розуму" (1788), "Критика здатності до судження" (1790), "До вічного миру" (1795), "Метафізичні начала вчення про право" (1797), "Метафізичні начала вчення про чесноти" (1797) та ін. У цих творах Кант виклав основи німецької школи "суспільного договору", природних прав людини, правової держави, нормативізму, громадянського суспільства, свободи особи, співвідношення свободи, права і моралі, взаємовпливу моралі, права і держави, поділу влади, мистецтва політичного управління, зовнішньої політики.
Пріоритетне місце у політико-правовому вченні Канта посідає людина. Як істота емпірична вона підпорядковується закону причинності, як істота моральна - діє за законами категоричного імперативу. Кант сформулював три правила поведінки: "поводься так, щоб максими, якими керується твоя воля, могли стати принципами загального законодавства"; "поводься так, щоб ніколи не трактувати будь-яку розумну істоту, в собі чи в комусь іншому, лише як засіб, а завжди як мету"; "поводься зовнішньо так, щоб вільний вияв твоєї сваволі не заважав волі інших, відповідно до загального закову".
Метою людства Кант вважав свободу, громадянську рівність і справедливість, створення громадянського суспільства, тобто досягнення загального правового громадянського стану. Мета громадянського суспільства - щастя громадян, втілення принципу самоцінності кожної особистості; мета держави як "об'єднання великої кількості людей, підпорядкованих правовим законам", - торжество ідеї права. Категоричний імператив вимагає, щоб держава стала суто правовою організацією, де влада належить суверенному народові. Існує право природне і позитивне, публічне і приватне. Найхарактернішою ознакою права, яка відрізняє його від моралі, є примус, що застосовується державою для відновлення порушеної справедливості.
Форми політичного правління Кант поділяв на деспотичні, автократичні, аристократичні, демократичні і республіканські, надаючи перевагу автократії у вигляді абсолютної монархії за умов наявності "короля з великим злетом душі, який уміє загнуздувати себе справедливістю". Водночас мислитель обгрунтовував і можливість республіки. Саме цю модель згодом стали називати "кантівським еквівалентом правової держави". Демократія для Канта є складною формою політичного правління. Перехід від абсолютної до конституційної монархії бажаний, але тільки за умов мирного реформування і дарування народові основного закону самим монархом (октройована, тобто дарована згори конституція). Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову повинен здійснюватися за принципом координації зусиль усіх її гілок, а не за принципом стримувань і противаг. Кант був переконаний у необхідності забезпечення в системі поділу влади верховенства її законодавчої гілки.
У сфері міжнародної політики і права Кант обгрунтовував принципи недоторканності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи інших держав, правомірності лише оборонних війн, неприпустимості застосування жорстоких засобів ведення бойових дій, брутального поводження з військовополоненими, шпигунства, таємних убивств, пограбування мирного населення тощо. Виходячи з права народів на вічний мир, філософ висунув ідею нейтралітету, обстоював право коаліцій, право гарантій у міжнародних відносинах.
Філософ сформулював концепцію світового союзу незалежних правових держав. Такий союз, вважав він, мав бути охоронцем свободи і незалежності суверенних держав, гарантом вічного миру. Свій союз Кант називав "державою народів", "федерацією вільних держав". Йшлося не про світову республіку чи світову імперію, а про співтовариство, конфедерацію вільних і незалежних держав, яку в будь-який час можна було б розпустити. Кант однозначно і послідовно обстоював, з одного боку, ідею єдності роду людського, а з іншого - принцип самовизначення і рівноправності народів, рішуче заперечуючи ідею світового державного утворення та космополітичного устрою суспільства.
Кант запропонував також ідею права всесвітнього громадянства. Під ним він розумів право кожної людини на перебування у будь-якому куточку земної кулі, а також на гостинність місцевого уряду і народу. Обгрунтовуючи доцільність запровадження такого права, Кант зазначав, що тісне спілкування між народами землі розвинулося настільки, що порушення права в одному місці відчувається повсюдно. При цьому він не протиставляв право всесвітнього громадянства праву державного громадянства, якого і не заперечував.
Філософські і правові погляди Канта справили вагомий вплив на розвиток системи гуманітарних знань, зокрема теорії держави і права. В Україні ще за життя Канта перекладено російською мовою його "Основи метафізики моралі" ("Кантовы основы метафизики морали", 1803). Деякі вітчизняні філософи спочатку полемізували з Кантом (П. Лодій, І. Лаврівський та ін.), але згодом стали його прихильниками. В. Довгович із Закарпаття майже відразу після смерті Канта написав про нього двотомну працю латинською мовою. Послідовними неокантіанцями були М. Туган-Барановський, Б. Кістяківський та інші українські вчені.
Схожі статті
-
В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності й незалежності...
-
В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності й незалежності...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Дені Дідро (1713-1784)
Ідеолог французької буржуазної революції, філософ, просвітитель, енциклопедист. Упродовж 1747-1772 рр. він очолював творчий колектив, який створив...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Джон Локк (1632-1704)
Соціальний мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди О. Сідней виклав у творі "Міркування про уряд" (1698). Ідеї цієї праці...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Олджернон Сідней (1622-1683)
Соціальний мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди О. Сідней виклав у творі "Міркування про уряд" (1698). Ідеї цієї праці...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Поль-Анрі-Дітріх Гольбах (1723-1789)
Ідеолог французької буржуазної революції, філософ, просвітитель, енциклопедист. Упродовж 1747-1772 рр. він очолював творчий колектив, який створив...
-
Істотний внесок у розвиток світової державно-правової думки зробив італійський мислитель і політичний діяч Марсилій Падуанський (справжнє ім'я - Марсиліо...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Шан Ян (400/390-338 до н. е.)
Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Станіслав Оріховський (1513-1566)
Священик-гуманіст, публіцист, філософ, історик, письменник. На основі еллінських філософських уявлень, вчення Арістотеля він першим серед українських...
-
Італійський мислитель творець "єдино істинної" філософії католицизму Тома Аквінський (1225/1226-1274) залишив після себе велику творчу спадщину. Він є...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Якобінці
Мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди Сієйєс виклав у праці "Що таке третій стан?" (1789), Декларації прав людини і громадянина...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Еммануель-Жозеф Сієйєс (1748-1836)
Мислитель і політичний діяч. Свої правові та політичні погляди Сієйєс виклав у праці "Що таке третій стан?" (1789), Декларації прав людини і громадянина...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Жан-Жак Руссо (1712-1778)
Один із ідейних натхненників Великої французької революції, просвітитель, енциклопедист. Протягом 1751-1771 рр. він разом з Д. Дідро, Вольтером, П.-А.-Д....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Клод-Адріан Гельвецій (1715-1771)
Один із ідейних натхненників Великої французької революції, просвітитель, енциклопедист. Протягом 1751-1771 рр. він разом з Д. Дідро, Вольтером, П.-А.-Д....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Мо-цзи (479-400 до н. е.)
Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх...
-
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Лао-цзи (579-499 до н. е.)
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
У XVI-XVII ст. в Європі як самостійна течія виокремилося вчення соціалізму. На ранній стадії воно поставало переважно у формі "утопій"....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 4.4. Вчення про державу Жана Бодена
Французький філософ, юрист, економіст і державний діяч Жан Боден (1530-1596) увійшов в історію державно-правової думки як теоретик державного...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Жан Кальвін (1509-1564)
Реформація, яка постала як широкий соціальний рух, була надзвичайно суперечливим явищем. З одного боку, цей рух репрезентували заможні верстви, які мали...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Томас Мюнцер (прибл. 1490-1525)
Реформація, яка постала як широкий соціальний рух, була надзвичайно суперечливим явищем. З одного боку, цей рух репрезентували заможні верстви, які мали...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Христіан Томазій (1655-1728)
Німецький філософ, теоретик природного права. Свої правові і політичні погляди Томазій виклав у працях "Установлення божественної юриспруденції" (1688),...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Самуель Пуфендорф (1632-1694)
Німецькі філософи XVII ст. відверто захищали сучасні їм поліцейські держави, пригнічення ними індивіда, заперечували радикальні та ліберальні доктрини....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 5.5. Державно-правові вчення в Німеччині
Німецькі філософи XVII ст. відверто захищали сучасні їм поліцейські держави, пригнічення ними індивіда, заперечували радикальні та ліберальні доктрини....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Мартін Лютер (1483-1546)
Реформація, яка постала як широкий соціальний рух, була надзвичайно суперечливим явищем. З одного боку, цей рух репрезентували заможні верстви, які мали...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 4.3. Державно-правові вчення часів Реформації
Реформація, яка постала як широкий соціальний рух, була надзвичайно суперечливим явищем. З одного боку, цей рух репрезентували заможні верстви, які мали...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Закони Ману
Нині під назвою "Артхашастра" (санскр. - наука про користь, практичне життя) відомий давньоіндійський трактат, зібрання практичних настанов про користь,...
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Іммануїл Кант (1724-1804)