Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - 5. СТАНОВЛЕННЯ І НИЩЕННЯ ШКІЛ ТА НАПРЯМІВ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ 20-30-Х РОКІВ XX СТ
Ситуація в літературознавстві у зв'язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років
До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство підійшло з розвинутими школами й напрямами, але революційні події 1917-го і наступних років внесли в нього несподівані корективи. Намітився шлях переглядів, уточнень, колективізацій і ліквідацій, в основу яких клався ідеологічний чинник: висхідні догмати марксистсько-ленінської естетики. Як наслідок, науково-критичне осмислення художньої літератури за 10-15 років перетворилося на одну з найбільш занедбаних галузей української філології. Але радянські історики й теоретики літератури протягом усіх наступних десятиліть утверджувалися в думці, що після революційних переворотів літературознавство на материковій Україні розвивалося тільки по висхідній І на справді науковій основі, бо відкинуло емпірику й безсистемність досліджень у цій галузі дореволюційних (буржуазних, націоналістичних, ліберальних, еклектичних та ін.) вчених і озброїлось справжньою, марксистсько-ленінською методологією. Наприкінці 50-х років XX ст. авторитетною вважалася думка О. Білецького (1884-1961), викладена у статтях "Завдання та перспективи розвитку українського літературознавства" (1957), "Українське радянське літературознавство за сорок років" (1957) і "Шляхи розвитку дожовтневого українського літературознавства" (1958). Ці статті містили інформацію про рух наукової думки українських дослідників художнього слова, але об'єктивності, науковості в ЇЇ подачі вчений не досяг. Мова не тільки про те, що анафемською термінологією він характеризував такі найвизначніші праці першої чверті XX ст., як "Історія українського письменства" С. Єфремова чи "Історія української літератури" М. Грушевського. Читач нічого не дізнався з тих статей про внесок в українське літературознавство Б. Лепкого, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари та багатьох учених з української діаспори, а з дореволюційних дослідників літератури на увагу здобулися тільки так звані "революціонери-демократи" (І. Франко, Леся Українка, П. Грабовський), для яких літературознавство було все-таки супутним заняттям, та лише дехто з науковців (М. Максимович, О. Потебня. П. Житецький, М. Драгоманов), яким, проте (на думку О. Білецького), бракувало матеріалістичного світогляду і "правильних" уявлень про сам предмет дослідження - історію не тільки української літератури, а й самої України. Всі інші літературознавці характеризувались або як "прикажчики буржуазії", або зневажливими прізвиськами на зразок "просвітяни", "націоналісти" чи "модерністи", які, виявляється, готували грунт, на якому згодом виросли отруйні бур'яни українського фашизму1. Від таких учених годі було чекати справді наукової картини в українському літературознавстві, зазначав О. Біленький, і тому завдання створити її мали вчені-марксисти, що формувалися почасти в дореволюційний час ("революціонери-демократи"), а переважно - в часи пореволюційні. Бо ж лише після жовтневого перевороту, в міру того, як представники науки стали опановувати марксистсько-ленінський метод" літературознавство (як і інші суспільні науки) відчуло під собою грунт і здобуло право називатися справжньою наукою. Цей висновок свідчить про кон'юнктурне змирення О. Білецького з офіційними догмами більшовицького режиму в створеному СРСР. Бо ж навіть важко уявити, щоб йому було не відомо: зоряний час українського літературознавства, який припадає на 10-20-ті роки XX ст., став можливим не завдяки, а всупереч марксистсько-ленінській методології; сформувався ж він на основі досягнень дореволюційного літературознавства, котре розвивалося хоча й зі своїми особливостями, але в руслі розвитку світової науки про словесну творчість.
Схожі статті
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
-
У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід...
-
Українське літературознавство, як видно з цієї періодизації, тривалий час мало принагідний характер (доба Київської Русі), а в епоху Ренесансу було...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Періодизація
Міркування з цього приводу підводить нас до необхідності періодизації літературного процесу і літературознавства. В літературних кулуарах, як правило, до...
-
Як бачимо, надто звуженим і утилітарним було на той час уявлення про красу й естетичність. Якби відштовхуватись тільки від нього, то зникли б такі явища,...
-
Історичний метод є продуктивним і необхідним тому, що його суть полягає в хронологічному вивченні пам'яток, яке дає змогу знайти між ними зв'язки і...
-
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство - наука про художню літературу та особливості розвитку літературного...
-
Художня форма фольклорного літературознавства безслідно не зникла ні з появою професійної літератури, ні з виникненням науки про літературу в її...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Предмет і метод літературознавства
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство - наука про художню літературу та особливості розвитку літературного...
-
Сприйняти цей сигнал готові були також літератори в інших регіонах України, і підтвердженням цього стало заснування в Києві журналу "Українська хата"...
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - ВСТУП
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство - наука про художню літературу та особливості розвитку літературного...
-
Тим часом у Східній Україні в 40-х роках молоді письменники і вчені створили Кирило-Мефодіївське братство. Серед його найактивніших фундаторів - М....
-
До кінця першої чверті XIX ст. символічний та порівняльний напрями в історичній школі стали відомими не лише західному, а й східноєвропейському...
-
Теоретичне обгрунтування своїх літературних позицій було в молодомузівців загалом поверховим. Зміст його неважко зрозуміти зі статті О. Луцького "Молода...
-
Теоретичне обгрунтування своїх літературних позицій було в молодомузівців загалом поверховим. Зміст його неважко зрозуміти зі статті О. Луцького "Молода...
-
Найвидатнішим представником народницького (дехто вважає - неонародницького) напряму в українському літературознавстві першої третини XX ст. був С....
-
Ще одним учасником "Кирило-Мефодіївського братства", яке найбільше прислужилося утвердженню історичної школи в українському літературознавстві, був...
-
З відкриттям у Харкові в 1804 р. університету в історико-літературній думці Росії мав би утвердитися й український (чи хоча б малоросійський) мотив. Але...
-
Певну базу під таке літературознавство активно підводила на початку XX ст. форма літературної освіти, яку розвивав у Київському університеті цього часу...
-
Будучи наукою самостійною, літературознавство, однак, не втрачає зв'язків із тими гуманітарними науками, з яких воно вийшло і потребу в стосунках з якими...
-
Периферійність української літератури щодо російської в окремих дослідженнях часом підкреслювалась навіть їхньою композицією. Так, у 1861 р. у Варшаві...
-
Відкриті Дж. Віко, Й. Гердером і романтиками генетичні зв'язки професійної творчості з фольклором та буттям певного народу (національною своєрідністю...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Шляхи і долі психологічного напряму в XX ст
На різних етапах функціонування психоаналізу як феномена траплялись непоодинокі вияви спекуляцій і вульгаризацій, що зводили художню творчість тільки до...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Фольклорне і художнє літературознавство
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
"Народницьке" літературознавство як останній етап у розвитку історичної школи До цього часу панівним було уявлення, що схожі мотиви, сюжети, герої...
-
"Народницьке" літературознавство як останній етап у розвитку історичної школи До цього часу панівним було уявлення, що схожі мотиви, сюжети, герої...
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - 5. СТАНОВЛЕННЯ І НИЩЕННЯ ШКІЛ ТА НАПРЯМІВ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ 20-30-Х РОКІВ XX СТ