Історія України - Лазарович М. В. - Від Жовтих Вод до Замостя
Отримавши від розвідників інформацію про час і напрямок виступу ворожих військ, Б. Хмельницький на чолі 4-5 тис. українців і 3-4 тис. татар Тугай-бея вирушив назустріч, вдало використавши їхню роз'єднаність. Оточивши 29 квітня противника біля р. Жовті Води (неподалік теперішнього м. Жовті Води Дніпропетровської обл.), він під час боїв, що набрали затяжного характеру, зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків: 12 травня на його бік перейшли полки, що пливли Дніпром (при цьому Барабаша й Караїмовича було вбито), а наступного дня - ті, котрі перебували при Стефанові Потоцькому. У вирішальному бою 16 травня польське військо було повністю розгромлено. Близько З тис. поляків, у т. ч. смертельно поранений С. Потоцький, потрапили у полон.
Дізнавшись про поразку під Жовтими Водами, гетьман М. Потоцький почав відступати, надіючись на об'єднання з 6-тисячним військом Я. Вишневецького. Щоб не допустити цього, Б. Хмельницький не гаючи часу кинувся за ним. 26 травня полки Потоцького потрапили неподалік від Корсуня в заздалегідь підготовлену пастку. Значна роль у цьому належала козакові Микиті Галагану (Бутові), який, попередньо домовившись з Б. Хмельницьким, під виглядом розвідника навмисно потрапив у полон до поляків, щоб їх дезінформувати, і цим добровільно прирік себе на муки та смерть. Витримавши жорстокі катування, він примусив польських керманичів повірити у вигадку, що слідом за Запорізьким Військом наступає кримський хан з усією ордою, та завів їх у завчасно підготовлену засідку.
Український письменник Адріан Кащенко в історичній повісті "Під Корсунем" так описує польські тортури над М. Галаганом: "Кат приклав до спини Микити розпечену як жар залізну штабу. Почулося шкварчання, і на спині козака схопилося синеньке полум'я, а у повітрі пішов дух печеного м'яса.
Галаган прикусив собі язика, щоб, боронь, Боже, не почули вороги, як козак стогне, і стояв, мов прикипів до землі, тільки плечі його іноді здригалися, неначе від лоскоту.
- Розмалюй, розмалюй йому спину... - гукав Потоцький, роздратований терпінням козака. - Добре малюй, щоб пригадав, скільки у Хмельницького війська!
Зваживши, що вже час почати свої вигадки, Галаган обізвався, щоб спинили ката, бо він має щось сказати..."
Після того, як поляки все ж повірили Микиті Галагану, він запропонував їм свої послуги, заявивши, що знає безпечний шлях до відступу. Поляки поставили вимогу, щоб козак, на доказ того, що говорить правду, встромив свою руку у вогонь.
"Галаган зблід як крейда, - продовжує А. Кащенко, - але вагався недовго. Яке вагання? Воля рідного краю дорожча за руку одного козака. Він рішучо наблизився до вогню і встромив у нього ліву руку. Червоне полум'я облизувало живе тіло своїми язиками, козак же стояв, мов чарівник, нерухомо... Навіть найменший стогін не вибився з його уст, немов вогонь тільки лоскотав його. Скоро по повітрю знову пішов дух печеного м'яса, а рука козака почорніла й гулко почала репатися.
- Годі! - гукнув нарешті Потоцький...
Микита витягнув руку з вогню і підступив до гетьмана, але сили його покинули, світ в очах замутился, і він впав на землю непритомний... "
Характеризуючи перебіг подій у козацькій засідці, куди М. Галаган завів поляків, польський жовнір, учасник бою, писав: "Увійшов табір у цю діброву, як в якусь матню: не міг далі посуватися через закопані і стиснуті дороги. На тил табору всією силою напирали татари, спереду і з боків козаки із пристосованих шанців завдавали великої шкоди". У результаті польське військо зазнало нищівної поразки. Близько 8,б тис. жовнірів, ут. ч. коронний і польний гетьмани - М. Потоцький і М. Калиновський - потрапили в полон. Поляки втратили також усю артилерію, обоз і прапори.
З Корсуня Б. Хмельницький вирушив до Білої Церкви. Він розсилав універсали до українського народу, в яких закликав до всенародного повстання. Цей клич рознісся по всій Україні. Народ численними гуртами потягнувся під гетьманські корогви, бо сподівався знайти правду, здобути волю і незалежність. Хвиля виступів охопила всю Україну. Ще ніколи повстання не мало такого всенародного характеру. На сер. вересня були звільнені Лівобережжя, Брацлавське, Київське, Подільське воєводства, південна й центральна частина Волинського.
Тим часом польська шляхта прагнула реваншу. Але його не сталося. У битві, яка відбулася 21-23 вересня під Пилявцями (тепер с. Пилява Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.), 80- 90-тисячна армія поляків зазнала нищівної поразки від бл. 100-ти-сячного українського війська та 5 тис. татар. Було захоплено всю ворожу артилерію, яка налічувала близько сотні гармат. До козаків потрапив також величезний обоз зі значними матеріальними цінностями, оскільки польські магнати, хизуючись один перед одним, навіть у воєнних походах оточували себе надзвичайними розкошами. Нерідко навіть звичайний гусар потребував кількох возів з наметом, обставою, інколи срібним начинням, не кажучи вже про різноманітну провізію та численних слуг. Не дивно, що один із сучасників іронічно зауважував: у польському стані було більше срібла, ніж свинцю.
Блискуча перемога в битві під Пилявцями відкрила шлях до визвольного походу на західноукраїнські землі. Повстанці за допомогою місцевого населення здобули Збараж, Вишнівець, Броди і на поч. жовтня підійшли до Львова, який взяли в облогу. Але, не бажаючи руйнувати чудове старовинне місто та отримавши викуп від польського гарнізону в сумі 200 тис. злотих, гетьман зняв облогу й повів свою армію до міцної фортеці Замостя, де перебував протягом 6-21 листопада.
У той час Річ Посполита, фактично втративши своє військо та короля, який помер ще в травні, стояла на межі катастрофи. Але Б. Хмельницький, замість того, щоб довершити її розгром, оголосив перемир'я. І снують різні версії причин такої поведінки гетьмана: 1) він ще не готовий був до остаточного розриву з Річчю Посполитою й надіявся на реформування її державного устрою, тим більше, що під його тиском королем у цей час було обрано Яна Казимира, котрий начебто обіцяв бути "руським королем"; 2) брак теплого одягу, продовольства, осіннє бездоріжжя, епідемія чуми, від якої помер один із найвизначніших повстанських ватажків Максим Кривоніс; 3) проти продовження воєнних дій виступали союзники - кримські татари; 4) побоювання, що розгром Польщі спричинить негативну реакцію європейських монархів тощо.
Синтез усіх цих версій і вплинув на остаточне рішення Б. Хмельницького. Можна сперечатися про доцільність його прийняття; єдине ж, що не викликає сумніву, - це помилковість наступних дій гетьмана: замість того, щоб закріпитися на західних рубежах української етнічної території, він відвів армію вглиб України. Тим самим було втрачено значну територію з досить розвинутим виробництвом, а Польща отримала вигідний стратегічний плацдарм для майбутніх воєнних дій.
Наприкінці грудня 1648 р. українське військо вступило у стародавню столицю України - Київ. Хмельницького вітали як "українського Мойсея ", який визволив Україну з "лядської неволі".
Схожі статті
-
Історія України - Лазарович М. В. - Повстання 1637-1638 років
Страта І. Сулими, відзначеного Папою Римським Павлом V золотою медаллю за морські походи проти турків і кримських татар та визволення християнських...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Перша проба сил: Косинський та Наливайко
Посилення кріпосницького та національно-релігійного гніту, експансія польської й литовської знаті на південні землі, які почали колонізувати "уходники" й...
-
Посилення кріпосницького та національно-релігійного гніту, експансія польської й литовської знаті на південні землі, які почали колонізувати "уходники" й...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Внутрішня децентралізація
По смерті Данила Романовича Галицько-Волинська держава, незважаючи на деяку внутрішню децентралізацію в останній третині ХШ ст., залишалася єдиною ще...
-
По смерті Данила Романовича Галицько-Волинська держава, незважаючи на деяку внутрішню децентралізацію в останній третині ХШ ст., залишалася єдиною ще...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Петро Сагайдачний
Петро Сагайдачний (бл. 1570-1622) народився у с. Кульчиціпа Львівщині у родині дрібного українського шляхтича. Навчався в Острозькій академії, згодом...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Причини революції
6.1. Причини та передумови національно-визвольних змагань українців Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкін. 40-х років...
-
6.1. Причини та передумови національно-визвольних змагань українців Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкін. 40-х років...
-
6.1. Причини та передумови національно-визвольних змагань українців Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкін. 40-х років...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Реєстрове козацьке військо
Термін "козак" на письмі вперше згадується в Початковій монгольській хроніці під 1240 р. й означав самітню людину, "схильну до завоювання ". У словнику...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Сутність козацтва
Термін "козак" на письмі вперше згадується в Початковій монгольській хроніці під 1240 р. й означав самітню людину, "схильну до завоювання ". У словнику...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Відновлення єдності
По смерті Данила Романовича Галицько-Волинська держава, незважаючи на деяку внутрішню децентралізацію в останній третині ХШ ст., залишалася єдиною ще...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Хотинська війна
Петро Сагайдачний (бл. 1570-1622) народився у с. Кульчиціпа Львівщині у родині дрібного українського шляхтича. Навчався в Острозькій академії, згодом...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Богдан Хмельницький
6.1. Причини та передумови національно-визвольних змагань українців Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкін. 40-х років...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Ярославичі
Після смерті Ярослава троє його найвпливовіших синів - Ізяслав, Святослав та Всеволод - утворили своєрідний тріумвірат на чолі зі старшим київським...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Ярослав Мудрий
Ставши князем у Києві, Ярослав Мудрий спрямував свої зусилля на відновлення централізованої держави, що послабшала в часи міжкнязівських усобиць та...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Україна у складі Речі Посполитої
Прийняття Люблінської унії мало для українців фатальні наслідки. Якщо до 1569 р. становище українських і білоруських земель у складі Литви було стерпним,...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Боротьба за збереження автономії українських земель
У 1430 р. після смерті Вітовта великим князем литовським став молодший брат Ягайла - Свидригайло, підтриманий частиною литовських магнатів та українським...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Від Курукового озера до Кодацького порога
На поч. 20-х років XVII ст. стосунки козацтва з польськими властями знову загострюються. Невдоволені наслідками Хотинського миру козаки, ігноруючи...
-
3.1. Об'єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства Наприкінці XII - у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає....
-
Історія України - Лазарович М. В. - Початок повстання
Прибувши на Запоріжжя, В. Хмельницький, зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о. Томаківка, де відразу ж розпочав...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 6.2. Перші перемоги
Прибувши на Запоріжжя, В. Хмельницький, зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о. Томаківка, де відразу ж розпочав...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Розділ 3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
3.1. Об'єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства Наприкінці XII - у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає....
-
Історія України - Лазарович М. В. - Володимир Великий
Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший син Ярополк (972-980). Та вже невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Данило Галицький
Відновивши внутрішню єдність своїх земель, Галицько-Волинська держава набуває сили та відвойовує втрачені позиції. Навесні 1238 р. Данило розгромив...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Галичина
3.1. Об'єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства Наприкінці XII - у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає....
-
Історія України - Лазарович М. В. - 2.2. Піднесення та розквіт Київської Русі
Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший син Ярополк (972-980). Та вже невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром...
-
Як відомо, ще в середині XIV ст. Польща захопила Галичину та Холмщину, збільшивши свою територію майже в 1,5 рази. Однак для поляків опанування...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Розділ 1. ПЕРВІСНА ДОБА І ПЕРШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
1.1. Становлення і розвиток людського суспільства У розвитку первісного суспільства, залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці,...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Кревська унія та її наслідки
Після Ольгерда, внаслідок міжусобної боротьби, до влади прийшов його молодший син Ягайло (13 77-1392). Із самого початку він зіткнувся з цілою низкою...
Історія України - Лазарович М. В. - Від Жовтих Вод до Замостя