Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Депенчук Надія Павлівна

Український філософ, методолог науки, доктор філософських наук, професор. Народилася 9 грудня 1920 р. на станції Гречане Хмельницької обл. Після закінчення середньої школи (1938) вступила на біологічний факультет Київського університету, навчання в якому перервала Велика Вітчизняна війна. В 1943-1944 рр. - медсестра військового шпиталю. З відновленням діяльності університету (1944) продовжила навчання. По закінченні його Н. Депенчук працювала лектором лекційного бюро у справах культосвітніх закладів при Раді Міністрів УРСР (1946- 1950), редактором журналу "Наука і життя", редактором в Управлінні пропаганди Міністерства сільського господарства УРСР (1950-1951). У 1953-1959 рр. - викладач Київської середньої школи № 72. З 1959 р. - молодший науковий співробітник Інституту філософії АН УРСР, старший науковий співробітник (1964-1972), виконуюча обов'язки завідуючої відділом філософських питань природознавства (1972-1974). Після захисту докторської дисертації (1974) на тему "Теоретизація біології і проблеми співвідношення методів дослідження живого" - завідуюча відділом філософських проблем природознавства; з 1988 до 1992 р. - науковий консультант відділу філософських питань біології та екології. Крім науково-дослідницької вела педагогічну роботу як професор кафедри Інституту підготовки кваліфікації при Київському університеті (1974-1992). Автор близько 100 наукових праць із філософських питань природознавства. Відомий вчений, Н. Депенчук мала добрі організаторські здібності: створений нею науково-теоретичний семінар "Світогляд і наука" був одним з кращих в СРСР. Самостійність та оригінальність думки поєднувалися в неї з переконаністю, умінням відстоювати свою точку зору на противагу номенклатурним чиновникам від науки. Н. Депенчук була вимогливим, суворим і водночас справедливим наставником своїх учнів. Померла 24 березня 1992 р.

Коло наукових інтересів Н. Депенчук досить широке: філософські проблеми походження і сутності життя, біології, генетики, екології, фізики, методології наукового пізнання, етики. Вона орієнтувалася не на догми й штампи, а на досягнення світової науки і суспільної практики, творче використання методології діалектичного матеріалізму, показуючи високі зразки плідності діалектичного мислення. Так, ще в 60-ті роки вона виступила з новаторськими дослідженнями симетрії та асиметрії як специфічних характеристик організації та функціонування живих систем, системності і структурності живого, проблеми цілісності біологічного знання та ідеї доповнювальності як одного з методологічних принципів пізнання не тільки фізичних, а й біологічних об'єктів. Аналіз і філософське осмислення проблем біології здійснювала через зв'язок її з іншими науками (фізикою, математикою) з точки зору як теоретизації біології, так і використання в ній методів інших наук з орієнтацією на методологічну основу системно-структурного аналізу.

З'ясування специфічності включення біології в науково-природничу картину світу, співвідношення аналітичних і синтетичних тенденцій в сучасному природознавстві, емпіричних і теоретичних методів у біології стали передумовою виходу Н. Депенчук на дослідження комплексних проблем та Інтегративних процесів у сучасному природознавстві, форм їх реалізації, а відповідно на межові проблеми в їх світоглядних, гносеологічних та методологічних аспектів. На противагу різного роду "центризмів", розв'язання зазначених проблем,, становлення інтегративного синтезу вона пов'язувала з широким впровадженням еколого-еволюційного підходу. З урахуванням методологічної значущості цього принципу осмислювався в подальшому взаємозв'язок точних наук і біології, етико-моральних аспектів екології, місця технології в системі "наука - виробництво" та ін., необхідність поглибленого та адекватного філософського переосмислення біології людини. Постановка ключових питань методології природничо-наукового пізнання, пошуки відповіді на них апробувалися на семінарах "Світогляд і наука", а потім втілювалися в зміст таких фундаментальних праць, як "Материалистическая диалектика и концепция дополнительности" (К., 1975); "Взаимодействие методов естественных наук в познании жизни" (К., 1976); "Диалектический материализм - методологическая основа теоретического естествознания" (К., 1976); "Диалектический материализм и естественнонаучная картина мира" (К., 1976); "Методологические вопросы теоретического естествознания" (К., 1978); "НТР и современное естествознание" (К., 1978); "Материалистическая диалектика и структура естественнонаучного знания" (К., 1981); "Мировоззрение и естественнонаучное познание" (К., 1983); "Методологические проблемы пограничных проблем естествознания" (К., 1984); "Теоретическое и эмпирическое в современном научном познании" (К., 1985); "Гносеологический анализ математизации наук" (К., 1985); "Интегрирующая функция экологии в современной науке" (К., 1987); "Интегративные процессы в биологии и экологии" (К., 1989), виконаних під керівництвом і за участю Н. П. Депенчук.



Схожі статті




Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Депенчук Надія Павлівна

Предыдущая | Следующая