Історія економіки та економічної думки - Шевченко О. О. - 7. НЕОРДИНАРНІ ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ І ШКОЛИ

7.1. Й. Шумпетер: інновації як фактор економічного зростання

Інновація - це нововведення у галузі технології або організації виробництва. Новація - не просто "відкриття" або "винахід", це нововведення обов'язково прикладного характеру. Вона спрямована на підвищення продуктивності і, як правило, на отримання додаткового доходу у результаті втілення новинок і створення "кращих за своїми якостями ідей, технологій". Інновації захоплюють весь спектр видів діяльності - від дослідження й розробок до маркетингу.

Поняття^ "інновація" ввів у практику австро-американський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950). Він автор оригінальних праць із своєрідною барвистою манерою викладення. Одним із його вчителів у Віденському університеті був О. Бем-Баверк. Шумпетер був міністром фінансів у соціалістичному уряді О. Бауера, разом з яким у студентські роки навчався у семінарі Л. Мізеса, відомого критика централізованого господарства й соціалізму. По закінченню першої світової війни И. Шумпетер був запрошений на роботу до урядової комісії, яку очолював К. Каутський. У Гарвардському університеті, в якому Шумпетер, починаючи з 1932 року, вів кілька лекційних курсів, у нього навчався П. Самуельсон.

За своїми теоретичними поглядами Шумпетер не може належати до жодної з відомих економічних шкіл. Він глибоко займався багатьма проблемами, приділяючи основну увагу розробці цілісного уявлення про механізм функціонування й перспективи розвитку капіталістичної економіки. Одна з його головних праць має назву "Теорія економічного розвитку". Висунуті Шумпетером на перший план найважливіші категорії відрізняються від концептуальних положень неокласиків. Інновації, нововведення, підприємництво у теорії Шумпетера відіграють не менш важливу роль, ніж ціна або вільна конкуренція в "економіксі" А. Маршалла.

Шумпетер вважає, що його теорія економічного розвитку краще пояснює закони, динаміку розвитку товарно-капіталістичного господарства, ніж аналітичний апарат Маршалла. Він бачить чітку різницю між статичною рівновагою системи та її динамічним розвитком, який перетворює структуру, взаємозв'язки між "новим" і "старим" виробництвом. Вихідне положення економічної системи - чиста рівновага. Але потім на якомусь етапі відбувається втілення інновацій. "Звичний" кругообіг порушується діями підпри-ємця-новатора. Для здійснення інновацій беруться кредити у "старих" фірм і компаній. Інвестиції направляються у нові галузі, поступово залучаючи у процес "нову хвилю" учасників.

Нагромадження не є стійким, безперервним процесом. Воно зумовлене технічними новинками, освоєнням нових інвестиційних проектів. Зростання національного продукту відбувається у вигляді стрибків і ривків.

Економічна динаміка, за Шумпетером, грунтується на розповсюдженні нововведень у різних формах. Це виробництво нових товарів, застосування нових технологій і нової техніки, більш ефективне використання вже відомих матеріалів, освоєння нових ринків збуту, перехід до більш раціональних форм організації і методів управління, проведення реорганізації або підрив монопольного становища інших підприємств. Джерелом розвитку служать внутрішні процеси, нові комбінації виробничих факторів на основі інновацій.

Здійснення "нових комбінацій", як відмічає Шумпетер, "справа складна і доступна лише людям, які мають певні якості". Підпри-ємець-новатор - це не капіталіст, не обов'язково власник. Право власності не є визначальною ознакою підприємця. Ним може бути директор, адміністратор, засновник, менеджер, словом, той, хто здатний втілити нове у практику.

Виробляти, пише Шумпетер, означає комбінувати речі й сили, створювати інші комбінації із цих речей і сил. Виробництво - не технічна, а економічна галузь діяльності. Економічні й технічні методи та знання часто не збігаються. "Економічна логіка отримує верх над технічною. І тому в реальному житті ми часто бачимо мотузки замість стальних тросів, поганих робочих тварин замість виставкових зразків, найпримітивнішу ручну працю замість досконалих машин, незграбне грошове господарство замість чекового обігу і т. п." [54].

"Підприємницька функція нерозривно пов'язана із нововведеннями". Ця теза повторюється неодноразово. Підприємець має поєднувати, комбінувати фактори виробництва; він шукає нові форми організації, удосконалення у комерційних комбінаціях. Мотиви його діяльності - саморозвиток особистості, досягнення успіху, подолання труднощів. Підприємництво не є професією, відповідні якості й навички можуть бути втрачені, можуть перейти до інших людей.

Спочатку один або невелика кількість підприємців використовують нові форми й шляхи отримання прибутку. їх приклад наслідують інші. Прибуток - це винагорода за нововведення. Нові комбінації дозволяють знижувати виробничі витрати. Прибуток отримує той, хто раніше за інших використовує нововведення (нові комбінації продуктивних сил).

Прибуток, так само, як кредит і процентна ставка, належить до категорій, які виникають і зникають. Коли нововведення поширюється, то виробничі витрати вирівнюються, і прибуток є спонукальним мотивом до пошуку й втілення нових комбінацій.

В результаті кожний або більшість застосовують відкриття, новинки, перш ніж нова система відносин і розрахунків може бути збалансована. "Система спочатку віддаляється від рівноваги, а потім знову прямує до рівноваги", щоправда, вже до іншої. Старі продукти і попередні форми організації витісняються. Виникає процес "творчого руйнування". Процвітання змінюється депресією. Реалізуються нові комбінації, фірми пристосовуються до нових умов. "Головний імпульс, який приводить капіталістичний механізм у рух і підтримує його, виходить від нових споживчих благ, нових методів виробництва і транспортування товарів, нових ринків і нових форм економічної організації, які створює капіталістичне підприємництво" [53].

Визначальну роль тут відіграє не конкуренція цін або якості, а конкуренція введення нових продуктів, нової технології, нових джерел забезпечення, нових організаційних форм. Шумпетер детально розглядає "конкуренцію нововведень". "Ця конкуренція загрожує не надлишкам прибутків існуючих фірм, а самим їх фундаментам, і настільки ж ефективна конкуренція першого типу, наскільки бомбардування ефективніше виламує двері". Конкуренція нововведень - могутній засіб збільшення росту прибутку, якщо розглядати тривалі відрізки часу.

"Діяльність перших підприємців виходить за рамки власної галузі, а маса підприємців у цілому збільшується більшою мірою, ніж це було б в інших умовах, народне господарство швидше й повніше втягується у процес реорганізації, яка становить суть періоду підйому".



Схожі статті




Історія економіки та економічної думки - Шевченко О. О. - 7. НЕОРДИНАРНІ ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ І ШКОЛИ

Предыдущая | Следующая