Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Рейхскомісаріат "Україна" (1941-1944 рр.): адміністративно-політичний устрій
Керівні органи рейхскомісаріату "Україна" перебували у місті Рівне. Очолив його (не випадково) рейхскомісар Еріх Кох. Про нього ходила слава особливо нещадної людини (проявив себе таким будучи гауляйтером Пруссії), і тому була думка, що він - єдиний, хто здатен якнайкраще виконати завдання німецької окупаційної влади в Україні. За споминами сучасників: про що б він не говорив, але обов'язково при цьому згадував про розстріл. 1959 р. його було заарештовано органами влади прорадянської Польщі. Помер у тюрмі 1986 р. у віці 92 роки (В. Косик).
Порівняно з дистриктом "Галичина", структура рейхскомісаріату "Україна" мала певні відмінності. Адміністративно він складався з шести генеральних округів: І) "Волинь" (центр - м. Рівне). До нього входили у передвоєнних межах Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська області, а також південні райони Брестської і Пінської областей БРСР. 2) "Житомир" (центр - м. Житомир). Сюди були включені Житомирська область, північні райони Вінницької з м. Вінницею і південні райони Подільської області БРСР з м. Мозирем. 3) "Київ" (центр - м. Київ). У цей округ увійшли Київська і Полтавська області. 4) "Миколаїв" (центр - м. Миколаїв). До нього входили Миколаївська (без західних районів) і Кіровоградська області. 5) "Таврія" (центр - м. Мелітополь). До цього округ) було включено лівобережні південні райони Херсонської і Запорізької областей. 6) "Дніпропетровськ" (центр - м. Дніпропетровськ) Цей округ складався з Дніпропетровської і частини Запорізької областей. Територія Криму перебувала під спільним управлінням. Формально вона входила до складу округу "Таврія", проте тут активно діяли органи військової зони управління. Генеральні округи поділялися на 114 округів (крайзгебітів), які включали в себе 434 райони (у межах довоєнних кордонів).
На чолі генеральних округів та найбільших міст України стояли генерал-комісари та штадткомісари. Вони, зазвичай, мали досить високі чини в СС, СА чи займали високі пости в адміністративному апараті Німеччини до свого призначення. Окружну адміністрацію також очолювали комісари (гебіткомісари). Невеликими містами управляли ортскомісари. Персонал цих органів був німецьким, окрім нижчих технічних посад. При окупації України спочатку не було жодних точних інструкцій, за якими той чи інший чиновник мав би керувати окупованими територіями (Б. Єржабкова). Тому більшість новостворених адміністративних округів працювали цілковито самостійно, згідно з уявленнями свого керівника.
Структура адміністративного апарату управління рейхскомісаріату в основному повторювала структуру міністерства Розенберга. Однак дослідники (П. Рекотов) звернули увагу на ту обставину, що найменування деяких підвідділів апарату самі по собі відображали цілеспрямовану настанову на організацію поневолення населення окупованих територій. Наприклад: наявність у структурі єврейського підвідділу, поділ підвідділів юнацького та жіночого на підвідділи німецький, фольксдойче (місцеві німці) та ненімецький свідчили про наміри "законодавців" проводити певну "національну політику". Наявність підвідділів "поселенської політики", "сільськогосподарської колонізації" відображала намір організувати колонізацію окупованої гітлерівцями території та обезземелення місцевого селянства. Те, що фінансовий підвідділ займався питанням монополій, свідчить про намір сприяти проникненню німецьких торговельних та промислових компаній і союзів в українську економіку. Усі інші відділи і підвідділи німецьких окупаційних органів, хоч би як привабливо вони зовні не виглядали, врешті-решт ставили за мету організацію матеріального і морального пригноблення населення окупованої України.
На колишню (радянську) адміністративну структуру насамперед опиралися гітлерівці з організації органів місцевого "самоврядування". Останні обмежувалися селом, громадою (сільською і міською) і районом. Кордони колишніх районів та громад було в основному збережено, бо це влаштовувало окупантів як з адміністративної, так і з господарчої точок зору, а також тому, що населення звикло до них. Важливо зазначити, що гітлерівці також залишили на селі існуючу за радянських часів колгоспно-радгоспну систему. "Наказ про новий аграрний порядок" (5 лютого 1942 р.) А. Розенберга перетворював колгоспи на громадські господарства, а радгоспи - на державні.
Сільські, громадські та районні управління (управи) існували на усій території рейхскомісаріату. На чолі районів стояли начальники районних управ, на чолі громад (міських і сільських) - бургомістри. Під громадою малися на увазі і об'єднання сіл (територія колишньої сільради). Кожне з сіл очолював староста, який призначався бургомістром, він же був і головною опорою органів "місцевого самоврядування". Останні, звичайно, діяли в умовах повної підконтрольності і залежності від німецьких адміністративних і поліцейських окупаційних органів. Як своєрідні органи самоврядування можна трактувати діяльність комітетів самодопомоги, що їх німці не забороняли (В. Шайкан). Вони виникали у великих і маленьких містах України при міських і районних управах.
Начальниками райуправ та бургомістрами призначалися за згодою генерал - та гебітс комісарі в лише "політично надійні" і "активні" прибічники окупантів. Вони повинні були "забезпечувати спокій і безпеку" на території району і громади, турбуватись про очищення її від "ворожих елементів", запобігати актам саботажу і диверсій та іншим виявам ворожнечі щодо окупантів, "організовувати" поставки продуктів до Рейху. Районні та міські управи налічували близько 10 відділів, основними з яких були: відділ загального управління, поліцейського управління, шкіл і культурних закладів, охорони здоров'я, ветеринарний, фінансовий, буду правління, промисловий, пропаганди і забезпечення робочою силою.
До складу рейхскомісаріату були введені командувачі збройними силами, підпорядковані безпосередньо начальникові штабу ОКВ. Командувач був вищим представником збройних сил і здійснював верховну військову владу. Він мав право віддавати розпорядження з усіх питань, які стосувалися забезпечення окупаційного режиму. Стосовно цивільних закладів командувач мав право вимагати проведення заходів, необхідних для виконання військових завдань. Його розпорядження в цій сфері (за П. Рекотовим) повинні виконуватись в першу чергу навіть порівняно з розпорядженнями рейхскомісара. Було налагоджено співробітництво між командувачем вермахту та рейхскомісаром і керівниками СС і поліції, а також відповідно підпорядкованими їм органами. На практиці воно полягало у залученні військових органів до політико-адміністративних примусових заходів окупаційного режиму, до участі у спільних акціях проти населення, в економічному пограбуванні території рейхскомісаріату для постачання вермахту, у примусовій відправці робочої сили до Рейху та інших діях.
Схожі статті
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Адміністративно-територіальний устрій України
Адміністративно-територіальний устрій України визначався указами й законами російських царів про адміністративно-територіальні зміни. У межах Російської...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Адміністративно-політичний розвиток
Адміністративно-політичний розвиток західноукраїнських земель (адміністративно-територіальний устрій та місцеві органи управління) після приєднання їх до...
-
До виходу на історичну арену пращурів українського народу - слов'ян (1 тис. н. е.), в межах території України впродовж тисячоліть існувало чимало етнічно...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Джерела права України-Гетьманщини
Джерела права в Україні-Гетьманщині можна умовно поділити на п'ять основних груп: 1) звичаєве право, 2) система "попередніх прав", 3) акти української...
-
Діяльність празького уряду стосовно Закарпаття зводилася до зволікання виконання визначених у Сен-Жерменському договорі й закріплених Конституцією ЧСР...
-
Діяльність празького уряду стосовно Закарпаття зводилася до зволікання виконання визначених у Сен-Жерменському договорі й закріплених Конституцією ЧСР...
-
Щодо адміністративного поділу територія міжвоєнної Польщі поділялася на воєводства - повіти - міські й сільські гміни (від 1 вересня 1921 р.). Державне...
-
До виходу на історичну арену пращурів українського народу - слов'ян (1 тис. н. е.), в межах території України впродовж тисячоліть існувало чимало етнічно...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державно-політичний устрій
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
Кінець XVIII ст. (остання чверть) в українській історії - час великих політичних і соціальних змін, зумовлених новою геополітичною ситуацією в...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Писемні джерела права
До писемних джерел права Київської Русі, що дійшли до нашого часу, належали договори, продукти законотворчої діяльності київських князів та рецептоване...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи самоврядування в Західній Україні
Із правової точки зору процес становлення інституту самоврядування в Західній Україні, на який українці покладали значні сподівання як на засіб захисту...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Судоустрій
У ВКЛ судова система була лише однією з функціональних характеристик здійснення влади та управління в державі. Дослідники (Я. Падох, О. Купка),...
-
На території ЗУНР, згідно з постановою УН Ради, у галузях цивільного, кримінального і процесуального права використовувалося старе австрійське...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Військове будівництво
Чи не найвагомішим досягненням у процесі державотворення ЗУНР вважають розбудову власних збройних сил, необхідність створення яких об'єктивно...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Судово-прокурорські органи
Судово-прокурорські органи в Галичині й на Буковині (меншою мірою - на Закарпатті) упродовж австрійського (австро-угорського) панування зазнавали...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Військо
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Реорганізація армії та тюремної системи
Реорганізація армії та тюремної системи були складовою реформування державного і суспільного ладу другої половини XIX ст. Реорганізація збройних сил...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Фінанси
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Етнічні українські землі у складі Імперської Росії
Кінець XVIII ст. (остання чверть) в українській історії - час великих політичних і соціальних змін, зумовлених новою геополітичною ситуацією в...
-
П'ять північних і східних областей, які не увійшли до складу рейхскомісаріату (РКУ), перебували під управлінням військової адміністрації і утворили так...
-
Встановлення окупаційної влади зумовлювалася успіхами гітлерівців на східному театрі воєнних дій (на той час майже вся Україна була під німецькою...
-
Кінець XVIII ст. (остання чверть) в українській історії - час великих політичних і соціальних змін, зумовлених новою геополітичною ситуацією в...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Періодизація історії держави і права України
В основу періодизації історії держави і права України автором покладено проблемно-хронологічний принцип поділу процесу розвитку державно-правових форм,...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Політичний устрій міжвоєнної Румунії
Панівні кола Румунії не мали ні змоги, ні бажання економічно розвивати ново приєднай і території. Навпаки, нерідко наявне з довоєнних часів промислове...
-
Панівні кола Румунії не мали ні змоги, ні бажання економічно розвивати ново приєднай і території. Навпаки, нерідко наявне з довоєнних часів промислове...
-
Активним знаряддям придушення національно-визвольної боротьби українців, поряд з органами урядової адміністрації, були органи правосуддя (юстиції та...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Кодифікація права України-Гетьманщини
Правова система гетьманської України, що основувалася на численних джерелах, з одного боку, обумовлювала відносну автономію її правового укладу, а з...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державний лад
За формою правління Литовсько-Руська держава попервах була ранньофеодальною, а з часом трансформувалась у станово-представницьку монархію. Ця обставина...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Російські державні установи для управління Україною
Фактично після укладення "Березневих статей" розпочався процес поступового поширення в Україну влади, законів, розпоряджень і контрольних функцій...
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Рейхскомісаріат "Україна" (1941-1944 рр.): адміністративно-політичний устрій