Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Організація місцевої влади і самоврядування
Особливу увагу Українська Національна Рада приділяла організації органів влади і управління на місцях. Згідно з її розпорядженням (1 листопада 1918 р.), на всій території держави слід було ліквідувати всі старі органи державної влади і управління, зберігши, однак, попередній адміністративно-територіальний поділ - повіт, місто, містечкові та сільські общини (громади). Замість австрійських органів у містах, містечках і селах передбачалось обрати, відповідно, міських та громадських комісарів і колективні органи при них, які представляли б усі верстви населення - повітові національні ради і так звані "прибічні ради". На думку дослідників (Б. Тищик), як "прибічні", так і повітові національні ради були дорадчими органами при громадських і повітових комісарах, а як виконавчі органи нарівні повітових рад обиралися повітові комітети.
Варто відзначити активне перебирання українцями влади на рівні місцевих адміністрацій краю. Так, повітові ради було створено, щоправда в умовах слабкого зв'язку з центром, у Долині, Дрогобичі, Перемишлі, Підгайцях, Сокалі та Станіславові ще до листопадового повстання (О. Павшиин). Лише впродовж 1-7 листопада 1918 р. українці перебрали адміністрацію в 50 повітах Східної Галичини. У Перемишлі та Чесанові вони утримували владу лічені дні, у повітах Лісько та Ся 11 і к ("Команчацька Республіка") - до січня 1919 р. У ряді місцевостей Буковини встановлена (6 листопада 1918 р.) українська влада проіснувала декілька днів. Проте і тут було розпочато створення повітових органів. 11 листопада 1918 р., після вступу румунського війська до Чернівців, осідок Українського Крайового Комітету було перенесено до Кіцманя. В результаті Кніманська повітова національна рада стала крайовим органом влади.
Спочатку населення обирало керівників місцевої адміністрації - громадських комісарів - на загальних зборах громад. Щодо виборів повітових комісарів, то порядок їх проведення було визначено в "Уставі і інструкції для повітових органів Української Національної Ради" (листопад 1918 р.). Так, повітові комісари в ЗУНР обиралися повітовими зборами "відпоручників" усіх громад. Останніх обирали мешканці громад віком від 20 років. Якщо громада налічувала понад 3 тис осіб, то мала право обирати від кожних наступних 2 тис. мешканців ще по "відпоручнику". Обрання "відпоручнию в" очолювали місцеві політичні організації, а коли таких не було,- то просвітні чи січові товариства (С. Макарчук). Місцевих керівників обирали з-поміж людей знаних, авторитетних, які мали певний професійний досвід і бажання працювати. Наприклад, Самбірським повітовим комісаром обрали Андрія Чайковського. відомого письменника та адвоката, а повітовим комісаром Стрийщини - Остапа Нижанківського, не менш відомого композитора і диригента.
Із прийняттям "Тимчасового закону про адміністрацію ЗУНР" (16 листопада 1918 р.) право визначення керівництва адміністративно-територіальних одиниць покладалося на Державний Секретаріат у Львові, якому - як найвищій державній інстанції (§ 3) - підпорядковувалися усі місцеві адміністрації. Повітові комісари набували статусу державного повітового комісара (§ 4), яких призначав і усував Державний секретар внутрішніх справ. Він також повинен був затверджувати на своїх посадах обраних раніше населенням повітових комісарів. При цьому передбачалося збереження старих кадрів службовців, особливо суспільно необхідних служб (комунальних, зв'язку, залізниць тощо). Як зазначалося в законі, всі службовці, які дадуть письмове зобов'язання чесно служити Українській державі, залишаються на своїх місцях.
Згодом Державний Секретаріат внутрішніх справ узагальнив досвід місцевої адміністрації і розробив проект Закону Про повітові трудові ради (квітень 1919 р.). Передбачалося, що нова адміністрація обиратиметься загальним голосуванням, а комісари будуть підконтрольні Раді. Проте цим демократичним намірам не судилося бути здійсненими.
Поточні потреби розвитку державності зумовили деталізацію функцій та завдань повітових, міських і сільських органів влади Так, обов'язки державних повітових комісарів були визначені у розпорядженні Державного Секретаріату "Про державну адміністрацію" (16 листопада 1918 р.). Зокрема, Державний повітовий комісар: призначав у селах і містах, що не були повітовими центрами, сільських і містечкових комісарів; приймав присягу службовців повітових служб і адміністрації; мав право розпускати місцеві громадські ради і призначати нові вибори до них; затверджував розпорядження повітових властей; дозволяв носіння зброї цивільному населенню; наглядав за діловодством державних служб тощо. Серед головних завдань, що висувалися перед комісарами, було створенні оборонної сили шляхом залучення до цього і військового вишколу молоді; організація продовольчого забезпечення повітів; налагодження збору податків і добровільних внесків на користь держави тощо (С. Макарчук). Відповідним чином було регламентовано й і повноваження комісарів нижчих ланок.
Повітовим комісарам підпорядковувалися повітові військові коменданти та коменданти жандармерії, однак тільки у справах громадської (публічної) безпеки. У всіх інших справах вони мали співпрацювати. У господарських справах повітові комісари повинні були співпрацювати з повітовими харчовими управами (Б. Тищик). Із компетенції державних повітових комісарів, отже, були вилучені військові справи, судочинство, справи залізниці, пошти й телеграфу, які в умовах воєнного часу підлягали суворій централізації.
Статус та принципи організації повітового самоврядування впродовж існування ЗУНР-ЗОУНР не були законодавчо регламентовані, через що існували різні його форми. Так, дослідники (О. Павлишин) зазначають, що у Дрогобичі, Коломиї та Перемишлі повітові ради утворили низку фахових комісій. Спільним представницьким органом повітів Коломиї та Печеніжина була Окружна УН Рада, яка створила підрозділи ("референтури") відповідно до структури Державного Секретаріату. У Станіславові була створена Повітова Господарська Рада, вибори до якої відбулися на основі загального і безпосереднього права. Наприкінці 1918 р.- на початку 1919 р. Повітові УН Ради реорганізуються у т. зв. Ширші УН Ради на основі представництва від сільських громад та робітничих осередків повіту. Такого типу Ради діяли у Бучачі, Бережанах, Дрогобичі, Калуші, Коломиї, Станіславові, Тернополі та Чорткові. Уряді місцевостей були утворені органи самоврядування на професійній основі. У Дрогобичі, Калуші, Косові, Стебнику діяли Ради робітничих депутатів, у Коломиї, Станіславові та Стрию - Ради солдатських депутатів. У Стебнику робітнича Рада була створена як місцевий орган влади, у Дрогобичі - як робітнича організація місцевого солезаводу. Ці інституції взяли на себе вирішення виробничих і соціальних питань.
Схожі статті
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Вищі органи державної влади і управління
Систему вищих органів державної влади і управління ЗУНР становили: Українська Національна Рада, яка за характером утворення й складом була...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Поліція в структурі державного механізму
Поліція в структурі державного механізму Російської імперії відігравала виняткову роль. Тривалий час поліційна влада поєднувалася з адміністративною та...
-
Виникненню першої за порядком новітньої національної української державної формації передували падіння в Росії царського режиму та прихід до влади...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Самоврядування
Самоврядування в імперській Австрії запроваджувалося на початку 60-х років XIX ст., коли віденський уряд змушений був удатися до де централізаторських...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Організація місцевої влади й самоврядування
Законодавча база Директорії у сфері організації місцевої державної влади та органів місцевого самоврядування відзначалася декларативністю та...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи центральної влади та управління
Українська історіографія дає неоднозначні оцінки щодо місця і ролі гетьманату у вітчизняних державотворчих процесах. Так само важко однозначно визначити...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Політичний лад Російської імперії
Політичний лад Російської імперії впродовж XIX - початку XX а. (до 1906 р.) розвивався у рамках спадкової абсолютної монархії ш чолі з імператором, який...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Судово-прокурорські органи
Судово-прокурорські органи в Галичині й на Буковині (меншою мірою - на Закарпатті) упродовж австрійського (австро-угорського) панування зазнавали...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Організаційно-правові передумови утворення
Організацію українського руху в Галичині в політичному плані було започатковано у 1848-1849 рр. з утворенням Головної Руської Ради та її філій. У другій...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи самоврядування
Органи самоврядування на рівні села-волості, губернії-повіту і міста було запроваджено в результаті здійснення, відповідно, селянської (1861 р.),...
-
Проголошений в Україні 1918 р. Гетьманат не став довготривалою формою українського державного життя. Наростання соціальної напруги в процесі...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Найвища судова інституція
Характеризуючи судову систему Української держави, дослідники (А. Середа) звертають увагу на головну її особливість. А саме функціонування протягом...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи державної влади
За формою правління Литовсько-Руська держава попервах була ранньофеодальною, а з часом трансформувалась у станово-представницьку монархію. Ця обставина...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Загальна військова рада
Була одним із найвищих органів державної влади України другої половини XVII ст. Вона походила із Запорозької Січі. У процесі формування Української...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Судоустрій
У ВКЛ судова система була лише однією з функціональних характеристик здійснення влади та управління в державі. Дослідники (Я. Падох, О. Купка),...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Селянська реформа (1861 р.)
Селянська реформа (1861 р.) скасувала кріпосництво, позначилася на правовому становищі селянства та інших суспільних верств, визначила розвиток...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Юридичні важелі обмеження автономної влади
Політичний лад Гетьманщини в умовах занепаду української козацької державності XVIII ст. зазнавав суттєвих змін у напрямах: вжиття заходів російським...
-
Політичний лад Гетьманщини в умовах занепаду української козацької державності XVIII ст. зазнавав суттєвих змін у напрямах: вжиття заходів російським...
-
Законодавчий процес в УНР доби Директорії змінювався разом зі змінами в структурі вищих владних органів. З приходом до влади Директорії передбачалося, що...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державне управління Україною
Державне управління Україною основувалося на адміністративно-територіальному устрої, а в системі центральних органів державної влади підпорядковувалось...
-
Проголошений в Україні 1918 р. Гетьманат не став довготривалою формою українського державного життя. Наростання соціальної напруги в процесі...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державний лад
За формою правління Литовсько-Руська держава попервах була ранньофеодальною, а з часом трансформувалась у станово-представницьку монархію. Ця обставина...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Основні етапи розвитку Київської держави
Формування й розвиток відносно єдиної Київської держави були складним процесом, який можна розділити на кілька етапів. Основним змістом першого етапу...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Фінанси
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
В УНР доби Центральної Ради кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство базувалося, з одного боку, на кримінальному та...
-
Центральна Рада тільки з проголошенням УНР фактично поклала початок формуванню власної правової системи, а отже, й започаткуванню галузевого...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Політико-правова лінія українського державотворення
З другої половини 1917 - початку 1918 рр. найчіткіше простежується на прикладі універсалів, звернень Української Центральної Ради програмного характеру....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Виконавча влада
Зосереджувалася в руках уряду - Генерального секретаріату (з січня 1918 р.- Ради Народних Міністрів). Політичну спрямованість та основні принципи...
-
Важливим чинником української національно-демократичної революції була діяльність українських політичних партій, програми яких відображали ідею...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державно-політичний устрій
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Організація місцевої влади і самоврядування