Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 2.2. Наукове опредметнення "метафізики економіки"

Чи є коректною постановка питання про метод саме "метафізики економіки"? Позитивна відповідь можлива тільки в тому випадку, якщо ми з'ясуємо основні риси методу самої метафізики. Питання про те, як можлива метафізика, якщо вона хоче бути науково обгрунтованим пізнанням, а не "дотепною балаканиною" (Е. Корет), досягнення і забезпечення повноти її предмета і є питанням про метод.

Вже в межах античної метафізики вперше було звернено увагу на взаємозв'язок результату і методу пізнання. Систематичне дослідження методу невід'ємне від генези експериментальної науки. Якщо в загальноприйнятому розумінні метод є способом досягнення мети, сукупністю прийомів та операцій теоретичного або практичного освоєння дійсності, а також людської діяльності, організованої певним чином, то в науці - це також заданий співмірною гіпотезою шлях вченого до осягнення предмета вивчення. Метафізичне пізнання в Новий час породило філософські методи в науці, котрі, як правило, опосередковуються іншими, більш приватними. Але саме вони (хоч і не завжди це усвідомлюється), задають загальну спрямованість дослідження, визначають принципи підходу до об'єкта, який вивчається, характер інтерпретації отриманих результатів тощо. Не викликає заперечення, що метод утворюється в процесі рефлексії над об'єктною (предметною) теорією в певній метатеоретичній області всередині визначених "парадигматичних орієнтацій" (А. Л. Грицанов) і закріплюється в принципах, нормах і методиках дослідження, реалізуючись через навики, вміння тощо. Сутністю науки є те, що вона діє належним методом, заручившись правильністю свого образу дії. "Предметно правильний метод є шляхом, - підкреслює Е. Корет, - яким "йдуть" (methodos) за предметом у його своєрідності"11. Це стосується кожної науки, але усвідомлюється в контексті її метафізичного аналізу.

Проблема методу "метафізики економіки" посилюється тим, що не вирішена проблема її предмета. Кожна окрема наука як наука можлива лише в горизонті цілісного людського світу, щоб мати можливість розмежовувати окремі сфери дослідження і розвивати відповідні методи. Тому питання про можливість "метафізики економіки" як окремої науки не належить до її предметної сфери і не може бути вирішене за допомогою її власного методу. Це проблема, яка є в основі кожного конкретно-наукового дослідження. Але навіть перше обгрунтування можливості науки не може входити до сфери конкретної науки, оскільки це концепція тієї науки, котра повинна обгрунтовувати зі своєї основи перші передумови будь-якого знання і будь-якої науки. Такою цілісною наукою і є метафізика, котра поширюється на все, що взагалі є12. Отже, метафізика здатна розуміти саму себе й обгрунтувати себе у своїй сутності та можливості.

Стосовно методу "метафізики економіки", то він не є предметом економічного дослідження, оскільки завдання економічної теорії інші. Якщо ж ми говоримо про метафізику, то вона як основна наука може робити запити про суще і знання про суще. Тому, якщо питання про можливості метафізики є метафізичною проблемою, то те саме можна сказати і про "метафізику економіки ". Іншими словами, оскільки можливість метафізики конкретно конституюється можливістю відповідно до предмета, то і питання про метод метафізики саме вже є метафізичною проблемою, оскільки входить до кола її власних завдань. Таким чином, рефлексивне визначення методу "метафізики економіки" збігається з предметним само-обгрунтуванням "метафізики економіки", яке повинно розумітися з основи її можливості та бути виправданим її способом дії.

Цілісність економічного процесу не можна описати з погляду лише одного часткового, окремого філософського методу, виробленого в межах того чи іншого філософського напряму: матеріалізму, ідеалізму, феноменології, екзистенціалізму тощо. Метафізичне дослідження економіки в такому випадку має враховувати всю актуально можливу сукупність етапів індивідуального та суспільного духовного розвитку, однак не "розчиняючись" в ньому, а осмислюючи за допомогою методів і підходів, вироблених в усій багатоманітності філософських концепцій. Метод "метафізики економіки" не є умовністю, фікцією або "конвенційною мовою" стосовно дійсності як "речі в собі", а повинен грунтуватися на повних закономірностях, властивих економічній, а отже, і соціальній дійсності. Адже теоретичний вибір суб'єктом предмета дослідження не є суто довільною дією, а спирається на певні об'єктивні інваріанти: матриці, визначені теоретичні синтези, категоріальні структури мислення тощо, які об'єктивні за своїм механізмом впливу на реальність, що їх оточує.

Метод науки пов'язаний з предметом і повинен відповідати йому. Пізнання предмета, таким чином, випереджає визначення методу. Предмет повинен бути відомий, щоб із ним можна було узгоджувати метод подальшого дослідження. Якщо в емпіричних науках предмет знайдений і вже первісно відомий, то в "метафізиці економіки" він вимагає уточнення і конкретизації. Це тим більш важливо, оскільки предмет метафізики, як зазначалося вище, має свої окреслення. Щоправда специфіка полягає в тому, що формат метафізики не підлягає емпіричній перевірці.

Доречним є дещо інший погляд на проблему "методу" і "предмета". Виходячи з того, що наука і наукові знання трансцендентні (тобто неемпіричні), Ю. М. Осипов робить висновок про їх невизначеність. Відповідно, він дуже обережний у визначенні предмета "філософії господарства". Предмет у неї є, але одночасно його немовби і немає. Але немає умовно. Тому "наявність предмета також умовна. Хочеш, є, не хочеш, немає. Все залежить від того, хто пізнає. Тут свобода. Ніхто нічого нікому тут не нав'язує і нав'язати не може"13. Автор у цьому випадку виходить із сутності філософії, яка ніколи не зупиняється на остаточності тих чи інших визначень. Потрібне не заучування, а розуміння, міркування, які поєднані з переживаннями. Власне міркування з власним переживанням є душею і серцем. Предмет окреслений, але він не нав'язується. "Філософія господарства" не наполягає на якомусь визначеному для себе предметі, оскільки хоче залишатися "вільним знанням, повним невизначеності й трансцендентності"14. Тут для нас важливо те, що в межах такого підходу можна говорити про предмет "метафізики економіки". Його сутність у контексті означеного підходу визначається діяльністю метафізичного мислення, котре має свій спосіб, манеру, методи, виміри, виявляючи множину своїх інтенцій у реаліях господарського життя й економічного знання про нього.

Аналогічні також міркування і про метод "філософії господарства". Тут також свобода розмислу, "не наполягання". І хоча філософія господарства віддає перевагу вільному міркуванню і вільним побудовам, у неї є свої орієнтації, які диктуються як предметом ("не-предметом"), так і самим пізнавальним процесом. "Філософ господарства" може не турбуватися про метод, оскільки "цінність методу не в методі, а в його результаті, який досягається шляхом і в рамках філософських міркувань сам собою - без спеціально розробленого і застосованого механічного методу. Хоча метод є, і він міститься в "органіці" філософського міркування, сутність цього методу (полілектичного) полягає у вмінні аналізувати з будь-якими гамами смислів, з усією квітучою складністю буття, з усією його цілісністю"15. Отже, автор, виходячи з "гнучкості" філософських трактувань, вважає, що метод пізнання не має значення для філософії, яка є всім: знанням, пізнанням, предметом, методом.

Чи можна так міркувати про метод "метафізики економіки"? Очевидно, ні, оскільки філософія і метафізика не тотожні у своїх пізнавальних цілях, що і змусило, зрештою, ГЛ. Ф. Гегеля провести лінію розподілу між філософією і метафізикою, і насамперед завдяки протиставленню свого діалектичного методу метафізичному способу пізнання. Діалектична філософія не може стати закінченим знанням, яке не підлягає оновленню, причому за всім обсягом. Певна "істинність" - смерть для філософії, хоча дуже багато в ній вважається істиною і надовго залишається незмінним. Але філософія не повинна бути прив'язана до жодної, навіть найдосконалішої, концептуальної побудови. Свобода у філософії - фундаментальний принцип буття й умова її життєздатності.

У метафізики, котра виникає (як і кожна наука) на грунті усвідомлення протилежності видимої, уявної реальності справжній, істинній, явища, даних у чуттєвих сприйняттях сутності, що осягається розумом. Однак, на відміну від науки, метафізика прагне довести цю ситуацію до граничного вирішення, надати їй абсолютного характеру. Протиставляючи видимість реальності, явище - сутності, вона прагне "дійти до краю" і подумки досягти такої точки, де "реальність уже не перетворюється на видимість, а істина набуває безумовного характеру"16. Так з'являється поняття останньої (остаточної) кінцевої реальності. Водночас діалектична філософія, внаслідок своєї неоднозначності, розмаїття, динамічності, нічого не стверджує як щось остаточно безумовне.

Без сумніву, у зв'язку з цим метод "метафізики економіки" має місце і повинен знайти певні окреслення. Як спосіб і принцип пізнання, він повинен враховувати стан економічної теорії - в історичному й особливо сучасному контексті, який характеризується низкою методологічних і концептуальних переворотів: маржинальних, кейнсіанських, інституційних, постмодерністських, синергетичних тощо. Органічна заповнюваність методологічних підходів зумовлена необхідністю "включення" загальнолюдських цінностей в об'єктивність значень цінностей смислового універсуму. Метафізичний метод у процесі дослідження має враховувати не тільки експотенціальне зростання теоретико-економічного дискурсу, але й конкретний смисловий контекст економічної думки тієї чи іншої епохи, який ми включаємо у наш розгляд для розв'язання актуальних проблем сучасності.

Предмет метафізики з'являється тією мірою, якою метафі­зика намагається виконати свої завдання, зокрема розв'язати свою головну проблему - пізнати останню або першу реаль­ність, що править за начало істинного знання та існування сві­ту. Саме прагнучи подумки вийти за межі світу, вона й виявляє зміст цієї реальності, виявляє в чистому вигляді те, що зазви­чай "замазане" в середині його емпіричних явищ. Власне ка­жучи, змістом метафізичних понять і є сам цей вихід або пе­рехід до іншої реальності, або те в емпіричних явищах, що вказує на цю іншу реальність, від якої вони залежать і без якої не можуть бути зрозумілі. Всі метафізичні поняття є трансценденціями, або поняттями, які не мають під собою емпірич­ної реальності, але вказують на вихід за її межі. Поняття Бога, приміром, виявляє несамостійність природного світу і вказує на необхідність виходу у сферу надприродного, аби зрозумі­ти існування самої природи. Душа є поняттям, за допомогою якого ми виходимо за межі тілесних, фізичних, точніше - фізіологічних явищ, прагнучи зрозуміти, що утворює основу нашого психічного життя. Досліджуючи причинно-наслідкові зв'язки, приходимо до необхідності вийти за межі цих зв'язків і починаємо говорити про першу причину, тобто таку, що роз­починає увесь цей ряд. Так з'являється поняття "каузальності через свободу" (І. Кант), трансцендентне щодо причинової необхідності.

В. І. Гусєв

Метод "метафізики економіки" визначається метафізичним мисленням, котре дає змогу здійснити предметно-регулятивний аналіз змісту та аспектацїї економічних вчень, особливо їх позамежові "надчуттєві" (трансцендентні) поняття. Останні відіграють конструктивну роль у пізнавальному процесі, виступаючи як організуючі й спрямувальні сили, як цілі й регулятивні принципи цього процесу, показуючи його скерованість до остаточної досконалості, тобто символізуючи вищі цілі пізнання.

На відміну від економічної теорії, а особливо від економічних наук, "метафізика економіки" зовсім не прагне повідомляти або доводити щось зовсім нове, чого б ми не знали раніше. Вона повинна виявляти те, що вже було "відоме", але не було чітко "пізнане". Йдеться про вже відоме, зрозуміле із самого себе, але, яке все таки неправильно тлумачиться і яке вимагає ретельного вивчення. Цього можна досягти - в межах методу - завдяки "опосередкуванню безпосередності". Г. В. Ф. Гегель виявив те, що все "на небі і на землі" є єдністю безпосереднього і опосередкованого.

Елементом методу "метафізики економіки" можна назвати й апріорний синтез. Метафізичні висловлювання є "синтетичними судженнями a priori", вважав І. Кант. Він встановив, що ні аналітичні, ні синтетичні судження a priori не можуть обгрунтувати науку, тим більше метафізику як науку. "Аналітичні судження", як судження пояснення, а не розширення знання, не ведуть до прогресу пізнання; стосовно "синтетичних суджень a priori", то вони пов'язані лише з одиничністю й випадковістю, а тому не забезпечують всезагальність і необхідність, які, згідно з І. Кантом, повинні бути властиві кожному науковому, а тим більше метафізичному, висловлюванню. Тому "в основі повинні знаходитися "синтетичні судження a priori", які висловлюють нове знання зі всезагальною значимістю і необхідністю. Всі основоположні метафізичні висловлювання завжди є синтетичними"17. Стосовно "метафізики економіки" синтетичне судження a priori як окремий метод відкриває шляхи виходу для нових вивчень сутності економічного знання.

Визначення методу "метафізики економіки" є проблемою методології, розробленої як в економічній теорії, так і в метафізиці. Економічна теорія впродовж свого історичного розвитку плідно використовувала не тільки емпіричні, а й загальнофілософські методи пізнання. Метафізика, як філософська наука, користується методами загальнофілософськими. Звідси можна припустити, що "метафізика економіки" акцентує дослідницьку увагу на логічному, дедуктивному, індуктивному та інтуїтивному методах, які є в основі дискурсу (дискурсивного мислення). Як метафізика, котра як вища галузь філософії має власний метод, що об'єднує всі показники внутрішнього і зовнішнього досвіду, досягаючи тим самим переваги можливості дискурсу, такі "метафізика економіки" повинна мати свої методологічні пріоритети. Враховуючи значення кантівського синтетичного судження a priori, таким методом можна визначити інтуїцію, котра розширює межі дискурсу.

Інтуїція - це не тільки один зі способів ірраціонального пізнання. Як метод вона є результат інтроспекції - самоспостереження, вивчення мислення людиною, котра сама переживає власні процеси переживання та усвідомлення. Вона спрямовує розум всередину мислення в процесі концентрації уваги на якому-небудь об'єкті (предметі, теорії),- вилученому з кола інших об'єктів. Сфера метафізичної дієвості інтуїції обмежена, немає чистої інтуїції, як такої, вона переходить у дискурс, точніше, переносить свої об'єкти на "зовнішність" свідомості, тобто на його "поверхню" (super-ego за З. Фрейдом). Завдяки цьому дискурсивне мислення отримує новий матеріал, а зовнішній досвід доповнюється внутрішнім. "Метафізика економіки", досліджуючи об'єкти "економічного світу", застосовуючи метод інтуїції, здобуває можливість поглибленого проникнення в їх сутність як феноменів економічного буття, що вивчаються.

Метод інтуїції застосовується, коли розум стає неспроможним в індуктивній і в дедуктивній побудовах знання. Розум, на думку А. Бергсона, не може проникнути у внутрішню сутність речей, а охоплює лише зовнішню сторону об'єкта. В "корінь" речей проникає лише інтуїція, завдяки їй "схоплюється" дійсність, встановлюється контакт буття з життям. Інтуїція є пізнавальним органом сутності речей і ключем до метафізики. Вона здатна до безпосереднього охоплення об'єкта, споглядального знання.

Значення інтуїції як методу "метафізики економіки", хоч і не викликає сумніву, але обмежене. Інтуїція є "спалахом світла" в підсвідомості, котра переносить у свідомість лише певний образ або бачення метафізичного принципу, а не весь принцип у цілому. В інтуїції немає подолання суб'єкт-об'єктності, як під час споглядання. Але цей "спалах" дає змогу відкрити для пізнання нові світи, побачити інші аспекти проблеми, яка досліджується. Короткочасне осяяння інколи значно вагоміше, ніж тривала, кропітка дослідницька робота. Для "метафізики економіки" інтуїція повинна стати внутрішнім станом, який викликає інтенція "зосередженого інтелекту ", коли він дистанціюється від мислення, від дискурсу, і збирає себе в концентрації. Посилюючись таким чином, інтелект проникає в підсвідомість, вилучаючи звідти ідеї і концепти.

Інтуїція як метод пізнання тим більш важлива для "метафізики економіки", оскільки є найнадійнішим способом проникнути в "трансцендентність" економіки, про що постійно наголошує у "філософії господарства" Ю. М. Осипов. "Вартість є економікою, а економіка є вартістю; вартість пізнається як трансцендентна цілісність (як музика, котра йде з середини), вартість не матеріальна, хоч і вселяється в матеріальні речі, а якщо і матеріальна, то по-особливому: невидимо, невідчутно, не фіксовано..."18. "Трансцендентне" проходить "червоною ниткою" крізь всю "філософію господарства". Вона "розлита" у всьому світі, по всіх частинах, структурах і просторах. Кожна людина, яка пізнає, діє, господарює, творить, має справу, так чи інакше, з трансценденцією. Трансцендентне є тією "частиною" світу, котра хоч і проявлена в навколишній дійсності, але сама по собі зовнішністю не є. її можна назвати "внутрішністю", "софійністю", "глибинністю" світу. Ця таємнича "частина" світу просто так людині недоступна. І чим далі від поверхні світу до його глибини, тим таїна стає все більшою, "і в самій глибині (висоті) панує абсолютна трансценденція, яка людиною взагалі ніяк не схоплюється, а лише помічається"19.

Як інакше можна проникнути в глибини трансцендентного, ніж за допомогою методу інтуїції? Адже воно лежить за межами досвіду і недосяжне розумному пізнанню, перебуває поза сферою чуттєво-розсудкового змісту пізнання. Дійсність, як і наука, є динамічною, рухомою і не дає себе реконструювати в "закостенілості" понять. Останні не можуть проникнути в трансцендентне, що, власне, завжди "відлякувало" від нього, переводило його в поняття релігійного пізнання і досвіду. Але інтуїція, як інтелектуальне проникнення в предмет економіки, проникнення в її сутність зсередини, дає змогу не лише відкрити інші сторони економічного сущого, а й максимально проникнути в його трансценденцію. У поєднанні з іншими загальнофілософськими методами і принципами пізнання метод інтуїції створює нові можливості рефлексії стосовно сущого економічного буття (світу економіки).



Схожі статті




Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 2.2. Наукове опредметнення "метафізики економіки"

Предыдущая | Следующая