Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 15.2. Держава в контексті неоінституціональної економічної теорії

Найповнішу взаємодію між державою та системою прав власності відобразив у своїх працях Д. Норт. Суть його підходу до цієї проблеми полягає в комбінуванні економічної теорії трансакційних витрат і теорії агентських відносин під час аналізу політичних інститутів та процесів на основі концепції раціонального вибору.

Взаємозв'язок між державою, правами власності та продуктивністю Д. Норт подає так: запас знань, нагромаджених суспільством, і ресурси визначають технічні верхні межі продуктивності й обсягу випуску - технічну межу продуктивних можливостей економіки. Проте для кожної схеми прав власності властива своя структурна межа продуктивних можливостей, яку досягають шляхом відбору із багатоманітності можливих типів економічної організації таких, за яких витрати мінімізуються, а обсяг випуску досягає максимуму. Система прав власності (за заданого стану технології та інших екзогенних чинників), що залежить від політичної структури суспільства, є визначальною до множинності можливих форм економічної організації. Наявність або відсутність стимулів для зближення структурної межі виробничих можливостей із технічними залежить від політичної системи. На практиці, щоб наблизити структурну межу виробничих можливостей до технічних, потрібні політичні зміни. Тому під час оцінювання економічних реформ з погляду витрат і вигід слід враховувати також витрати політичних змін і витрати зі збереження (забезпечення) кожної з систем.

На основні сучасного технологічного розвитку виробництва досягається високий рівень продуктивності. Однак це можливо за умови детально продуманої спеціалізації виробництва і створення складних мереж обміну між відокремленими індивідами. Із впровадженням передових технологій ускладнюються трансакції та збільшуються трансакційні витрати, пов'язані з застосуванням цих технологій. З метою зменшення трансакційних витрат, що супутні передовим технологіям, до прийнятого рівня потрібні адекватні схеми прав власності. У наданні такої схеми держава володіє відносними перевагами: "Економія від масштабу забезпечення правосуддя і захисту в зв'язку із розробкою системи законів - базове основоположне джерело цивілізації".

Суттєва для економічного зростання і повномасштабного застосування передових технологій готовність індивідуальних власників надавати необхідні специфічні активи безпосередньо залежить від схеми соціальних правил. Серед них важливим є наявність системи послідовного і неупередженого розгляду конфліктів третьою стороною. У більшості випадків нею може бути тільки держава.

Держава, як правило, не створює таких схем прав власності, що дають змогу наблизити економіку до технічної межі виробничих можливостей. Економічна історія свідчить, що факт відносного й абсолютного спаду пояснюється тільки організаційним провалом.

У теорії держави Норта розглядаються такі провали. Вона подібна до теорії Т. Гоббса (1588-1679) про "грабіжницьку" природу держави, в якій визначається як продуктивний, так і потенційний "грабіжницький" характер діяльності уряду. Держава, за Д. Нортом, - "організація, що має порівняльні переваги застосування насилля і поширює свої дії на географічну територію, кордони якої визначає влада; вона також оподатковує осіб, котрі проживають на цій території". Контроль над державою здійснює правитель, який монополізує як застосування насилля, так і пропозицію суспільних послуг. У процесі діяльності він, як і монополіст в економіці, застосовує цінову дискримінацію. її сутність полягає у реалізації продуктів (послуг) за різними цінами, що не зумовлено відмінностями у витратах.

Визнаний у суспільстві правитель перебуває у довготермінових контрактних відносинах із підданими. Такі стосунки грунтуються на визначених умовах обміну суспільних послуг на податки. Масштаби монопольної влади правителя обмежують ціну, що він може встановити на ці послуги. Зокрема, можливість правителя збільшувати свій монопольний прибуток обмежують такі чинники:

1) загроза появи потенційних суперників всередині держави або за її межами. Наявність у підданих кандидатів на заміну правителя коливається від однієї групи до іншої. Тому можливості чинити опір оподаткуванню у різних груп різні. Правителю ліпше дотримуватися політики цінової дискримінації (наприклад, звільнення від оподаткування вищих рангів армії та перекладення важкості податкового тягаря на розселене по всій країні і дезорганізоване сільське населення);

2) схильність до опортуністичної поведінки державних агентів, яких потрібно наймати, щоб забезпечити суспільні послуги і збирати податки;

3) різноманітність витрат виміру, особливо витрат виміру бази оподаткування (кому, скільки, де і як сплачувати податки).

Наявні обмеження є висхідними у поведінці та діях правителя, спрямованих на максимізацію його багатства. Він може вживати заходи щодо збільшення бази оподаткування лише після того, як зважатиме на всі умови, необхідні для збереження влади. Максимізація, котру здійснює правитель за обмежень, пов'язаних із міркуваннями "виживання" проблемами агентських відносин і витратами виміру, призведе до таких способів оподаткування і систем прав власності, що економіка перебуватиме на великій відстані від технічної межі виробничих можливостей. В екстремальних випадках оптимальна стратегія правителя може спричинити виникнення схеми прав власності, що призведуть до стагнації та економічного краху.

Щоб економіка функціонувала на технічній межі своїх виробничих можливостей, для економічних агентів потрібно створити адекватні стимули. їх наявність або брак залежать від схеми прав власності, яку формує держава. Конкретні стимули і схеми прав, необхідні для того, щоб наблизити економіку до технічної межі її виробничих можливостей, залежатимуть від доступної технології та низки інших обставин. Розрізняють такі визначальні чинники структури межі виробничих можливостей економіки:

1) міра, в якій особи, котрі приймають рішення, беруть на себе всі витрати і вигоди, що пов'язані з їх діями та призводять до зростання продуктивності. З цього приводу Д. Норт зазначає: "економічні організації, які стимулюють економічне зростання, можуть робити це шляхом інтерналізації вигод та екстерналізації витрат, підвищувати таким чином окрему норму віддачі від "продуктивної" економічної діяльності ціною витрат, що здійснюють інші прошарки суспільства";

2) міра чіткості визначення прав власності та надійності їх захисту нині і в майбутньому, а також той фактор, наскільки організовано і з невеликими витратами вирішуватимуться конфлікти щодо власності та виконання контрактів. Чітка визначеність і надійність захисту прав власності стимулюють інвесторів збільшувати основний продуктивний капітал економіки;

3) міра вкладу існуючої системи прав власності у зменшення витрат, яка пов'язана зі змінами цінових параметрів активів і товарів із переходом прав власності на ресурси від одного власника до іншого. Шляхом створення таких схем прав, за яких знижуються витрати трансакційного процесу, можна наблизити економіку до технічної межі її виробничих можливостей;

4) міра, в якій держава забезпечує право власності на активи з метою найліпшого використання ситуації, коли високі трансакційні витрати перешкоджають добровільному обміну. Якщо держава у процесі врегулювання конфліктів стосовно варіантів використання ресурсів керується неокласичним критерієм максимізації багатства, то вона сприятиме збільшенню обсягів виробництва.

Отже, у теорії держави зазначаються різні причини, внаслідок яких держава може створювати права власності, не сумісні з економічним розвитком. Проте ці пояснення грунтуються на твердженнях, що існують інформаційні та трансакційні витрати, з одного боку, і відбувається боротьба навколо розподілу доходів та багатства - з іншого. На думку Д. Норта, "у ситуації нульових трансакційних витрат правитель міг би спочатку розробити ефективну сукупність правил, а потім торгувати щодо своєї ренти; але у цьому постулаті економічної теорії добробуту просто ігноруються позитивні трансакційні витрати, а у них саме вся справа".



Схожі статті




Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 15.2. Держава в контексті неоінституціональної економічної теорії

Предыдущая | Следующая