Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - Промислово-фінансові групи (ПФГ)
Сучасні ПФГ являють собою диверсифіковані багатофункціональні структури, що утворюються в результаті об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових та інвестиційних інститутів, а також інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій, посилення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, зміцнення технологічних і коопераційних зв'язків, зростання економічного потенціалу їхніх учасників.
Тенденції формування промислово-фінансових груп відображають загальні закономірності розвитку світового виробництва і носять універсальний характер:
- концентрація капіталу (злиття і поглинання, створення стратегічних альянсів);
- інтеграція промислового і фінансового капіталу;
- диверсифікованість форм і напрямів діяльності;
- глобалізація діяльності (поширення товарів і послуг, створення дочірніх структур на найбільш привабливих іноземних ринках);
- інтернаціоналізація капіталу (зростання транснаціональних компаній, залучення іноземних інвестицій тощо);
- сек'юритизація активів компаній;
- використання новітніх інформаційних технологій;
- поширення міжнародних стандартів регулювання національних ринків (капіталу, товарів, послуг, праці).
Промислово-фінансові групи мають низку переваг перед іншими суб'єктами ринку в економічному і фінансовому плані:
1) відбувається зміцнення технологічного ланцюга від видобутку сировини до випуску кінцевої продукції, посилюється інтегрованість виробництва;
2) диверсифікованість діяльності сприяє стабільності підприємств, групи і підвищує конкурентоспроможність їх продукції;
3) створюються реальні передумови і можливості для структурної перебудови виробництва;
4) з'являються перспективи акумулювання значного капіталу для досягнення поставлених виробничих і фінансових цілей;
5) виникають реальні можливості маневрування фінансовими ресурсами як у рамках ПФГ, так і поза нею, розширення масштабів діяльності і сфер впливу;
6) відбувається перерозподіл капіталу між різними підрозділами ПФГ відповідно до стратегічного вибору групи;
7) збільшується фінансова міць групи, її фінансова стабільність і спроможність з максимальною ефективністю використовувати авансований капітал.
Крім ПФГ серед поширених форм промислово-виробничих комплексів і об'єднань слід виділити холдинги, консорціуми, стратегічні альянси, спільні підприємства.
Холдинг - це організація, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній з метою здійснення стосовно них функції контролю й управління. Холдинг є специфічним управлінським і фінансовим ядром сучасних корпорацій, конгломератів та інших організаційних структур ринку.
Функціонування холдингових систем на ринку, як і ПФГ, має ряд переваг перед окремо взятими компаніями:
O можливість створення замкнених технологічних ланцюжків від видобутків і сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;
O економія на торговельних, маркетингових та інших послугах;
O використання переваг диверсифікованості виробництва;
O єдина податкова і кредитно-фінансова політика;
O можливість ефективного розподілу фінансових та інвестиційних ресурсів у межах холдингової системи;
O кожне підприємство, яке увійшло до холдингу і одержало його акції в обмін на передавання частки своїх акцій, стає економічно зацікавленим в ефективній діяльності всіх його суб'єктів.
До того ж холдинги мають певні переваги і щодо інших об'єднаних форм організації бізнесу:
- холдинг є більше простим з юридичної точки зору і менш дорогим способом здійснення контролю над іншими фірмами, ніж злиття, поглинання або покупка активів іншої фірми;
- при створенні холдингу материнська компанія враховує добровільність і думку дочірнього товариства;
- створення дочірніх товариств, контрольованих холдингом, дозволяє корпорації одержати юридичні підстави для проникнення на ринки країн, в яких діяльність корпоративних структур обмежена.
Консорціум Являє собою одну з форм об'єднань, створюваних на основі угоди між кількома банками, підприємствами, компаніями, фірмами, науковими центрами, державами для спільного проведення великих фінансових операцій з розміщення позик, акцій або реалізації науко - і капіталомістких проектів, у тому числі міжнародних.
Завдяки такої форми відбувається зрощування банківського і промислового капіталу, однак партнери, що входять до консорціуму, повністю зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за винятком тієї частини діяльності, що стосується цілей консорціуму. Консорціуми організовуються для посилення конкурентних позицій їх учасників. На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу консорціуми практикуються в галузях, пов'язаних з новими технологіями, на стику різних сфер діяльності і галузей. Характерною рисою сучасних консорціумів є спільне проведення науково-дослідних робіт.
Стратегічний альянс - це особлива форма координації діяльності на довгостроковій основі виробничої та ринкової діяльності двох і більше компаній.
Стратегічні альянси можуть бути горизонтальними (з іншими фірмами галузі) і вертикальними (з партнерами в інших галузях) залежно від завдань, які ставлять перед собою сторони.
Мета стратегічних альянсів може бути також різною:
O проникнення на нові ринки;
O зниження ризику за рахунок його перерозподілу;
O одержання економії на масштабах, зменшення витрат;
O подолання торговельних та інвестиційних бар'єрів;
O обмін технологіями і розробка загальних технічних стандартів;
O розширення асортименту продукції та ін.
Незважаючи на стрімке поширення таких альянсів у 1990-ті роки, вони не завжди дають бажаний ефект. У галузях з динамічною технологією стратегічні альянси нестабільні, фірми постійно перегруповують свої сили, реагуючи на потреби, що швидко змінюються.
Стратегічні альянси створюють такі взаємозв'язки, за яких кожен з учасників розраховує збільшити прибутковість належних йому активів, посилити переваги власності. Разом з тим такі союзи, очевидно, являють собою нову специфічну форму інтернаціоналізації ринкових відносин і значно доповнюють традиційні переваги інтернаціоналізації. Вони мають також значний потенціал вигод у зв'язку з перевагами розміщення партнерів, причому на відміну від прямих інвестицій у іноземні проекти одержання цих вигод не пов'язане з великим ризиком. Не випадково багато великих компаній розглядають транснаціональні союзи як альтернативу спільним підприємствам.
Спільне підприємство - інститут міжфірмового співробітництва з метою розроблення, виробництва або маркетингу продукту, що перетинає національні кордони, не заснований на короткострокових ринкових трансакціях і припускає значний і тривалий внесок партнерів у вигляді капіталу, технології або інших активів та розподілом відповідальності в управлінні між фірмами-партнерами
Спільні підприємства створюють з різною метою:
- підвищення експортних можливостей;
- отримання прямих іноземних інвестицій;
- продаж технології за допомогою ліцензування та ін.
Серед основних переваг спільних підприємств слід відмітити таке:
O спільна діяльність найбільш вигідна для невеликих підприємств, які не мають достатніх фінансових можливостей, рівня підготовки персоналу, не має інформації про кон'юнктуру та обсяг зовнішнього ринку, позиції конкурентів;
O вихід на іноземні ринки значно полегшується, якщо у спільному підприємстві бере участь місцева фірма;
O у період економічної кризи надається підтримка національній економіці.
Безумовно, як і будь-яка інша форма підприємницької та інноваційної діяльності, спільні підприємства мають ряд недоліків:
- відсутність регламентованої державної підтримки діяльності;
- недосконала система захисту іноземних інвестицій;
- розвиток і навчання персоналу майбутнього конкурента;
- складність в організації взаємовідносин, вирішення проблемних питань;
- конкуренція з власними підприємствами.
Схожі статті
-
Тривалий час об'єктом управління був стабільний виробничий процес, незмінна виробничо-технічна база, відносно стійка номенклатура продукції з високим...
-
2.1. Рівні модернізації в системі світової економіки та сучасні моделі інноваційного розвитку Сьогодні спеціалісти оцінюють існуючий рівень...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - II. Оборонні стратегії
Оборонні стратегії Орієнтовані на збереження стабільних позицій організації на ринку. До них належать стратегії імітації, захисту, оперативного...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - Розділ 2. Державне регулювання інноваційного розвитку
2.1. Рівні модернізації в системі світової економіки та сучасні моделі інноваційного розвитку Сьогодні спеціалісти оцінюють існуючий рівень...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 2.2. Сутність і напрями державної інноваційної політики
Головним суб'єктом інноваційного розвитку національної економіки в цілому та суб'єктів її господарювання зокрема є держава, яка і визначає вибір певної...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - Розділ 4. Фактори успішності нововведень
4.1. Сприйнятливість організації до нововведень Нововведення неминучі і мають бути вчасно сприйняті організацією. Керівники корпорацій виходять з того,...
-
Найбільш ефективною та особливою формою організації інноваційної діяльності є малі інноваційні підприємства. З народногосподарської точки зору мале...
-
Науково обгрунтоване формування організаційних структур управління - актуальне завдання сучасного етапу розвитку так званої трансформаційної економіки. У...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 1.1. Інновації та економічне зростання
1.1. Інновації та економічне зростання Проблема інноваційного розвитку - предмет пильної уваги економістів ще з часів промислової революції (XVI-XVII...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 4.4. Інноваційна інфраструктура
Організаційну, правову та економічну підтримку інноваційної діяльності підприємства на різних рівнях і в різних формах забезпечує інноваційна...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 4.1. Сприйнятливість організації до нововведень
4.1. Сприйнятливість організації до нововведень Нововведення неминучі і мають бути вчасно сприйняті організацією. Керівники корпорацій виходять з того,...
-
1.1. Інновації та економічне зростання Проблема інноваційного розвитку - предмет пильної уваги економістів ще з часів промислової революції (XVI-XVII...
-
Активізація інноваційної діяльності на всіх рівнях економіки повинна супроводжуватися реформуванням, певною адаптацією існуючих організаційно-економічних...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 1.2. Поняття та класифікація інновацій
Термін "інновація" вперше ввів у науковий обіг австрійський учений Йозеф Шумпетер 1912 р. у праці "Теорія економічного розвитку" [77]. Він визначав...
-
3.1. Інновації як умова стабільності і розвитку підприємства Управління підприємством як вид діяльності носить подвійний характер. З одного боку, ця...
-
6.1. Організаційні основи розробки і впровадження інновацій Ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства великою мірою залежить від...
-
6.1. Організаційні основи розробки і впровадження інновацій Ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства великою мірою залежить від...
-
3.1. Інновації як умова стабільності і розвитку підприємства Управління підприємством як вид діяльності носить подвійний характер. З одного боку, ця...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - І. Наступальні (агресивні) стратегії
За формою реалізації наступальні (агресивні) стратегії поділяються на два типи: активна (стратегія лідерства) і помірна (прямування за лідером). Активна...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 5.2. Стратегічне планування інноваційного розвитку
Найважливішою складовою внутрішньогосподарського механізму інноваційних підприємств повинна бути організація внутрішньогосподарської системи планування....
-
Методи державного регулювання інноваційної діяльності - прямі та опосередковані (непрямі) способи впливу органів державного управління на поведінку...
-
Оцінку інноваційної активності підприємства з метою використання ресурсів та резервів реалізації стратегії технологічного розвитку проводять на основі...
-
Інституційне забезпечення інвестиційної та інноваційної діяльності - сукупність державних і недержавних інституцій, які забезпечують наявність правових,...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - ПЕРЕДМОВА
Тенденції та явища, що сьогодні багато в чому визначають стан української економіки - структурні і галузеві проблеми виробництва, його велику ресурсну...
-
Ефекти глобалізації достатньо виразно виявляються і в Україні. Основні імпульси економічного зростання в такому господарському центрі, як Київ з 70 %...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - 4.2. Техніко-організаційний рівень виробництва
На підприємствах, в яких основна частка інновацій припадає на продуктові інновації, особливу увагу у ході визначення рівня сприйнятливості нововведень...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - Функція мотивації та стимулювання
Сутність цієї функції в інноваційному менеджменті полягає в забезпеченні виконання планових завдань і об'єднання людей, які спільно реалізують...
-
Безконфліктне впровадження змін в умовах співпраці всього колективу є швидше виключенням, ніж правилом. По-різному оцінюються зміни з боку керівництва...
-
У зв'язку з тим, що інноваційний процес загалом торкається широкого кола економічних суб'єктів, мотивація інноваційних процесів - це різноманітна...
-
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - Функція координації
Сутність цієї функції в інноваційному менеджменті полягає в забезпеченні виконання планових завдань і об'єднання людей, які спільно реалізують...
Інноваційний менеджмент - Захарченко В. І. - Промислово-фінансові групи (ПФГ)