Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Світова електроенергетика
Входить до складу ПЕК, утворюючи у ньому "верхній поверх". Можна сказати, що вона є однією з базових галузей світового господарства. Така її роль зумовлена потребою електрифікації виробництва в різних сферах людської діяльності. Тому і рівень електрифікації паливно-енергетичного балансу світу, що визначається кількістю первинних енергоресурсів, постійно зростає, й у розвинених країнах вже перевищив 2/5. У другій половині XX ст. виробництво електроенергії збільшилося майже в 15 разів. Протягом цього часу темпи зростання попиту на електроенергію перевищували темпи зростання попиту на первинні енергоресурси. У першій половині 1990-х років вони становили відповідно 2,5 і 1,5 % у рік, а нині 1 % і 3,4 % у рік.
Згідно з прогнозами, до 2015 р. світове споживання електроенергії може зрости до 18-19 трлн кВт * год, а до 2020 р. - до 26- 27 трлн кВт * год. Відповідно збільшуватимуться і встановлені потужності електростанцій світу, що вже в середині 1990-х років перевищили рівень у 3 млрд кВт.
Між трьома основними групами країн виробництво електроенергії розподіляється таким чином: на економічно розвинені країни припадає 65 % світової електроенергії, на країни, що розвиваються, - 22 % і на країни з перехідною економікою - 13 %. Припускають, що частка країн, що розвиваються, у перспективі зростатиме, і до 2020 р. вони забезпечать уже близько 1/2 світового виробництва електроенергії.
Розподіл світового виробництва електроенергії між великими географічними регіонами також поступово змінюється. Так, у 1950 р. на частку Північної Америки припадало 46%, Західної Європи - 25, Східної Європи (із СРСР) - 14, Азії - 10, Латинської Америки, Австралії та Океанії - по 2 і Африки - 1 %. До кінця 1990-х років частка Північної Америки зменшилася до ЗО %, Західної Європи - до 19, Східної Європи (із СНД) - до 11, тоді як частка Азії зросла до 30 %, Латинської Америки - 5 %, Африки - майже до 3 %, частка Австралії та Океанії залишилася незмінною. З огляду на прогнози, у 2015 р. споживання електроенергії в Північній Америці та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні зрівняється на позначці майже 6 трлн кВт - год. У Західній Європі воно становитиме 2800 млрд кВт * год, у Латинській Америці - 1350, в Африці - 550, на Ближньому і Середньому Сході - 350 млрд кВт o год.
Такий порядок регіонів у певній мірі визначає і перелік головних країн - виробників електроенергії (табл. 6.1). Аналізуючи табл. 6.1, неважко помітити, що з 18 країн, що увійшли в неї, 14 належать до економічно розвинених і 4 - до тих, що розвиваються. У цілому склад цієї групи вже протягом тривалого часу залишається більш-менш стійким, але число країн у ній поступово зростає. Ще в 1985 р. їх було всього 11, причому в першу п'ятірку входили США, СРСР, Японія, Канада і Китай. Відповідно до прогнозів ООН, у 2020 р. виробництво електроенергії в США досягне 4350 млрд кВт * год, у Китаї - 3450 млрд, в Індії - 1150 млрд, у Республіці Корея - 340 млрд, а в країнах ЄС у цілому - 2115 млрд кВт o год.
Таблиця 6.1. Виробництво електроенергії провідними країнами світу
Країна |
Виробництво, млрд кВт o год |
Країна |
Виробництво, млрд кВт o год |
США |
3980 |
Бразилія |
340 |
Китай |
1325 |
Італія |
260 |
Японія |
1080 |
Республіка Корея |
260 |
Росія |
875 |
ПАР |
205 |
Канада |
585 |
Іспанія |
200 |
Німеччина |
565 |
Австралія |
195 |
Індія |
550 |
Мексика |
185 |
Франція |
540 |
Україна |
170 |
Велика Британія |
350 |
Швеція |
160 |
Показник виробництва електроенергії з розрахунку на душу населення належить до найважливіших індексів, що характеризують певну країну, адже він повною мірою відображає ступінь електрифікації її економіки. Оскільки темпи приросту виробництва електроенергії вищі, ніж середні темпи приросту населення, цей показник для всього світу поступово зростає і нині становить близько 2500 кВт * год. Виробництво на душу населення, що перевищує цю середню кількісну межу, мають уже 55 країн світу, які представляють усі континенти. Як і можна було очікувати, серед них переважають економічно розвинені країни Північної Америки (Канада - понад 18 тис. кВт o год, США - майже 14 тис), Західної Європи (Франція - близько 9 тис, Німеччина - майже 7 тис), Японія (більше 8 тис. кВт * год). Але "чемпіоном світу" серед них була і залишається Норвегія, де показник виробництва електроенергії на душу населення перевищує 26 тис. кВт * год. Серед країн, що розвиваються, виробництво на душу населення вище середньосвітового рівня мають переважно нафтовидобувні країни з невеликою чисельністю населення і досить розвиненою теплоенергетикою (Кувейт - близько 14 тис. кВт ' год, Катар - 10 тис, Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн - 6-7,5 тис кВт o год). Але переважна більшість країн, що розвиваються, має показники виробництва на душу населення нижчі 1000 кВт o год, а, наприклад, Бангладеш в Азії, Судан, Танзанія, Ефіопія в Африці не досягають і 100 кВт o год.
Структура виробництва електроенергії також не залишається незмінною. До середини XX ст., на вугільному етапі розвитку світового енергоспоживання, в структурі енергетики різко переважала частка теплових електростанцій з деякою частиною ГЕС. Потім, у міру розвитку гідроенергетики та атомної енергетики, частка ТЕС почала зменшуватися. Нині майже 2/3 світового виробництва електроенергії припадає на ТЕС і по 1/5-1/6 - на ГЕС і АЕС. Згідно з прогнозами ООН, структура використання палива на ТЕС у перспективі трохи зміниться; у 2015 р. частка газу може зрости до 17-24 %, а частка мазуту зменшитися до 6-7 %.
Подібні структурні контрасти ще чіткіше виявляються на прикладах окремих країн. Відповідно до цього їх можна поділити на три великі групи.
Для країн першої групи характерне переважання виробництва електроенергії на ТЕС, що працюють на вугіллі, мазуті та природному газі. До цієї групи належать США, більшість країн Західної Європи і СНД, Японія, Китай, Індія, Австралія та ін. Особливу підгрупу серед них утворюють країни, де ТЕС дають 95-100 % усієї електроенергії. Це або типово вугільні (Польща, ПАР), або типово нафтогазові (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Оман, Ірак, Лівія, Алжир, Трінідад і Тобаго, Туркменистан) країни, або країни, що орієнтуються на привізне паливо (Данія, Ірландія, Білорусь, Молдова, Ізраїль, Йорданія, Кіпр, Сінгапур, Сомалі, Куба).
До складу другої групи входять країни, що мають переваги у гідроенергетиці. їх нараховується понад 50. У Західній Європі (Норвегія - 99,5 %, Албанія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Швейцарія, Латвія) і в Азії (Бутан, В'єтнам, Лаос, Шрі-Ланка, Афганістан) їх порівняно не так багато. Проте в Африці таких країн більше 20, причому в деяких з них (Зімбабве, Конго, Демократична Республіка Конго, Уганда, Руанда, Малаві) фактично всю електроенергію виробляють на ГЕС. Що стосується Латинської Америки, то гідроенергетика є визначальною в усіх країнах цього континенту, за винятком Куби, Мексики та Аргентини. З країн Північної Америки до другої групи належить Канада, з країн Океанії - Нова Зеландія, з країн СНД - Таджикистан, Киргизія та Грузія.
Третю групу країн утворюють держави, в яких переважає електроенергія, що виробляється на АБС. Це насамперед Франція, Бельгія, Словаччина, Словенія і Литва в Західній Європі.
Загальний обсяг торгівлі електроенергією становить приблизно 350 млрд кВт o год у рік, або 2,3 % від її сумарного виробництва. Найбільшими експортерами електроенергії є Франція, Канада, Парагвай, Німеччина, а імпортерами - насамперед США, Німеччина, Італія, Бразилія, Швейцарія.
Схожі статті
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Вугільна промисловість
Продовжує залишатися важливою галуззю світової енергетики, а вугільне паливо - посідати друге місце у структурі світового енергоспоживання. Розвиток цієї...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Газова промисловість світу
Природний газ як паливо має багато позитивних властивостей, зокрема високу теплотворну здатність, транспортабельність, більшу, порівняно з нафтою і...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 6.1. Паливно-енергетичний комплекс
Незважаючи на бурхливий розвиток інформаційних технологій та перехід розвинених країн світу до постіндустріального етапу розвитку, промисловість...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Розділ 6. ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ СВІТУ
Незважаючи на бурхливий розвиток інформаційних технологій та перехід розвинених країн світу до постіндустріального етапу розвитку, промисловість...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 2.1. Класифікація галузей промислових комплексів
2.1. Класифікація галузей промислових комплексів Галузь промисловості - це сукупність підприємств, виокремлена за єдністю економічного призначення...
-
2.1. Класифікація галузей промислових комплексів Галузь промисловості - це сукупність підприємств, виокремлена за єдністю економічного призначення...
-
1.1. Сутність територіальної організації промисловості У сучасній економічній і суспільно-географічній науках широко використовують таке поняття, як...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.1. Економічні передумови
3.1. Економічні передумови До найважливіших економічних передумов територіальної організації промислових комплексів належать: трудові ресурси і...
-
3.1. Економічні передумови До найважливіших економічних передумов територіальної організації промислових комплексів належать: трудові ресурси і...
-
Аналізові виробничих зв'язків між промисловими підприємствами і галузями промисловості слід приділити особливу увагу. Виробничі зв'язки виникають як з...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Фондовіддача, або віддача основних засобів
Виражає виробничі відносини щодо економічної ефективності використання засобів виробництва. Якісний аспект цих відносин відображає критерій економічної...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.3. Науково-інноваційні передумови
3.3.1. Сутність науково-інноваційного потенціалу держави та його роль у формуванні промислових комплексів Науково-технічний прогрес неможливий без...
-
Сільськогосподарська сировина є важливою умовою розвитку галузей, що виробляють предмети споживання і продукти харчування. Переважна її частина...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.2.3. Водні, лісосировинні та морські ресурси
Велике значення для промислового виробництва мають джерела водопостачання. Використання води на промислових підприємствах досить значне. Надзвичайно...
-
3.2.1. Роль і значення сировинних баз у формуванні промислових комплексів Розвиток промисловості значною мірою залежить від природних ресурсів, зокрема...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.2. Природні передумови
3.2.1. Роль і значення сировинних баз у формуванні промислових комплексів Розвиток промисловості значною мірою залежить від природних ресурсів, зокрема...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.1.5. Ринок споживання промислової продукції
Географія споживачів, як правило, завжди суттєво впливає на вибір місця будівництва індустріальних і пов'язаних з ними об'єктів. Для дослідження питання...
-
Матеріально-технічна база - сукупність речових елементів продуктивних сил, що функціонують у суспільному виробництві за певних економічних відносин. До...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.1.1. Трудові ресурси та їх кадровий склад
3.1. Економічні передумови До найважливіших економічних передумов територіальної організації промислових комплексів належать: трудові ресурси і...
-
У промисловому комплексі України створюється близько третини валової доданої вартості (ВДВ) усіх галузей національної економіки і зосереджено майже 30 %...
-
Виробництво товарів народного споживання представлене галузями легкої та харчової промисловостей. Легка промисловість спеціалізується на виробництві...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.7. Будівельний комплекс
Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких використовується для капітального будівництва у сферах промисловості,...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.6. Лісопромисловий комплекс
Лісопромисловий комплекс - це міжгалузеве утворення в межах України, що об'єднує лісові галузі (від вирощування й експлуатації лісу до глибокої переробки...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.5. Комплекс хімічних та нафтохімічних виробництв
Хімічна промисловість є основою хімізації народного господарства - процесу широкого застосування хімічних технологій, синтетичних матеріалів у різних...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.4. Машинобудівний комплекс
Машинобудування і металообробка охоплюють кілька десятків спеціалізованих галузей, подібних за технологією і використанням сировини. Крім того, до складу...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.3. Гірничо-металургійний комплекс
Металургійна промисловість - одна з найважливіших комплексних галузей у сучасній структурі промислового комплексу України. Ця галузь посідає одне з...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Електроенергетика
Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів та споживачів електроенергії. її розвиток...
-
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.2. Паливно-енергетичний комплекс
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це міжгалузева система, що розвивається на основі видобутку палива і виробництва енергії, їх транспортування,...
-
Питання формування агломераційного ефекту території - одне з найбільш дискусійних та недостатньо вивчених у географії промислових комплексів. Незважаючи...
-
3.3.1. Сутність науково-інноваційного потенціалу держави та його роль у формуванні промислових комплексів Науково-технічний прогрес неможливий без...
Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - Світова електроенергетика