Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 18.2. Організаційні форми страхових фондів
У практиці господарювання економічна категорія страхування проявляється через формування спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків - страхових фондів. Створення страхових фондів, у свою чергу, може здійснюватись у трьох формах (рис. 18.3).
Самострахування грунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це дорога і нераціональна форма. З цих причин сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створенні фінансових резервів суб'єктами господарювання та певного резервування коштів фізичними особами. Більш поширена ця форма в банківській сфері, де вищий ступінь ризику і встановлено досить високий рівень відповідальності.
Рис. 18.3. Організаційні форми існування страхового фонду
Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд Кабінету Міністрів. Формується він у розмірі до 1 % обсягу видатків загального фонду Державного бюджету і входить до складу видатків державного бюджету України. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
Головними напрямками витрачання коштів резервного фонду є:
- фінансування витрат, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями;
- фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;
- непередбачені витрати, пов'язані з введенням нових законів;
- інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження державного бюджету.
Одночасно встановлена вимога згідно з якою кошти резервного фонду Державного бюджету України не можуть використовуватися на погашення боргів уряду та на збільшення сум по статтях видатків, передбачених у державному бюджеті.
Отже, страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, а страхова забезпеченість поточної діяльності юридичних і фізичних осіб є їх прерогативою і не може бути повністю перекладена на державу.
Самострахування і централізоване страхове забезпечення можуть здійснюватися в натуральній і грошовій формах. До фінансової системи належать страхові відносини в грошовій формі.
Створення колективних страхових фондів грунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.
Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Порівняно з самострахуванням воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності. Ці витрати юридичних і фізичних осіб характеризують їх плату за зниження рівня ризику фінансових втрат. Раціональна організація страхової справи означає її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів забезпечує високі гарантії відшкодування збитків, з іншого - дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.
Організація страхової справи засновується на виділенні суб'єктів страхування, об'єктів страхування і форм страхових відносин.
Основними суб'єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований. Страховик - юридична особа - страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовим інститутом.
Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.
Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування у разі настання страхового випадку. У договорах особистого страхування - особа, на користь якої укладений договір страхування і яка має право отримати компенсацію при настанні страхового випадку чи викупну суму, за дострокового розірвання договору. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо уклав договір стосовно себе і сплатив страховий внесок. Крім того, може виділятись такий суб'єкт, як отримувач страхового відшкодування, у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.
Об'єктами страхування можуть бути майно, життя і здоров'я громадян, працездатність та працевлаштування, недоотриманий прибуток при здійсненні фінансових та господарських операцій тощо.
Страхування може проводитись в обов'язковій і добровільній формах. Обов'язкове страхування зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою.
Законодавством установлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.
Обов'язковим страхуванням охоплюються всі об'єкти без заяв страхувальників, оскільки сама реєстрація об'єкта є підставою для того, щоб він був охоплений страхуванням.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Нижче перелічені об'єкти страхових відносин залежно від видів страхування.
Об'єктом майнового страхування є майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширенішим серед фізичних осіб є страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів. Поступово розширюється майнове страхування у сфері приватного бізнесу.
Об'єктами особистого страхування виступають життя та здоров'я громадян. Видами особистого страхування є змішане страхування життя (об'єктами виступають одночасно життя і здоров'я), страхування дітей, весільне страхування та ін. Особисте страхування виконує ризикову та нагромаджувальну функції. Ризикова передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна функція полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.
У разі страхування відповідальності об'єктом є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид - страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів.
Крім того, об'єктом страхування може бути професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов'язків можуть спричинити збитки своїм клієнтам.
Об'єктом страхування фінансових ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки у процесі здійснення певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій, біржових угод, депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів та ін. Ця галузь страхування особливо важлива в умовах ринкової економіки, яка пов'язана з безліччю підприємницьких ризиків.
У системі соціального страхування об'єктом страхування є працездатність та працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страхування працевлаштування здійснюється на випадок безробіття.
Таким чином, соціальне страхування представляє собою частину грошових відносин по розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою формування і використання фондів, призначених для утримання осіб, які не беруть участі в суспільній праці. Суб'єктами відносин виступають держава, підприємства і організації різних форм власності, населення.
В економічній і публіцистичній літературі при характеристиці сфери соціального захисту населення вживають такі терміни як "соціальне забезпечення" і "соціальне страхування", нерідко ототожнюючи їх, або навпаки, вважаючи їх неоднозначними. Між тим кожний з них несе спеціальне смислове навантаження.
Соціальне забезпечення - це встановлена державою система матеріального забезпечення громадян в старості, на випадок повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також допомога багатодітним, неповним і малозабезпеченим сім'ям.
Соціальне забезпечення здійснюється у формах "соціального страхування" і "опікування".
Характерною рисою соціального страхування є фінансування соціальних виплат за рахунок внесків. Форма "опікування" представляє фінансування з бюджету і орієнтована на індивідуальні потреби.
Таким чином, під соціальним забезпеченням слід розуміти процес соціального захисту населення, а під соціальним страхуванням - одну з форм здійснення цього процесу. Форма соціального страхування є домінуючою в країнах ринкової економіки. Причому в одних країнах метод страхування носить нагромаджувальний характер, а в інших - солідарний.
Соціальне страхування має обов'язковий і добровільний характер. В обов'язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності, страхування на випадок безробіття. Страхові платежі здійснюють у формі внесків, страхове відшкодування проводять через виплату пенсій - у разі повної чи часткової втрати працездатності, та допомоги - у разі тимчасової втрати працездатності та у зв'язку з безробіттям.
Система соціального страхування може бути двох видів: державна і недержавна (формування недержавних та відомчих пенсійних фондів).
Державне соціальне страхування є обов'язковим. Воно має за мету забезпечення соціальних інтересів всього населення країни і окремих груп громадян, чия професійна діяльність пов'язана з особливо небезпечними умовами праці.
Особливостями солідарної системи державного соціального страхування є не персоніфікований характер внесків (вони не нагромаджуються, а витрачаються відразу на виплату пенсій) і їх непрямий характер (внески в спеціальний фонд здійснюють в більшій мірі роботодавці і в меншій - наймані працівники). Пенсії сьогоднішнім пенсіонерам оплачуються економічно активним населенням. Така концепція пенсійного забезпечення підтримується багатьма. Але висловлюється думка, що її необхідно вдосконалювати, встановивши більшу залежність розміру пенсії від заробітку і стажу. Разом з тим реформування пенсійного забезпечення проводиться шляхом вдосконалення системи пенсійного забезпечення як державного обов'язкового, так і недержавного добровільного.
Ефективність додаткового пенсійного забезпечення доведена досвідом розвинутих країн, де політика пенсійного забезпечення ведеться у двох напрямах: гарантоване забезпечення мінімальної трудової пенсії і підтримка малозабезпечених верств населення; розширення можливостей громадян у самозабезпеченні своєї старості через додаткове нагромаджувальне страхування.
Частка додаткової пенсії в пенсійному доході становить 15-16 % в Італії, 3540 % - у Франції, 75 % - у США. Число пенсіонерів, які отримують недержавні пенсії, становить 70 % від всіх пенсіонерів Західної Європи.
Не менш актуальною є проблема медичного страхування. Посилаючись на досвід зарубіжних країн і Росії, пропонується запровадити медичне страхування в Україні. На страховому ринку вже з'явились добровільні види медичного страхування, але це не означає, що знайдено реальний вихід щодо поліпшення медичного обслуговування населення.
У медичному страхуванні об'єктом страхування є здоров'я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі через державні або недержавні структури. Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів). Страхове відшкодування надається у формі оплати лікування.
Схожі статті
-
Соціальне страхування - це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Тема 18. СТРАХУВАННЯ І СТРАХОВИЙ РИНОК
18.1. Особливості фінансових відносин у сфері страхування Страхування є самостійною сферою фінансової системи. Включаючи сферу страхування до фінансової...
-
18.1. Особливості фінансових відносин у сфері страхування Страхування є самостійною сферою фінансової системи. Включаючи сферу страхування до фінансової...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Пенсійний фонд
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Фонд соціального страхування від нещасних випадків
Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 14.6. Принципи і форми бюджетного фінансування
Витрачанню бюджетних ресурсів конкретними розпорядниками передує етап виділення відповідних коштів, або інакше бюджетне фінансування - тобто, надання...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 14.1. Сутність, значення та функції державного бюджету
14.1. Сутність, значення та функції державного бюджету Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 17.3. Недержавні фінансові фонди
За рахунок державних фондів цільового призначення держава виконує лише основні функції, а допоміжні та додаткові, а також функції суто комерційного...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 15.1. Економічна сутність і функції податків
15.1. Економічна сутність і функції податків В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Тема 15. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА
15.1. Економічна сутність і функції податків В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими...
-
14.1. Сутність, значення та функції державного бюджету Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 16.1. Економічна сутність і роль державного кредиту
16.1. Економічна сутність і роль державного кредиту Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Тема 16. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ
16.1. Економічна сутність і роль державного кредиту Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 15.4. Податкова політика та податкова система в Україні
Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у...
-
Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм - доходів і видатків, розглянемо економічну сутність цих категорій і...
-
12.1. Фінансова система України: поняття, структура та загальна характеристика її сфер і ланок Фінансова система існує у кожній державі незалежно від...
-
Матеріальним втіленням фінансових відносин на рівні господарських суб'єктів є фінансові ресурси (рис. 13.2). Під фінансовими ресурсами розуміють...
-
17.1. Призначення і роль цільових фондів фінансових ресурсів Бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Кошти бюджету знеособлені...
-
17.1. Призначення і роль цільових фондів фінансових ресурсів Бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Кошти бюджету знеособлені...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Тема 12. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
12.1. Фінансова система України: поняття, структура та загальна характеристика її сфер і ланок Фінансова система існує у кожній державі незалежно від...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 2.1. Характеристика і структура грошового обороту
2.1. Характеристика і структура грошового обороту У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різних видів зобов'язань у...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Збір за місця для паркування транспортних засобів
Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 10.3. Операції комерційних банків
Банківські операції - це операції, спрямовані на вирішення завдань банків (завдань, що відображають банківську діяльність і, як правило, пов'язані з...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 15.3. Класифікація податків
Історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси й функціональне призначення та займає окреме...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 12.3. Суть і значення фінансового контролю
Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування і використання фондів фінансових...
-
Фінансова система являє собою доволі складний механізм. Ефективність її функціонування залежить від двох визначальних чинників. По-перше, від...
-
Стан бюджетного фонду залежно від різного співвідношення дохідної і витратної частин бюджету може бути дефіцитним, профіцитним і збалансованим. Коли...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - Класифікація державних кредитів
Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту:...
-
Видатки бюджету - це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави. Витратна частина бюджету вирізняється...
-
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 8.4. Форми та види кредиту
Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту:...
Фінанси, гроші та кредит - Коваленко Д. І. - 18.2. Організаційні форми страхових фондів