Філософія - Щерба С. П. - 3. Цивілізація - соціальна форма буття культури
Поняття "цивілізація" близьке До поняття "культура". Походить від лат. civis - "громадянин", civitas - "громадянство", "громадянське суспільство", а також "держава". Вже й етимологічний підхід виявляє деякі відтінки його змісту, зокрема, соціально-історичний.
Вперше термін використовується Ф. Гізо у його працях "Історія цивілізації Франції" та "Історія цивілізації в Європі", а також Г. Боклем у його праці "Історія цивілізації в Англії". Тоді в це поняття вкладалось два аспекти: просторовий і часовий. Пізніше - ще й внутрішній і зовнішній.
Історично цивілізація приходить на зміну "дикунству" і "варварству" (А. Морган, Ф. Енгельс), коли людські спільноти втрачають первісний характер, перестають бути безпосередньо включеними в природу, а біологічні (кровноспоріднені) відносини починають підпорядковуватися соціокультурним і ці останні стають визначальними. Іншими словами, передісторичний період розвитку людства змінюється історичним. Виникає писемність; замість родів і племен формуються етноси (народності), пізніше - нації.
Інший відтінок значення поняття "цивілізація" дозволяє відносно відрізняти цивілізацію від культури. До цивілізації належать форми суспільно-організованого буття людей, їх поведінки, способу життя, засоби, "інструменти", "механізми" такого буття і такої поведінки, відповідні правила, норми, звичаї, навички.
Виходячи з цього, можна вважати, що "цивілізація "є соціокультурним утворенням. Якщо поняття "культура" характеризує людину, суспільство, визначає міру їх розвитку, способи самовираження у діяльності, творчості, то поняття "цивілізація" характеризує соціальне буття самої культури.
Загострюючи цей момент відмінності, можна сказати, що поняття "культура" більше виражає внутрішньо-змістовну сторону людського буття, а поняття "цивілізація" - зовнішньо-формальну. Вони обидві істотні й взаємопов'язані, але інколи можуть розходитися. Вже йшлося про те, що не всі породження цивілізації можна розглядати як культурні цінності. У гітлерівській Німеччині при зовнішніх ознаках цивілізації відбувалася глибока культурна деградація. Адже "душогубки" і табори смерті, оснащені газовими камерами для масового знищення людей - це теж "плоди цивілізації".
Перебільшуючи до крайнощів момент відмінності між культурою та цивілізацією, виділяючи Й підкреслюючи "зовнішній", "формалізований", "технічний" характер сучасної індустріальної цивілізації, властиву їй тенденцію до стандартизації мислення і поведінки, деякі мислителі кінця XIX - початку XX ст. протиставили культуру цивілізації; остання, на їх думку, виражає деградацію, "омертвіння" культури, поневолення людини.
Ця точка зору яскраво виражена німецьким філософом О. Шпенглером (1880 - 1936 рр.), представником "філософії життя". Згідно з його концепцією, історія людства складається з ряду замкнутих у собі культур, кожна з яких проходить свій життєвий шлях від народження до загибелі і, вмираючи, перетворюється в цивілізацію, яка означає втрату життєвого руху, припинення органічного розвитку, закостеніння. Саме у такий, кінцевий етап, вступив, на думку Шпенглера, західний світ, тобто країни розвинутої капіталістичної економіки.
Відношення між культурою і цивілізацією доречніше розглядати не як відмінність різних етапів розвитку суспільного життя, а як діалектичну єдність його відносно протилежних моментів, подібну до єдності форми і змісту, механізму й організму і таке ін.
Поняття цивілізації вживається також стосовно особливого історичного - локалізованого в просторі й часі - соціокультурного утворення, суб'єктом якого є один або кілька близьких між собою етносів і яке характеризується особливостями суспільної організації, способу життя, культури, менталітету. Так, щодо стародавнього світу можна говорити про єгипетську, ассиро-вавилонську, іудейську, греко-римську
(античну, маючи на увазі й відмінності між грецькою та римською), індійську, китайську, японську цивілізації. Пізніше складаються цивілізації арабо-ісламська, християнсько-європейська (Західна і Центральна Європа); з нею генетично пов'язана американська, причому є цивілізаційні відмінності між Північною Америкою (США, Канада) і Латинською - Південною та Центральною Америкою; окремо виділяється православно-християнська Східноєвропейська цивілізація (Україна, Росія, Білорусія). До приходу європейців у Центральній і Південній Америці існувала цивілізація ацтеків та інків; називають також цивілізацію майя. Невипадково в прийнятій назві деяких цивілізацій фіїурує релігійна ознака: в релігіях - світових (буддизм, християнство, іслам) і національних (іудаїзм, індуїзм, синтоїзм ~ в Японії, конфуціанство і даосизм - у Китаї) відобразилися риси тих цивілізацій, в яких ці релігії виникли, і вплинули на формування цивілізаційних особливостей.
Вчення про якісно відмінні й відокремлені одна від одної цивілізації, про їх типи, закономірності виникнення, розвитку і занепаду розробляв ряд вчених - історіографів і соціологів, зокрема М. Я. Дани-левський (концепція культурно-історичних типів), згаданий О. Шпенглер та ін. Особливе визнання здобула в середині XX ст. теорія англійського історика А. Дж. Тойнбі (1889 - 1975 рр.). У своїй праці "Дослідження історії" він представив суспільно-історичний розвиток людства як історії відносно замкнутих своєрідних цивілізацій, кожна з яких проходить стадії виникнення, росту, надлому і розпаду, після чого цивілізація, здебільшого, гине, поступаючись місцем іншій. У першому варіанті своєї концепції Тойнбі нарахував в історії людства 21 цивілізацію, потім скоротив їх кількість до тринадцяти, ще пізніше - до п'яти (китайська, індійська, ісламська, російська і західна).
Поняття цивілізації у вказаному значенні має раціональний зміст і здатне виконувати пізнавальну функцію. Воно не замінює поняття суспільно-економічної формації, а доповнює його, дозволяючи конкретніше характеризувати культурно-історичні спільноти людей. Воно не збігається (чи не повністю збігається) з поняттям національної культури, бо вносить момент узагальнення, типологізації, сприяє виявленню специфічних закономірностей етнокультурного розвитку.
Історія людства і єдина, і багатоманітна. Співвідношення цих моментів змінювалося. Можна сказати, що єдність людства не "дана" як щось готове, визначене й повністю наявне, а "задана", бо перебуває в процесі становлення й розвитку. "Задана" вона самою спільністю походження людства, загальними, родовими рисами відмінності людини від тварини.
В ранні періоди історії зв'язки між різними спільнотами-суспільствами були слабкі або взагалі відсутні, виразною була опозиція "ми - вони", "наші - не наші", "єдиновірці - іновірці" і таке ін. Війни такою мірою наповнювали історію людства, що здавалися чимось природним і навіть благотворним.
Проте здавна виникали й посилювалися різного роду контакти, пробивали шлях усвідомлення єдності людства, все людськості, прагнення до миру як ідеалу відносин між людьми і народами. Це прагнення знайшло своє відображення і в релігійних текстах: "і свої мечі перекують (народи) на лемеші, а списи свої - на серпи; не підійме народ меча проти народу, і не будуть більше вчитись воювати" (Біблія, книга пророка Ісаї, розділ 2, вірш 4).
Тенденція зближення народів і культур часто проявлялася, часто в досить суперечливих формах. В епоху Відродження великі географічні відкриття дозволили "оглянути" Землю і стимулювати розвиток "планетарного мислення". Капіталістична експансія - при всіх жорстокостях і мерзенностях колоніалізму - виконувала й цивілізаційну функцію. Проте колоніальні імперії, головним завданням яких було поневолення, експлуатація, гноблення одних народів іншими, все ж не змогли стати формою їх об'єднання та співдружності в результаті чого розпалися.
Це не означало, що пішов процес роздрібненості людства. Внаслідок дії економічних, політичних та духовних факторів, завдяки сучасним засобам інформації, виникненню й наростанню глобальних (планетарного масштабу) проблем дедалі очевиднішою ставала необхідність єдності людства, людської культури й цивілізації, мирного співіснування, співробітництва, взаємодопомоги всіх народів Землі. Проте єдність аж ніяк не усувала відмінностей між націями, народами, національними культурами. В їх якісній різноманітності - багатство і життєва сила загальнолюдської цивілізації. Можна бути впевненим, що і в найближчому, і у віддаленому майбутньому ця "різнобарвність" культур збережеться.
Крайніми й тому неприйнятними є космополітизм (якщо він нехтує національними ознаками культури), ідея злиття націй, а - з іншого боку - націоналізм, якщо він протиставляє "свою" націю іншим, підносить її над ними, навіює національну пихатість, неприязнь до "чужих".
Схожі статті
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Особливості розвитку культури. Суспільство і культура
Розвиток культури детермінований процесом суспільного виробництва, економікою, соціальними відносинами, політичним життям. У свою чергу, він впливає на...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання
Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання 1. Основні концепції дослідження суспільства Протягом всього існування людства мислителі й вчені...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Форми суспільної свідомості
Як уже говорилось, суспільна свідомість багатоманітна. У її структурі виділяють такі форми як: політична, правова, моральна, естетична, релігійна,...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Духовне, його місце і роль ужитті
1. Духовне, його місце і роль ужитті Духовна сфера суспільства досить багатогранна. До неї відносять весь світ ідеального: сукупність різних знань, ідей,...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 23. Духовна сфера суспільства
1. Духовне, його місце і роль ужитті Духовна сфера суспільства досить багатогранна. До неї відносять весь світ ідеального: сукупність різних знань, ідей,...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Поняття культури, її зміст і головні сфери
1. Поняття культури, її зміст і головні сфери Людство існує не лише в певних природних умовах, але й у культурному середовищі, яке створене ним самим....
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 27. Культура і цивілізація
1. Поняття культури, її зміст і головні сфери Людство існує не лише в певних природних умовах, але й у культурному середовищі, яке створене ним самим....
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 21. Соціальна сфера суспільства
1. Соціальне, йот природа, сфера і структура Розглядуване питання завжди викликало великий інтерес у вчених і мислителів. Проте було й залишається одним...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Форми буття та їх специфіка
Хоча категорія буття охоплює універсальні зв'язки в світі, все ж форми буття різні. Це пояснюється тим, що Всесвіт включає в себе нескінченну кількість...
-
Філософія - Щерба С. П. - 7. Зміст і форма
Названі категорії відображають об'єктивний світ, оскільки всі предмети, процеси і явища природи та суспільства мають свій зміст і свою форму. Зміст - це...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Поняття буття
Більшість філософів проблему буття вважає основоположною при розгляді філософських проблем. Щоб зрозуміти її смисл і значення, потрібно з'ясувати, яку...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Первісні творці й носії соціального
В процесі становлення людство не зупинялось у своєму розвитку. В ньому постійно відбувалися зміни як у самій сутності, так і в його організації. На це...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Екзистенціально-антропологічна філософія
Якщо для позитивістського напряму головними є теоретико-пізнавальні і методологічні проблеми, то для екзистенціально-антропологічного центральною є...
-
Філософія - Щерба С. П. - Частина третя. Проблеми соціальної філософії
Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання 1. Основні концепції дослідження суспільства Протягом всього існування людства мислителі й вчені...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 8. Російська філософія
1. Вплив культурних та світоглядних традицій Київської Русі на формування і розвиток російської філософської думки (XI - XVII ст.) Російська філософська...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Російська філософська думка кінця XIX - XXI століть
Своєрідним явищем, яке мало світове значення і вплив, був російський і український космізм. До представників цього напряму належали видатні...
-
У центрі суспільного розвитку завжди була й залишається людина, оскільки без неї він просто не можливий. Сукупність людей, що проживає на певній...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Рушійні сили суспільного розвитку
1. Рушійні сили суспільного розвитку Проблема рушійних сил у філософській та соціально-політичній літературі завжди вирішувалась неоднозначно. Одні...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 25. Рушійні сили і суб'єкти історичного процесу
1. Рушійні сили суспільного розвитку Проблема рушійних сил у філософській та соціально-політичній літературі завжди вирішувалась неоднозначно. Одні...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Російська філософія XVII-XIX століть
1. Вплив культурних та світоглядних традицій Київської Русі на формування і розвиток російської філософської думки (XI - XVII ст.) Російська філософська...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Суспільство як предмет філософського аналізу
Як витікає із попереднього огляду, суспільство - це складний феномен, соціально-історичний продукт, живий соціальний організм, діяльніша суспільна...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Основні концепції дослідження суспільства
Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання 1. Основні концепції дослідження суспільства Протягом всього існування людства мислителі й вчені...
-
1. Вплив культурних та світоглядних традицій Київської Русі на формування і розвиток російської філософської думки (XI - XVII ст.) Російська філософська...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Сучасне суспільство й особа як суб'єкти історичного процесу
Цей процес набуває небаченої висоти з появою націй та капіталістичних і сучасних суспільств. Надаючи народним масам виняткового значення в історичному...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Класична доба української філософії
Подальший розвиток філософської думки пов'язаний із діяльністю Г. С. Сковороди(1702 - 1794 рр.). Ідейно-теоретичні підвалини його філософії грунтуються...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 12. Буття людини
1. Сутність і походження людини Проблема людини - її сутності, походження, можливостей, перспектив і сенсу буття - з давніх часів хвилювала мислителів....
-
Філософія - Щерба С. П. - 4. Соціальна орієнтація та життєва позиція особи
Як уже говорилось, життєдіяльність людини протікає у соціальному середовищі, де вона вступає у різні стосунки. її життя є соціально впорядкованим,...
-
Філософія - Щерба С. П. - 4. Соціальна структура суспільства
Сучасна наука досліджує й соціальні групи, що не можуть функціонувати самостійно (сім'я та ін,), а лише в межах більших спільнот (етносу, нації). До них...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Соціальна революція
Саме вона є найрадикальнішим засобом вирішення суспільних проблем. Це той випадок, коли наявні засоби, методи себе вичерпали і не дають очікуваних змін у...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 13. Буття ідеального
1. Науково-філософська постановка проблеми свідомості Проблема свідомості, духу, духовності - одна з головних у філософії. Залежно від того, як ставиться...
Філософія - Щерба С. П. - 3. Цивілізація - соціальна форма буття культури