Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Християнство у розвитку Київської Русі
Русь прийняла хрещення від Візантії, що якісно змінило політичний, соціальний, культурний розвиток давньоруського соціуму.
Прийняття християнства в його східному православному варіанті було пріоритетним, оскільки богослужіння відбувалося рідною мовою.
У процесі християнізації Русі посилилися візантійські та західноєвропейські культурні впливи. Йдеться про церковний устрій, зв'язки давньоруських книжників з античною наукою, філософією, риторикою, літературною традицією. Наприклад, у давніх пам'ятках простежуються слова, які поширилися в українській науковій термінології: планета, океан, астрономія, піраміда, стихія, апостроф, лексикон тощо. Культурні впливи Візантії засвідчують мовні запозичення в староукраїнській мові, їх більшість стосується церковної мови, проте значна частина увійшла до народної: паляниця, книш, кутя, левада, миска, макітра й ін. Окрему сторінку становить другий південнослов'янський вплив, тобто культурний вплив Болгарії, Сербії, Македонії на філософію, освіту, образотворче мистецтво східних слов'ян.
Процес християнізації Русі пов'язаний із наслідуванням окремих язичницьких культів і форм обрядовості (молитва, хрещення, причастя). Натомість зросло інтелектуальне значення книжного знання, оскільки християнство - культура книжна і релігія Писання з властивим їй глибоким шануванням Слова. Відповідно до філософських засад середньовічного світогляду (неоплатонізм) - Світ сприймається як відкрита Книга, у свою чергу Книга трактується як відкритий Світ, розумно влаштований Творцем. Книги переважно читали в слух (в голос). Слух (книга, проповідь, церковний спів, музика) і зір (живописне оздоблення храмів) розширювали можливості пізнання Світу, що сприяло вихованню "внутрішньої*9 просвітленої людини.
У християнському розумінні людини головним є мотив спасіння. Життя людини розглядається як віха на шляху до спасіння, але цьому перешкоджає світ чуттєвого буття. Осягнення Бога здійснюється за посередництвом серця, християнської любові, що облагороджує ставлення до ближнього. Тобто серце об'єднує почуття, волю, розум людини і в такий спосіб урівноважує функцію розуму.
Наголосимо, що у давньоруській архітектурі домінував своєрідний принцип забудови міста, відомий під назвою "прозор" - вид, панорама, що відкриваються з так званої Поклонної гори (найвищої географічної точки місцевості). На Поклонній горі споруджувався Храм (Собор), від якого за кільцево-радіальним принципом розплановувалися вулиці. Храм органічно вписувався у довкілля, добре проглядався з усіх сторін, своєрідно впорядковував місцевість. Храми, розташовані на узвишшях, постають як художній символ живописної організації простору. Відомо, що до закінчення періоду княжіння Володимира Великого було побудовано майже 400 церков.
Цікаво, що у санскриті трактується слово "Русь" у значенні "блискуча розкіш, країна сяйва і краси".
Головний сенс і призначення християнського Храму - духовне упорядковування буття людини.
Собор св. Софії (XI ст.) у Києві.
Християнство поширилося на Русі під знаком Софії. Іла-ріон - перший київський митрополит із руських, описує хрещення Русі як прихід "Премудрості Божої". У "Слові про закон і благодать" він зазначив, що князь Ярослав Мудрий (син і достойний наступник Володимира Великого) ініціював спорудження Софійського собору в Києві, тобто "храм великий святий Божій Премудрості воздвиг... на святість і освячення городу; і прикрасив його золотом і сріблом, і камінням дорогим", і церква стала "дивом і славою на всі навколишні країни" (Іларіон Київський, XI ст., с. 434).
Зведення у Києві собору св. Софії символізує перехід від язичництва до християнської релігії. На відміну від візантійських однокупольних храмів давньоруські храми - багатокупольні, що зумовило їх художню довершеність. Київський храм св. Софії налічує 13 куполів. Великий купол в оточенні чотирьох середніх символізує Христа і чотирьох євангелістів, отже, Вселенську Церкву. Західний фасад із центральним порталом означає вхід до Церкви. Над ним проглядаються сім куполів - символ Церкви як дому Премудрості, уособлення семи таїнств. Число сім є символом Діви Марії - земної Церкви, яка поєднує духовне і тілесне.
Християнізація Русі, особлива духовна місія Слова, софійність (мудрість) сприяли осягненню нових суспільних, моральних, естетичних, художніх цінностей. На засадах християнських цінностей відбувалося утвердження Русі як суб'єкта світової культури.
Ярослав Мудрий прагнув до політичної й ідеологічної незалежності Русі від Візантії. У цьому його підтримував митрополит Іларіон. Пріоритети політичної і державної діяльності київських князів визначали зв'язки з Європою. Пізніше на зв'язки з Центральною Європою орієнтувалася політика галицьких князівств.
Загалом давньоруську культуру вирізняє здатність творчої рецепції світової інтелектуальної традиції, засвоєння досягнень візантійської, середземноморської, південнослов'янської культур на міцному грунті культури автохтонної.
У мові східних слов'ян збереглося слово дитинець, відоме з літопису Київської Русі у значенні "внутрішня фортеця", кремль, резиденція князя і його дружини, отроків, боярських дітей.
За словником В. Даля, слово дитинець тлумачиться як "окреме приміщення в домі для дітей і жінок" і "внутрішнє укріплення міста, кремль" (Даль, 1978, с. 438).
Цікаво, що в усіх індоєвропейських мовах первісний зміст слова "батько" тлумачиться як "кормилець" (Лавровський, 1867).
У "Повісті минулих літ" слово "кормилець" вживається у значенні "вихователь", "дядько" юного князя. Оповідається, що княгиня "Ольга перебувала в Києві з сином своїм, малим Святославом, і кормилець його [тут] був Асмуд". Згадуються Добриня, вуй (по суті, кормилець) Володимира (князь Володимир Великий); кормилець і воєвода Блуд - у князя Ярослава Мудрого; посадник і кормилець Паук - у волинського князя Володимира Андрійовича, Кормильці та їхні нащадки нерідко виступають у літописі обік князів. Кормильчичі як боярський рід згадуються у "Галицько-Во-линському літописі". Цей рід походив від княжого кормиль-ця. До Галича вони потрапили на запрошення частини боярства, що підтримувала синів князя Ігоря Святославича. Сини Ігоря претендували на Галич, оскільки їхня мати Єфро-синія була дочкою галицького князя - Ярослава Володимировича Осмомисла (Літопис руський, 1989, с. ЗО-31, 51, 82, 296, 369).
Схожі статті
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Тавро руси
Впродовж VII-V ст. до н. е. греки утворили численні міста-держави на зразок існуючих на теренах материкової Греції. З-поміж них найвідоміші міста -...
-
Наші предки були надзвичайно спостережливими людьми. Практика народного світосприйняття фіксує циклічні зміни фаз Місяця (головного астрального...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - 1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції
1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції 1.2. Соціум як культуротворчість 1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції Поняття "міф" і...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ
1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції 1.2. Соціум як культуротворчість 1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції Поняття "міф" і...
-
У давньому мистецтві з'явилося зображення "чаклуна" (Кам'яна Могила - Україна, печера "Трьох братів" - Франція). Зображення "чаклуна" у Кам'яній Могилі...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Основні категорії міфів
1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції 1.2. Соціум як культуротворчість 1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції Поняття "міф" і...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Поняття "міф" і "міфологія"
1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції 1.2. Соціум як культуротворчість 1.1. Рід - покоління у соціокультурній традиції Поняття "міф" і...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Походження української сім'ї (М. Грушевський)
Важливу наукову проблему становить походження сім'ї загалом і української зокрема. Відповідно до концепції історичного походження сім'ї, викладену Ф....
-
Наукові джерела виділяють три основні напрями індоєвропейських культурних впливів на українських теренах: - у галузі суспільного розвитку - патріархат; -...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Історичні складники української культури
Історичний розвиток української культури відбувається у діалогічній взаємодії з культурами Заходу, Півдня, Північного Сходу. В розвитку української...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Чинники культурності українського народу (Д. Антонович)
Різновиди життя, властиві соціуму. Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку....
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Різновиди життя, властиві соціуму
Різновиди життя, властиві соціуму. Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку....
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - 1.2. Соціум як культуротворчість
Різновиди життя, властиві соціуму. Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку....
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти
Сучасний загальносвітовий соціокультурний процес характеризують тенденції глобалізації, інтеграції, плюралізм економічних, соціокультурних, ідеологічних...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Передмова. Актуальний досвід національного виховання
У контексті сучасних тенденцій глобалізації й інформатизації особливої актуальності набувають проблеми модернізації освітньої системи України з...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні
Поняття "рід" - "покоління" взаємопов'язані. У філософсько-соціологічному трактуванні, рід - це група кревних родичів, котрі ведуть походження за однією...
-
Поняття "першопредки" зазвичай трактується як прабатьки або родоначальники роду, племені. Вони моделюють родову общину як соціальну групу, котра...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Ознаки сучасного покоління як соціальної групи
Наголосимо, що лише внаслідок боротьби за незалежність України стала можливою публікація матеріалів, присвячених 30-річчю визначного акту протесту проти...
-
Поняття "рід" - "покоління" взаємопов'язані. У філософсько-соціологічному трактуванні, рід - це група кревних родичів, котрі ведуть походження за однією...
-
Поняття "рід" - "покоління" взаємопов'язані. У філософсько-соціологічному трактуванні, рід - це група кревних родичів, котрі ведуть походження за однією...
-
Поняття "першопредки" зазвичай трактується як прабатьки або родоначальники роду, племені. Вони моделюють родову общину як соціальну групу, котра...
-
Історія України - Литвин В. М. - Соціокультурний розвиток Київської Русі
Хрещення Київської Русі зумовило чимало важливих зрушень у духовній, політичній та економічній сферах, внесло нове розуміння етики та моралі, дало...
-
Історія України - Світлична В. В. - Утворення Київської Русі
Упродовж чотирьохсот років свого існування Київська держава була однією з найбільших держав Європи. Вона заклала традиції державотворення на території...
-
Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший сип Ярополк (972-980). Та невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром почалася...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Основні етапи розвитку Київської держави
Формування й розвиток відносно єдиної Київської держави були складним процесом, який можна розділити на кілька етапів. Основним змістом першого етапу...
-
Період розквіту Київської Русі припадає на час князювання Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого. Процес державотворення був законодавчо...
-
Правознавство - Олійник А. Ю. - § 3. Держава І право Київської Русі
Виникнення держави і права в Київській Русі має декілька теорій. Однією з таких теорій є літописна "Повість временних літ", яка була складена ченцем...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 2.2. Піднесення та розквіт Київської Русі
Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший син Ярополк (972-980). Та вже невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром...
-
2.1. ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ Історію слов'ян та багатьох інших народів Євразії від XX тисячоліття до н. е. до IX ст. н. е. описує " Велесова...
-
У 1093 р. помер Всеволод Ярославович - останній з київських Князів, названих У заповіті Ярослава Мудрого. І таким чином, освячений авторитетом мудрого...
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Християнство у розвитку Київської Русі