Філософія - Петрушенко В. Л. - 3.3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії
У період високої класики об'єктом осмислення для філософії стають усі сфери людської життєдіяльності.
Першими повернення проблематики від пізнання природи (космосу) в напрямі людини (мікрокосма) та реалій її буття здійснили софісти-платні вчителі мудрості. Нагромаджене у філософії знання вони пустили у практику, почавши вчити риторики, мистецтва аргументації та доведення виправданості власної позиції. їх більше цікавило саме це, а не пошук істини, але вони сприяли поширенню знань і поглибленню людських уявлень про суспільство, державу, людську доброчесність. Теза Протагора (481-411 рр. до Р. X.) "людина є мірою усіх речей" вважається яскравим виявленням суб'єктивізму та релятивізму (принцип "все є відносним") у позиції софістів.
Саме проти цих принципів виступив Сократ (469 - 399 рр. до Р. X.), який вважав, що:
- людина повинна грунтувати свою поведінку на надійних знаннях, а останні повинні бути остаточними, незмінними та завершеними;
- мінливі ж уявлення нашої душі слід вважати гадкою, адже саме через їх мінливість вони не можуть бути підставою для виправданого життєвого вибору та поведінки людини.
Справжні знання, за Сократом, слід шукати в собі ("Пізнай себе!"), бо безсмертна душа людини, пройшовши повне коло "космічних перевтілень",
Потенційно знає усе. Слід примусити її згадати забуте внаслідок вмирань та нових народжень, а для того треба поставити людину в ситуацію суперечності із самою собою. Це й робив Сократ у своїх нескінченних бесідах із сучасниками ("сократичні бесіди"), бо вважав, що людина, яка через власні міркування зайшла в суперечність із самою собою, буде змушена відчувати внутрішню напруженість, прагнути розв'язати цю суперечність.
Не знайшовши належного знання у своїх співбесідників, Сократ проголосив: "Я знаю лише те, що я нічого не знаю, але інші не знають навіть і того". Було би помилкою вважати дану тезу Сократа виявленням його тотального скепсису (сумніву в усьому); звернемо увагу на те, що теза починається ствердно - "Я знаю". Але про що знає Сократ?-Про своє незнання, а це свідчить, принаймні, про те, що;' нього є критерій для того, щоб відрізнити справжнє знання від незнання: цей критерій ми вже позначили вище і також зазначили, що Сократ не зустрівся із такими людськими знаннями, які б витримали належну перевірку на надійність. Проте вимогу ставитись дознання прискіпливо, виробляти критерії його оцінки - все це можна вважати важливим і виправданим.
Сократа вважають уособленням філософії, і не лише тому, що він був виразником занепокоєння духу, і також не тільки тому, що він шукав неочевидного, глибинного, початкового коріння знань. Сократ жив так, як філософствував, а філософствував так, як жив. Його непохитне служіння вищим принципам, демонстрація співвітчизникам несправжності їх знань призвели до того, що за хибним звинуваченням він був засуджений до страти. У в'язниці Сократ вів свої останні бесіди з учнями; смерть він прийняв мужньо і спокійно. Деякі культурологи й історики схильні бачити у страті Сократа певну аналогію з невинною жертвою Ісуса Христа. У будь-якому разі ми можемо стверджувати: життя і смерть Сократа постають колосальним чинником морального і культурного розвитку людства.
Платон (427 - 347 рр. до Р. X.), кращий учень Сократа, поділяючи вихідні думки останнього, вважав, що вимогам Сократа щодо справжніх знань можуть відповідати ідеї - незмінні сутнісні основи буття усього сущого. Речі течуть і змінюються, міркував Платон, але світ не зникає; отже, в основі речей лежать деякі ідеальні незмінні сутності. їх не можна побачити, але можна осягнути розумом, адже, розуміючи сутність речей, ми можемо впізнати їх у змінних образах та з'явленнях. Ідеї постають як умови
Переходу від сприйняття речей до їх осмислення.
Чим є ідеї за змістом? - Це розумово схоплена повнота та єдність кожної речі ("'ейдос" - вигляд). Можна було б сказати, що це є сукупність елементів, необхідних і достатніх для існування певних речей, якщо, знову-таки, побачити їх у необхідній єдності. "Єдине" у Платона є синонімом ідеї. Продовжуючи лінію міркувань своїх попередників, Платон відділив справжнє буття від того, що надано нам у сприйняттях. Світ ідей - це особлива, надчуттєва реальність, яка своєю повнотою і досконалістю перевищує усе чуттєве. Речі - лише тіні ідей.
Відповідно до теорії ідей Платон розглядав людину (тіло-в'язниця для душі), суспільство, мистецтво і т. ін. Платона вважають одним із фундаторів утопічного мислення, бо він розробив проект "ідеальної"' (а тому - і неможливої) держави, в якій, поряд із культом вищої мудрості (правити державою повинні філософи, бо вони здатні споглядати ідеї), він уводив певні елементи казарменного - тоталітарного правління (наприклад, кращою музикою вважались військові марші, воїни та службовці жили в загальних приміщеннях та ін.). В усякому разі можна стверджувати, що саме Платон відкрив світ умоглядного (теоретичного) бачення реальності, багато зробив для розуміння пізнання та людської діяльності.
СХЕМА ОСНОВНИХ ЗМІСТОВИХ АКЦЕНТІВ У ФІЛОСОФІЇ ПЛАТОНА
І Платон у 386 р. до Р. Х. відкрив в Афінах Академію - перший в історії людства виший навчальний заклад.
Арістотель (384 - 322 рр. до Р. Х.) провів в Академії Платона близько 20 років і мав славу одного з найкращих його учнів. Але, прийнявши цілу низку думок учителя, Арістотель не прийняв його теорії ідей "Платон мій друг, але істина дорожча").
Арістотель проголосив, що ідея та річ - це те ж саме, тільки річ існує у реальності, а ідея - у нашому пізнанні і позначає передусім не єдине, а загальне в різних речах. Якщо ідея і річ тотожні, то пізнання слід спрямувати на вивчення внутрішньої будови речей та їх причин і дій. За своєю будовою речі складаються з матерії і форми. Матерія є пасивним матеріалом; поза формою вона лише чиста можливість; разом із формою матерія постає у визначеності матеріалу (субстрату) для певної форми (як мідь, глина, мармур для скульптора). Отже, дійсність речей більше пов'язана з формами, що їх продукує "форма всіх форм", або світовий розум, який, мислячи себе самого, й утворює усі можливі форми. Буття ж конкретних речей зумовлене дією чотирьох причин: причина матеріальна, формальна (вже згадані), причина дійова (з'єднує форму та матерію) і фінальна, або цільова, причина. Остання, за Арістотелем, є найважливішою, бо вона визначає місце конкретної речі в універсумі, тобто її сенс та виправданість. Рух речей зумовлений насамперед тим, що всі вони прагнуть виконати своє призначення.
Ототожнивши річ та ідею, Арістотель справедливо вважав, що ми можемо здобувати певні знання про реальність, оперуючи лише ідеями і не звертаючись до речей. Він створив науку про закони та форми правильного мислення, назвавши її логікою.
В основу логіки покладено вчення про три форми (поняття, судження та умовиводи) та про три закони мислення (закон тотожності предмета думки, неприпущення суперечності та виключеного третього). Крім того, Арістотель розробляв етику, політію, поетику, вчення про душу. У 335 р. до Р. Х. він відкрив в Афінах свою вищу школу під назвою Ліцей.
Платон і Арістотель-неперевершені мислителі античної філософії, їхні думки багато в чому визначили і визначають духовну атмосферу Європи, а їх учення окреслюють гранично відмінні орієнтири європейського мислення: Платон розробив екзистенціально-містичний тип мислення, багато в чому образний, символічний, Арістотель-стиль раціонально-логічний, чіткіший та деталізований.
Багатогранна творчість Платона і Арістотеля завершує собою класичний період у давньогрецькій філософії. Це був час найбільш інтенсивної, різнобічної і продуктивної творчості у сфері філософського духу.
ВИХІДНІ ПОЧАТКИ БУТТЯ ЗА АРІСТОТЕЛЕМ
Схожі статті
-
Вільна філософська наука, так само, як і смак, і наше вільне мистецтво, і любов до останнього мають свої корені у грецькому житті. Георг Гегель Усі...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - ТЕМА 3. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
Вільна філософська наука, так само, як і смак, і наше вільне мистецтво, і любов до останнього мають свої корені у грецькому житті. Георг Гегель Усі...
-
Термін "філософія" має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія вперше відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та...
-
Класичний характер розвитку античної філософії виявився, зокрема, у тому, що в ній чітко й виразно продемонстровано логіку розвитку людського мислення....
-
Духовним каноном життя Стародавнього Китаю є так зване "П'ятикнижжя "("У-цзінь "). У "Пятикнижжі" в образно-міфологічній формі подано найфундаментальніші...
-
Із розглянутого вище матеріалу однозначно слідує те, що людство не могло обходитись без вирішення світоглядних питань від самого початку свого існування....
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - Особливості сучасної ситуації а самовизначенням філософії
Особливості сучасної ситуації а самовизначенням філософії Сьогодні без звернення до питання про самовизначення філософії приступити до її вивчення чи-то...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - ПЕРЕДНЄ СЛОВО
..Лише філософія, позаяк вона поширюється на все доступне людському пізнанню, відрізняє нас від дикунів та варварів, і кожен народ є тим більше...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - 2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії
Найперші паростки філософської думки давньосхідної та давньогрецької філософії виникають практично одночасно, але існує давня традиція починати історію...
-
Історично філософія розвивалася у контексті саме цього протистояння цивілізацій: відомо, наприклад, що деякі філософи Стародавньої Греції мали контакти...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - ВСТУП
Особливості сучасної ситуації а самовизначенням філософії Сьогодні без звернення до питання про самовизначення філософії приступити до її вивчення чи-то...
-
Філософія - Данильян О. Г. - Висока класична доба античної філософії
Бере свій початок у другій половині V ст. до н. с. У цей період з'являється чітка тенденція теми людини в системі інших філософських проблем. Найбільш...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - ТЕМА 2. ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
... Ми відчуваємо, що Схід - це щось дуже своєрідне й відмінне від нашого західного світу... Сергій Ольденбург У мудрості Сходу та Заходу ми бачимо вже...
-
Філософію цікавлять лише ті предмети, які за своєю природою тісно пов'язані із самим фокусом дійсності. Перш за все філософія аналізує людське знання про...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ
Філософію цікавлять лише ті предмети, які за своєю природою тісно пов'язані із самим фокусом дійсності. Перш за все філософія аналізує людське знання про...
-
Філософія - Петрушенко В. Л. - 1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія
На основі розглянутої вище специфіки людського буття в суспільній історії виникають особливі напрями духовного життя, спрямовані на вироблення засад...
-
Філософія - Касьян В. І. - 7. Основні риси античної філософії
Філософія як самостійна галузь знань виникла в стародавньому грецькому суспільстві в VI-V ст. до н. е. Можна виділити такі найбільш загальні специфічні...
-
Філософія - Сидоренко О. П. - 2.1. "Дитинство" філософії
Філософи стверджують, що вони шукають, це означає, що вони ще не знайшли. Тертулліан 2.1. "Дитинство" філософії. 2.2. Філософська апологетика і...
-
Філософія - Сидоренко О. П. - Розділ 2 ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ ТА ФІЛОСОФСТВУВАННЯ
Філософи стверджують, що вони шукають, це означає, що вони ще не знайшли. Тертулліан 2.1. "Дитинство" філософії. 2.2. Філософська апологетика і...
-
Філософія - Щерба С. П. - Розділ І. Історія філософії, основні етапи розвитку
Тема 2. філософія Давнього світу Вперше філософська думка виникла у Єгипті та Вавилоні. Вона була нерозривно пов'язана з релігійними уявленнями і, за...
-
Вступ до філософії - Лузан А. О. - 2.2 Космоцентричний характер античної філософії
Виникнення філософії знаменувало виникнення принципово нового, наукового підходу до світу, хоча давньогрецьке уявлення про справжнє знання, про істину...
-
Вступ до філософії - Лузан А. О. - 2. Антична філософія
Тема "Антична філософія" посідає особливе місце в курсі філософії. Античність, точніше давньогрецька філософія і культура в цілому (Античність включає...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Філософія Давньої Греції
А) Космоцентризм, онтологізм і атомізм давньогрецької філософії Грецька антична філософія сформувалася в VII - VI ст. до н. е. Характером і спрямованістю...
-
Естетика - Мовчан В. С. - Тема 3. АНТИЧНА ЕСТЕТИКА: ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ, ОСНОВНІ ІДЕЇ
3.1. Об'єктивні підстави становлення античної естетики Наукова теорія естетичного знання складалася в античній Греції від VI до IV ст. до н. е. Витоки...
-
Філософія - Касьян В. І. - 6. Своєрідність філософії Стародавніх Індії та Китаю
Філософія як система поглядів на світ вперше з'явилася в Стародавніх Індії та Китаї в кінці II на початку І тисячоліть до н. е. Специфіка розвитку...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Предметне самовизначення філософії
Першою історичною формою філософського мислення була натурфілософія, тобто філософське вчення про природу, філософія природи. Вона являла собою цілісне...
-
Друге питання теми присвячене осмисленню здобутків представників античності у сфері політики, влади, політичних явищ. В історії політологічної думки...
-
Філософія - Данильян О. Г. - 2. Предмет філософії та коло її основних проблем
Зміст предмета філософії формувався історично залежно від рівня розвитку культури. На ранніх етапах існування філософії вона містила всю сукупність знань...
-
Вступ до філософії - Лузан А. О. - 2.3 Проблема буття у філософії Античності
Виникнення філософії знаменувало виникнення принципово нового, наукового підходу до світу, хоча давньогрецьке уявлення про справжнє знання, про істину...
-
Філософія - Данильян О. Г. - 1. Загальна характеристика античної філософії
Цей розділ присвячено історії філософії. Його завдання - дати уявлення про логіку розвитку світової філософської думки, про важливі проблеми, які...
Філософія - Петрушенко В. Л. - 3.3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії