Економіка підприємства - Гринчуцький В. І. - 5.2. Державне регулювання ринку (економіки)

Державне регулювання ринку - Сукупність методів, способів, засобів впливу держави на економіку для забезпечення нормальних умов роботи ринкового механізму та підтримки тих сфер економіки, де ринкові механізми недосконалі. Державне втручання у функціонування ринкової економіки реалізується через державне регулювання економіки.

Державне регулювання економіки - це вплив держави на діяльність господарюючих суб'єктів і ринкову кон'юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму. Воно реалізується шляхом проведення економічної політики. Економічна політика - система заходів, сукупність дій з управління економікою, що включає певний набір елементів, основними з яких є:

O антициклічна політика;

O галузева політика;

O антимонопольна політика;

O грошово-кредитна політика;

O соціальна політика;

O задоволення попиту на послуги і товари колективного користування;

O боротьба з безробіттям тощо.

Загальна функція держави в процесі регулювання економіки - забезпечення умов для пом'якшення впливу на економіку механізму циклічного розвитку. З цією метою держава проводить Антициклічну політику, яка включає комплекс законодавчих актів, адміністративних заходів дії на попит і пропозицію населення та суб'єктів господарської діяльності для виведення економіки з кризового стану, а також утримання стадії економічного буму. Базою реалізації анти-циклічної політики є державний бюджет.

Монополією держави є Організація грошового обігу. Змінюючи кількість грошей, що обертаються на національному ринку, держава впливає на умови функціонування грошової системи. Важлива роль у цьому питанні відводиться Національному банку, який має в своєму розпорядженні великий набір інструментів (облікові ставки, операції з цінними паперами, резерви, адміністративні обмеження) для активного впливу на стан грошового ринку.

Держава, виступаючи гарантом прав людини, зобов'язана піклуватись про соціальну захищеність населення. Основний інструмент забезпечення фінансування цього процесу - податкове законодавство. Державою створені спеціальні органи: як податкова інспекція, фонд соціального страхування, Міністерство праці та соціальної політики України тощо.

Ринкові механізми не реалізують автоматично право на працю для кожного члена суспільства. Тому боротьба з безробіттям покладена на державу. Держава повинна регулювати ринок праці в цілях підтримки певного рівня зайнятості, матеріального забезпечення людей, які втратили робочі місця. Вирішальну роль тут відіграє трудове законодавство і державні організації, що контролюють його виконання. Крім того, елементами економічної політики є галузева і Антимонопольна політика.

Держава відіграє основну роль у Задоволенні попиту на послуги і товари колективного користування: національну оборону, державне управління, єдину енергетичну систему, національні мережі комунікацій, охорону громадського порядку, вакцинацію тощо. Крім того, вона підтримує ті галузі людської діяльності, які не можуть у повному обсязі функціонувати на комерційній основі (наука, освіта, культура, охорона здоров'я тощо).

Забезпечуючи нормальне функціонування національних ринків, держава проводить відповідну Зовнішньоторговельну політику, контроль за міжнародною міграцією капіталу і робочою силою, впливає на валютні курси, управляє платіжними балансами тощо. Деякі напрями діяльності державних органів у сфері ринкових відносин поданні в табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Державне регулювання ринку

Напрями

Спосіб реалізації

Стабілізація виробництва

Вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів

Підтримка конкуренції

Фінансування науково-технічного прогресу

Дотація соціально значущих галузей

Стабілізація і оздоровлення грошової системи

Подолання надмірної майнової диференціації населення

Соціальна захищеність населення

Контроль за міжнародною міграцією капіталу і робочою силою

Податкова й інвестиційна політика

Регіональна економічна політика

Антимонопольна політика

Здійснення науково-технічних цільових програм

Інвестиційна політика

Фінансова і антиінфляційна політика

Політика регулювання доходів

Соціальна політика

Зовнішньоторговельна політика

Система ринкових відносин висуває до державного регулювання низку вимог. Недопустимими є будь-які дії держави, що деформують внутрішні взаємозв'язки елементів ринку. Необхідно зменшити адміністративний контроль з боку держави над цінами. Економічні стимулятори, які застосовуються державою, не повинні ослабляти або підміняти собою ринкові стимули.

Для регулювання економіки держава використовує як економічні, так і Адміністративні методи. Існують сфери, де застосування адміністративних методів ефективне і не суперечить ринковому механізму. Наприклад, виправданим є жорсткий державний контроль за монопольними ринками, контроль за екологічною безпекою, підтримка мінімальних параметрів добробуту населення (гарантованого мінімуму заробітної плати, доплат з безробіття тощо), захист національних інтересів у системі світового господарства (ліцензування експорту тощо).

Існує тісний взаємозв'язок економічних і адміністративних методів державного регулювання ринку, оскільки економічний регулятор містить елементи адміністрування, в той же час у кожному адміністративному регуляторі є економічна складова. Найважливішим фактором забезпечення ефективності державного регулювання ринкових відносин слід вважати раціональне поєднання на користь розвитку національної економіки економічних та адміністративних методів дії на ринок.



Схожі статті




Економіка підприємства - Гринчуцький В. І. - 5.2. Державне регулювання ринку (економіки)

Предыдущая | Следующая