Економіка підприємства - Гринчуцький В. І. - 15.2. Собівартість продукції

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. В умовах ринкової економіки собівартість продукції є найважливішим показником виробничо-господарської діяльності підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою облік витрат на виробництво та калькуляцію собівартості продукції виділений в управлінський облік, який покликаний дати інформацію для управління собівартістю продукції спеціалістам, адміністративно-управлінському персоналу підприємства.

На основі Положення бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" встановлюється склад економічних елементів операційних витрат, обов'язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери (табл. 15.2).

2. Затрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу (ПВП):

- заробітна плата робітників;

- заробітна плата інженерно-технічних робітників (ІТР);

- заробітна плата службовців

3. Відрахування на соціальні потреби:

- соціальне страхування;

- пенсійний фонд;

- галузевий страховий тариф

4. Амортизація основних виробничих засобів і нематеріальних активів

5. Інші витрати:

- податки, збори, відрахування в спеціальні позабюджетні фонди;

- платежі з обов'язкового страхування майна;

- оплата послуг зв'язку, розрахункових центрів, банків;

- витрати на відрядження, підготовку і перепідготовку кадрів;

- плата за оренду основних фондів;

- інші платежі

Під Елементом витрат розуміють економічно однорідні витрати. Отримані за елементами витрат дані необхідні для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період, розроблення бізнес-плану, визначення обсягу закупівель ресурсів тощо.

Загалом метод групування витрат тільки за економічними елементами є досить сумнівним з погляду його доцільності. Адже в такому групуванні "тоне" показник собівартості продукції, зокрема, якщо йдеться про різні ступені її формування, починаючи від цехової собівартості. Тому з метою планування й обліку витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, робіт та послуг, їх групують за статтями калькуляції. Принципова відмінність групування витрат за статтями калькуляції від групування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, які об'єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і методами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягу виробництва кожного виду. Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов'язані з технічним процесом, і витрати, які стосуються обслуговування виробництва й управління.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:

O сировина і матеріали;

O поворотні відходи (зі знаком "мінус", бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);

O куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

O послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

O паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об'єднати з попередньою);

O заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);

O відрахування на соціальне страхування;

O амортизація основних засобів, які експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;

O витрати на підготовку й освоєння виробництва (у частині їхнього списання зі статті витрат майбутніх періодів);

O витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

O загальновиробничі витрати;

O адміністративні витрати;

O втрати від браку;

O інші виробничі витрати;

O поза виробничі витрати (витрати на збут). Спосіб віднесення витрат на собівартість продукції:

O прямі;

O непрямі.

Функціональна роль витрат у процесі виробництва:

O основні;

O накладні.

Ступінь залежності витрат від зміни обсягу виробництва:

O змінні (пропорційні);

O постійні (непропорційні) - адміністративні витрати; Ступінь однорідності витрат:

O одноелементні;

O комплексні.

Час виникнення витрат:

O поточні;

O майбутніх періодів;

O очікувані.

Раціональність витрат:

O виробничі;

O невиробничі.

За способом віднесення на собівартість продукції виділяються прямі й непрямі витрати. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням конкретних видів продукції і за встановленими нормами відносяться на їх собівартість (сировина, матеріали, паливо, енергія). Непрямі витрати зумовлені виготовленням різних видів продукції й включаються в собівартість окремих видів продукції непрямо (умовно), пропорційно якій-небудь ознаці. До них належать частина витрат на утримання й експлуатацію устаткування, обладнання, загальновиробничі, загальногосподарські та інші витрати.

За функціональною роллю у формуванні собівартості продукції розрізняють основні й накладні витрати. Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення виробів. Це витрати на сировину, матеріали (основні), технологічне паливо й енергію, основна заробітна плата виробничих робітників. До Накладних витрат належать витрати, пов'язані зі створенням необхідних умов для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування. Накладними є загальновиробничі й загальногосподарські витрати.

За ступенем залежності від зміни обсягу виробництва витрати поділяються на пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати (умовно-змінні) - це витрати, сума яких залежить безпосередньо від зміни обсягу виробництва (заробітна плата виробничих робітників, витрати на сировину, матеріали тощо). Непропорційні витрати (умовно-постійні) - це витрати, абсолютна величина яких при зміні обсягу виробництва не змінюється або змінюється непропорційно (амортизація будівель, пальне для опалювання, енергія на освітлення приміщень, заробітна плата управлінського персоналу).

У свою чергу, постійні (непропорційні) витрати поділяються на стартові і залишкові. До Стартових належать та частина постійних витрат, які виникають з відновленням виробництва та реалізації продукції. До залишкових належать та частина постійних витрат, які продовжує нести підприємство, не дивлячись на те, що виробництво і реалізація продукції на якийсь час повністю зупинені. Сума постійних і змінних витрат становить Валові витрати підприємства.

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні і комплексні. До Елементних (однорідних) належать витрати, які не можна розчленувати на складові частини (витрати на сировину, основні матеріали, амортизацію основних фондів). Комплексними називаються статті витрат, які складаються з декількох однорідних витрат (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, обладнання, загальновиробничі, загальногосподарські й інші витрати), які можуть бути розділені на первинні елементи.

Залежно від часу виникнення і віднесення на собівартість продукції витрати можуть бути поточними, майбутніх періодів і майбутніми. Поточні виникають переважно в даному періоді і відносяться на собівартість продукції цього періоду. Витрати майбутніх періодів здійснюються на даному відрізку часу, але відносяться на собівартість продукції подальших періодів у певній долі. Майбутні витрати - це ще не виниклі витрати, на які резервуються засоби в кошторисно-нормалізованому порядку (оплата відпусток, сезонні витрати тощо). Цей вид класифікації дозволяє економічно обгрунтувати рівномірний розподіл витрат на виробництво і збут продукції.

За раціональністю витрат розрізняють продуктивні й непродуктивні витрати. Продуктивними вважаються витрати праці на виробництво продукції встановленої якості при раціональній технології й організації виробництва (плановані витрати). Непродуктивні витрати є наслідком недоліків у технології й організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв тощо) (не плановані витрати).

Є й інші ознаки класифікації витрат на виробництво та продаж продукції, деякі з яких важливі для управлінського обліку. Релевантні витрати (які приймаються в розрахунок) - це витрати, що мають відношення до схвалюваного рішення. Релевантні витрати, як мінімум, повинні покриватися в ціні для того, щоб компанія залишилася на ринку. Нерелевантні витрати (які не враховуються) - це витрати, які необхідно виключити під час прийняття остаточного рішення.

Для контролю та регулювання витрати класифікуються на регульовані і нерегульовані. Регульовані витрати - це витрати, величина яких може залежати від керівника (менеджера) відповідного рівня управління. Нерегульовані витрати - це витрати, величина яких мало залежить від керівника (менеджера), а то й взагалі може не залежати від нього. Для керівника підприємства практично всі витрати фірми є регульованими; для керівника цеху - лише витрати в межах цеху, для бригадира - витрати в межах бригади тощо. За можливістю здійснення контролю за витратами вони поділяються на контрольовані і неконтрольовані. Контрольовані витрати можуть контролюватися працівниками підприємства. Неконтрольовані витрати не піддаються контролю з боку працівників підприємства (підвищення цін, паливно-енергетичні ресурси, ставки податків тощо).

Явні витрати - це витрати, які здійснює організація в процесі виробництва та продажу продукції (робіт, послуг). Альтернативні витрати виникають в умовах обмежених ресурсів при виборі альтернативного варіанту з декількох. Вони означають упущену вигоду, яка виникає при обмежених ресурсах. Маржинальні (граничні) витрати - це додаткові витрати на одиницю продукції (а не на весь випуск). Безповоротні витрати - це витрати минулого періоду, на суму яких вже ніщо не може вплинути. До них відносять залишкову вартість устаткування, яке амортизується, неліквіди тощо.

Схожі статті




Економіка підприємства - Гринчуцький В. І. - 15.2. Собівартість продукції

Предыдущая | Следующая