Економічний аналіз - Грабовецький Б. Є. - 4.2.4. Аналіз використання устаткування

Устаткування - це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, створює суспільно необхідні продукти.

Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.

Наявне - це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в Його інвентарні книги.

Встановлене - це устаткування, що закріплене на фундаменті.

В складі встановленого устаткування розрізняють фактично працююче; простійне - що не працює з різних причин, включаючи позапланові ремонти і очікування ремонтів, резервне.

Невстановлене - це устаткування, яке не змонтоване на фундаменті (робочому місці).

Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:

- коефіцієнт використання наявного устаткування

- коефіцієнт використання встановленого устаткування

Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).

Для визначення показників екстенсивного використання устаткування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:

- календарний фонд (Тк) - максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості календарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календарний фонд становитиме; 70 · 365 · 24 = 613200 машино-годин;

- режимний фонд (Т) - визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприклад, якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 · 22 · 2 · 8,0 = 24640 машино-годин;

- плановий фонд (Тп) - визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених планових зупинок (ремонт, модернізація);

- фактичний фонд (П) - визначається як різниця між плановим фондом і часом внутрішньо змінних, цілозмінних і цілодобових зупинок.

Для оцінки використання робочого часу устаткування застосовуються такі коефіцієнти:

- календарного фонду часу

- режимного фонду часу

- планового фонду

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

Де dПр - питома вага простоїв у календарному фонді;

ПР - кількість машино-годин простоїв;

Тк - календарний фонд роботи устаткування.

Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосовується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування:

За провідною частиною устаткування на підприємстві розраховується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки, технології, робочої сили, організації виробництва і праці.

Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:

- загальний коефіцієнт

Де КЗ - загальний коефіцієнт;

QЗ - річний обсяг виготовленої продукції;

МР - середньорічна виробнича потужність;

- коефіцієнт інтенсивного завантаження

Де КІз - коефіцієнт інтенсивного завантаження;

Д - середньодобовий випуск продукції;

Л - середньодобова виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

Де МР - середньорічна виробнича потужність;

МП - виробнича потужність на початок року;

МВл, МВ - відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;

Ч1, ч2 - кількість місяців до кінця року відповідно з моменту введення і вибуття виробничих потужностей.

Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виготовленої продукції і в цілому по підприємству:

Де МК, МП - виробнича потужність відповідно на початок і кінець року;

МБ, МР - зміна виробничої потужності за рахунок, відповідно, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструкції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;

МОтз - зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

МВ - величина виведеної виробничої потужності.

В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієнти використання виробничої потужності, виявляються резерви підвищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.



Схожі статті




Економічний аналіз - Грабовецький Б. Є. - 4.2.4. Аналіз використання устаткування

Предыдущая | Следующая