Економічна теорія - Чепінога В. Г. - 5.6. Суперечності механізму саморегулювання ринкової економіки

Отже, нормальне функціонування ринкової економіки забезпечується її саморегулюванням, що здійснюється через механізм, який включає попит, пропозицію, ціну і конкуренцію. Взаємодія цих елементів гарантує постійну підтримку рівноваги ринку. Він функціонує таким чином, що надає економіці певної стрункості, забезпечує усталений порядок у взаємодії всіх суб'єктів, що здійснюють економічну діяльність. Саме цей механізм, попри зовнішню невпорядкованість, здійснює неусвідомлену координацію дій людей і фірм, забезпечує, насамперед, узгодження між обмеженими ресурсами суспільства та його потребами. Тому такий механізм класик політичної економії А. Сміт назвав "принципом невидимої руки".

Механізм саморегулювання ринкової економіки має суттєві позитивні риси. Він грунтується на особистій свободі суб'єктів економічної діяльності, що дозволяє координувати економічну діяльність суб'єктів без примусу. Саме ця риса забезпечує ринковій економіці досягнення значних успіхів, бо кожен учасник економічної діяльності здійснює її з огляду на власну вигоду та свої інтереси.

Важливою позитивною рисою механізму саморегулювання ринкової економіки є те, що він забезпечує ефективний розподіл ресурсів. Він скеровує ресурси у виробництво тих благ, в яких суспільство має нагальну потребу. При цьому створюється умови, за яких кожен суб'єкт господарювання своєю діяльністю сприяє розробці і впровадженню нової техніки, технології і організації виробництва. Цей механізм саморегулювання зумовлює досягнення високої економічної ефективності.

Водночас цьому механізму притаманні і суттєві вади. По-перше, його функціонування на певному етапі розвитку ринкової економіки приводить до виникнення сили, що суттєво гальмує його дію. Нею стає монополія, що є антиподом вільної конкуренції і суттєво обмежує один з основоположних принципів ринкової системи - економічну свободу її суб'єктів і таку форму виявлення її, як вільна конкуренція. Монополія знижує роль ринкового механізму ефективного розподілу ресурсів, оскільки виробники, набуваючи економічної влади, стають менш захищеними від споживачів, одержують можливість диктату над ними.

По-друге, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує соціально-економічну нерівність. Як уже зазначалося, конкуренція зумовлює розподіл доходів залежно від ефективності. А це в умовах нерівності суб'єктів господарювання приводить до розшарування суспільства, поглиблює майнову нерівність членів суспільства. Відбувається надмірне зростання багатства у одних і погіршення матеріального становища в інших. Така майнова нерівність посилює соціальні суперечності у суспільстві.

По-третє, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує її нестабільність, що проявляється у безробітті, інфляції та циклічному розвитку. Стихійність розвитку, прагнення найповнішої реалізації власних інтересів за певних умов веде до порушення рівноваги у рамках усієї економіки, що проявляється у формі економічних криз надвиробництва. Останні збільшують безробіття, спричиняють інфляцію та інші негативні явища, що, врешті-решт, позначається на рівні життя багатьох прошарків суспільства. Усунути ці негативні явища механізм саморегулювання ринкової економіки, як показує історичний досвід її функціонування, не може.

Отже, при всіх позитивних рисах механізму саморегулювання ринкової економіки притаманні значні суперечності. Зменшити їх гостроту покликана держава. Про це детально йтиметься нижче.



Схожі статті




Економічна теорія - Чепінога В. Г. - 5.6. Суперечності механізму саморегулювання ринкової економіки

Предыдущая | Следующая