Бюджетна система - Федосов В. М. - 10.5. Видатки на утримання закладів культури та мистецтва

Культура - це галузь, сфера діяльності людей, де утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті, виховуються глибокі і тверді переконання людей, їх віра в людську гідність, високе призначення, де удосконалюються погляди на істину, формуються відносини між людьми в умовах оновлення суспільного життя.

Верховна Рада України прийняла основні законодавчі акти, в яких визначені правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури та її спрямованість на такі цілі:

- реалізацію суверенних прав України у сфері культури;

- відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України;

- забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;

- реалізація прав громадян на доступ до культурних цінностей;

- соціальний захист працівників культури;

- створення матеріальних і фінансових умов для розвитку культури.

Згідно з функціональною структурою видатків на культуру та мистецтво їх включено до розділу "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділу "Культура та мистецтво" (код 0821). Ці видатки включають фінансування театрів; художніх колективів, концертних і циркових організацій, кінематографії, творчих спілок, бібліотек; музеїв та виставок; заповідників; клубних закладів; інших закладів і заходів у галузі культури та мистецтва (табл. 10.14).

Таблиця 10.14

ВИДАТКИ НА КУЛЬТУРУ ТА МИСТЕЦТВО З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА 2010 р., млн грн*

Культурно-мистецькі заклади та заходи

Загальний фонд

Спеціальний фонд

Разом

Культуру та мистецтво

1 220,3

159,3

1379,6

Театри

345,7

0,5

346,2

Кінематографія

30,0

1,4

31,4

Творчі спілки

10,6

0

10,6

Бібліотеки

158,4

4,9

163,3

Музеї і виставки

128,2

26,2

154,4

Заповідники

174,3

93,9

268,2

Інші заходи і заклади в галузі культури

119,5

32,3

151,8

Засоби масової інформації

666,9

269,3

926,2

Телебачення і радіомовлення

580,5

266,8

847,3

Преса

31,1

0

31,1

Книговидання

13,3

0

13,3

Інші засоби масової інформації

42,0

2,5

44,5

У фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є міністр культури України, міністри і керівники державних комітетів та відомств України й Автономної Республіки Крим (АРК), у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, організації та заклади культури. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємств та організацій.

Фінансування з Державного бюджету України здійснюється Міністерством фінансів України через надання головним розпорядникам бюджетних призначень у межах, установлених поточним актом про бюджет асигнувань. З Республіканського бюджету АР Крим, обласних, міських (крім міст районного підпорядкування) та районних бюджетів фінансування здійснюється відповідно Міністерством фінансів АР Крим, місцевими фінансовими відділами через перерахування коштів із рахунків відповідних бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів, відкритих у відповідних територіальних органах Державної казначейської служби України. Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники в установленому порядку перераховують кошти на реєстраційні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів культури.

Із бюджетів міст районного підпорядкування, сільських рад, сіл та селищ фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Отже, в бюджетному фінансуванні видатків на культуру та мистецтво беруть участь усі ланки бюджетної системи України.

Кожне окреме підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури та мистецтва на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється залежно від їх значимості та підпорядкування.

Так, за рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються такі заклади та заходи:

А) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв' язки, державні культурно-освітні заходи);

Б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

В) державна підтримка громадських організацій культури та мистецтва, що мають статус національних;

Г) державні програми розвитку кінематографії;

Д) державна архівна справа.

За ознакою підпорядкування з Державного бюджету України фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, що безпосередньо підпорядковані Міністерству культури й туризму та іншим міністерствам, державним комітетам і відомствам.

Інші бюджетні культурно-мистецькі заклади фінансуються в основному з відповідних місцевих бюджетів. Зокрема, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів міст республіканського значення АРК і міст обласного значення, належать державні культурно-освітні (бібліотеки, музеї та виставки) й державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи й ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського значення АРК та обласного значення, школи естетичного виховання дітей, інші заклади й заходи в галузі мистецтва).

За рахунок держави фінансуються державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств тощо, а також видатки на дослідження і розробки у сфері духовного і фізичного розвитку.

Отже, фінансування культурно-освітніх закладів здійснюється на основі як кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку.

Кошторисному фінансуванню Підлягають ті заклади, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер: бібліотеки, музеї, виставки, заповідники, палаци й будинки культури, школи естетичного виховання дітей.

Комерційний розрахунок у культурно-освітніх закладах Передбачає повне або часткове покриття витрат за рахунок надання платних послуг.

Установи культури, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, складають кошторис, який затверджує вища організація.

За основу фінансування музеїв береться норматив музейних фондів на одного працівника. Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку як за рахунок бюджету, так і за рахунок доходів, отриманих від платних послуг.

Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету або коштів галузі, звільняються від оподаткування прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності. Прибутки (доходи) підприємства, організації, установ, громадян у частині, що використовуються на розвиток освіти, звільняються від оподаткування в установленому порядку (в межах до 4 % балансового прибутку підприємств).

Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

Особливість фінансування витрат на пресу, телебачення і радіомовлення полягає в тому, що з переходом до ринкових відносин дедалі більша їх частина працює на змішаних джерелах фінансування, серед яких основним стає самоокупність та доходи від діяльності, заснованої на приватній власності. Державні програми телебачення і радіомовлення та преси, які одержують бюджетні асигнування, також фінансують значну частину своїх видатків за рахунок власних коштів, отриманих переважно від надання рекламних послуг. У свою чергу, редакції газет та журналів, що належать органам місцевого самоврядування, частково фінансуються з місцевих бюджетів. Зокрема, право місцевих органів на заснування власних засобів масової інформації, призначення і звільнення їх керівників закріплено в ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Загальні дані про фінансування закладів культури та мистецтва наведені в табл. 10.15.

Таблиця 10.15

ФІНАНСУВАННЯ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В 2008-2010 рр.*

Показник

Рік

План

Фактично виконано

Виконання плану, %

Видатки Міністерства культури України, млн грн

2008

1280,8

1247,7

97,4

2009

1366,3

1366,4

100

2010

1637,4

1688,7

103,1

Таким чином, з 2008 до 2010 р. фактичне фінансування культури зросло з 1247,7 до 1688,7 млн грн, або на 35,3 %.

Порівняно з бюджетом 2007 р. бюджетні видатки на культуру в 2008 Р. зросли від 890 млн грн до 1 млрд 162 млн грн. Частка видатків розвитку зросла з 3,2 % до 6,8 %.

Майже втричі зросли асигнування на ремонтно-реставраційні роботи на об' єкти культурної спадщини. У 2008 р. на 35 % (у середньому) зросла заробітна плата працівників культури. Завдяки зусиллям Міністерства культури і туризму в 2008 р. вдалося зламати багаторічну негативну тенденцію, коли більшість видатків планувалися на останній квартал року і використати їх було неможливо.

Завдяки підтримці Міністерства фінансів України всі видатки розподілені раціональніше - в основному на II і Ш квартали року. Усього заплановано асигнувань на загальну суму понад 160 млн грн, у тому числі на охорону культурної спадщини, що дало можливість розпочати ремонтно-реставраційні роботи в національних заповідниках, а також на придбання україномовних книг, які розпочали закуповувати уже в липні, а не в грудні (як раніше). Видатки розвитку майже всі перерозподілено на ІІ квартал, що дає можливість зробити ремонти в навчальних закладах у канікулярний період, у театрах, бібліотеках, коли більшість працівників перебувають у відпустці.

Своєчасність надходження коштів на здійснення культурно-мистецьких акцій дала можливість провести багато змістовних заходів, серед них - вшанування пам'яті жертв Голодомору, Дні культури в закордонних країнах, заходи, присвячені святкуванню 360-річчя національно-визвольної боротьби українського народу тощо. Своєчасність видатків на підтримку вітчизняного кінематографа дало можливість раціональніше організувати творчий процес зі створення фільмів.

На фінансування сфери культури у 2009 р. в державному бюджеті було заплановано 1366,3 млн грн. Фактично було профінан-совано заходів на суму 1366,4 млн грн, тобто виконання видатків на сферу культури становило 100 %.

У Державному бюджеті України на 2010 р. на потреби культури було виділено понад 1 млрд 475 млн грн, у місцевих бюджетах - загалом 5336 млн грн. Знаменно, що в 2010 р. загальний обсяг фінансування галузі з державного та місцевих бюджетів уперше в історії незалежної України перевищив позначку, що дорівнює 1 млрд дол. США.

Заклади культури (бібліотеки, музеї, заповідники, інші культурно-освітні заклади) профінансовано на суму 309,5 млн грн (90,5 % від планових призначень). Заклади освіти профінансова-но на 424,1 млн грн (100 % планових призначень). Театрально-видовищні підприємства профінансовано на 586,9 млн грн (99,4 % від плану). Театрально-видовищні підприємства виконали план по доходах на 105,8 %.

Проведено низку заходів з підтримки творчо обдарованих дітей та молоді, із забезпечення розвитку та застосування української мови. Через надання грантів Президента України підтримано творчі проекти молодих діячів культури і мистецтва.

Водночас левова частка бюджетного фінансування сьогодні припадає на оплату праці та на комунальні платежі закладів, тобто на видатки споживання. Натомість частка видатків розвитку зменшується. Тому при формуванні як державного, так і місцевих бюджетів на наступний рік важливим є питання недопущення подальшого зниження видатків розвитку в загальному бюджетному фінансуванні культури.

При фінансуванні витрат на культуру і мистецтво необхідно враховувати і специфіку галузі культури. В умовах класичного ринкового господарювання значна частина організацій культурно-мистецької сфери є економічно неприбутковою, але суспільно необхідною. З цього випливає, що суспільство (держава), яке зацікавлене в існуванні та розвитку культури, має створити такий правовий простір, у якому культура може існувати, залишаючись економічно неприбутковою, навіть за умов ринкової економіки. За функціональною класифікацією видатків до них належать витрати на утримання засобів масової інформації, у тому числі телебачення і радіомовлення, преси, книговидання тощо, а також дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку.

Відсутність чітких державних кроків з відродження української культури призвела до помітного занепаду суспільної моралі, втрати моральних цінностей, зміни світогляду від первинних основ духовного розвитку до безвідповідального споживання матеріальних благ, посилення соціальної байдужості, апатії, агресії.

Подібний стан багато в чому зумовлений слабким державним фінансуванням галузі культури, яка самостійно не може протистояти загрозливим тенденціям до її утисків, байдужості до історичних традицій та моральних цінностей, популяризації культу сили, багатства та влади. Через брак державних коштів закриваються музеї, мистецькі центри, книгарні та театри, приміщення яких потім незаконно приватизуються. Не краща ситуація спостерігається й у вітчизняному книгодрукуванні. Систематично скорочується випуск українських книжок, а нечисленні, хоча й, безумовно, успішні спроби популяризації та відродження української книги не мають державної підтримки і часто здійснюються за кошти приватних осіб.

Водночас поруч із мережею закладів, підприємств та організацій культури державної й комунальної власності в Україні розвиваються тисячі недержавних культурно-мистецьких організацій. Нині вони вже становлять помітну і важливу частку сфери культури, а в деяких галузях навіть переважають частку державного сектору. Однак недостатньою залишається державна підтримка недержавного сектору в культурі, створення для нього сприятливих умов діяльності.

З огляду на комплексний, великомасштабний, багатогалузевий характер проблем, що виникли у сфері культури, їх вирішення не може бути забезпечене зусиллями й ресурсами самого Міністерства культури і туризму України, а потребує об' єднання зусиль і ресурсів центральних та місцевих органів влади, бюджетних і небюджет-них коштів, дій державних та недержавних установ і організацій.

Потребує вдосконалення й система управління видатками, насамперед підвищення їх ефективності, запровадження додаткових форм бюджетного фінансування; активне застосування проектного фінансування (у світі воно становить 25-30 % загального обсягу фінансування), запровадження податкових пільг тощо.

Розв' язання питань фінансування культури на місцевому рівні пов' язане з розвитком ефективної взаємодії на вертикальному та горизонтальному рівнях. Під вертикальним рівнем слід розуміти конструктивний зв' язок між органами місцевого самоврядування та центральним рівнем законодавчої й виконавчої влади у прийнятті та виконанні політичних рішень, що дасть можливість сформувати цілісну державну політику в галузі культури, яка враховуватиме інтереси місцевих громад. Горизонтальний рівень - це міжгалузева й міжвідомча взаємодія, коли питання культури обов' язково враховуються в програмах інших галузей, а плани розвитку культури узгоджуються з планами розвитку цих галузей. Це дає можливість ефективніше розробляти та здійснювати програми місцевого і державного розвитку - цільові, міжвідомчі та міжтериторіальні.

Крім розглянутих у цьому розділі різних напрямів бюджетного фінансування (видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, видатки на освіту, охорону здоров' я, утримання закладів культури і мистецтва) в реалізації державної соціальної політики важливе місце відводиться фінансуванню галузі "Фізична культура і спорт", що здійснюється за розділом "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800 функціональної класифікації видатків бюджету). Низка прийнятих у різні роки законодавчих актів (Закон України "Про фізичну культуру" від 8 червня 2007 р.; Указ Президента України "Про державну підтримку розвитку фізичної культури і спорту в Україні" від 22 червня 1994 р.; Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки" від 15 листопада 2006 р.; Указ Президента України "Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту" від 28 вересня 2004 р.; Указ Президента України "Про пріоритети розвитку фізичної культури і спорту в Україні" від 21 липня 2008 р., розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки" від 31 серпня 2011 р. тощо) свідчить про постійну увагу з боку держави до фізкультурно-спортивної роботи серед різних верств населення та до розвитку спорту вищих досягнень.

Діюча модель фінансування фізичної культури і спорту грунтується на тому, що надання населенню фізкультурно-оздоровчих, спортивних послуг здійснюється за рахунок поєднання фінансування з державного і місцевих бюджетів різних рівнів із широким залученням позабюджетних коштів, які надходять у результаті власної діяльності фізкультурно-спортивних споруд і коштів населення. Згідно з Законом України "Про фізичну культуру і спорт", фінансування фізкультурно-виховної діяльності та спорту вищих досягнень здійснюється окремо. Передбачається використання коштів на цілі фізичної культури і спорту з фонду соціального страхування і позабюджетних надходжень: внесків підприємств, установ, організацій, об' єднань громадян, окремих осіб, коштів від фінансово-господарської діяльності закладів фізичної культури і спорту та організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, від продажу прав на використання спортивної символіки і на телевізійну трансляцію спортивних змагань, від проведення фізкультурно-спортивних та інших видовищних заходів, спортивних лотерей.

Законом забороняється використання коштів державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних коштів, спрямованих на фізичну культуру і спорт, не за призначенням. Обсяг отриманих коштів з позабюджетних джерел ніяк не впливає на обсяг бюджетних асигнувань на фізичну культуру і спорт. Зауважимо, що в сільській місцевості держава утримує всі заклади фізкультурно-спортивного призначення, у тому числі дитячо-юнацькі спортивні школи, а також фінансує проведення фізкультурно-спортивних заходів.

За період за 2006-2010 рр. видатки з державного бюджету на розвиток фізичної культури і спорту збільшилися на 2482,3 млн грн. Так, у 2006 р. вони становили 330,3 млн грн, 2007 р. - 518 млн грн, 2008 р. - 836,9 млн грн, 2009 р. - 1462,7 млн грн, то в 2010 р. - 2812 млн грн. Разом з тим план видатків на фізичну культуру і спорт у 2010 р. виконано на 98,2 %.

Отже, галузі фізкультури і спорту, як і іншим напрямам соціальної політики держави, властива загальна проблема - недостатній рівень фінансування та недофінансування. За цих умов важливо підвищити ефективність використання бюджетних асигнувань, відшукати реальні стимули та механізми для отримання додаткових джерел фінансування, підвищити прозорість їх використання. Здійснення державної політики в соціальній сфері має бути одним із пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, невід'ємною складовою успішного розвитку України.



Схожі статті




Бюджетна система - Федосов В. М. - 10.5. Видатки на утримання закладів культури та мистецтва

Предыдущая | Следующая